Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2018 року у справі №456/287/17

Постанова

Іменем України

08 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 456/287/17

провадження № 61-41343св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року у складі судді Саси С. С. та постанову апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_5 та просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь заборгованість за договором позики в сумі 2 000,00 доларів США, що еквівалентно 54 226,40 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07 жовтня 2014 року ОСОБА_5 під розписку позичила у позивача ОСОБА_4 гроші в сумі 2 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 07 квітня 2015 року. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогами щодо повернення коштів згідно розписки, на що відповідач проігнорувала вимогу позивача та ухиляється від повернення коштів, чим порушує взяті на себе зобов'язання.

Неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу повернення коштів та неможливості нормального користування ними, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а тому змушена звернутися з даним позовом до суду та просить його задовольнити.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в сумі 2 000,00 доларів США, що еквівалентно 52 620,00 грн, 640,00 грн сплаченого судового збору, а всього разом 53 260,00 грн.

У задоволенні решети позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 на час розгляду справи в суді не повернула позивачу борг в сумі 2 000,00 доларів США, що еквівалентно станом на 26 вересня 2017 року 52 620,00 грн, тому суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

23 липня 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Стрийськогоміськрайонного суду Львівської області від

26 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від

25 червня 2018 року та передати справу до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при відкритті провадження у справі було порушено територіальну підсудність даної справи.

18 вересня 2018 року матеріали цивільної справи № 456/287/17 надійшли до Верховного Суду.

01 жовтня 2018 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи № 456/287/17 передано судді-доповідачу.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Згідно статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Такий же висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від

11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня

2017 року в справі № 6-2789цс16.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції), згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що ОСОБА_5 отримала позику у ОСОБА_4 у сумі

2 000,00 доларів США строком до 07 квітня 2015 року, що підтверджується розпискою від 07 жовтня 2014 року.

Встановивши, що розписка від 07 жовтня 2014 року підтверджує не лише укладення договору позики, а й отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_4 грошових коштів з зобов'язанням повернути їх в строк до 07 квітня 2015 року. ОСОБА_5 порушила умови договору позики і не повернула отриману грошову суму, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 2 000,00 доларів США, що еквівалентно 52 620,00 грн.

Доводи заявника про те, що судом першої інстанції при відкритті провадження у справі було порушено територіальну підсудність даної справи є безпідставними з огляду на таке.

Частиною другою статті 411 ЦПК України встановлено, що судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 було відомо про розгляд справи Стрийським міськрайонним судом Львівської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами поданими представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6

Крім того, ОСОБА_5 була присутня під час ухвалення судового рішення, давала пояснення по справі та виступала в судових дебатах, що підтверджується журналом судового засідання Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року, що дає підстави дійти висновку про те, що відповідач не була позбавлена можливості скористатися своїми процесуальними правами заявити про непідсудність даної справи Стрийському міськрайонному суду Львівської області.

Поважність причини не подання заяви про непідсудність даної справи Стрийському міськрайонному суду Львівської області судом не встановлено, відповідачем не доведено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська