Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.04.2019 року у справі №624/99/17

Постанова

Іменем України

08 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 624/99/17-ц

провадження № 61-31457св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Насінневе»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Насінневе» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року у складі судді Куст Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня

2017 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Котелевець А. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Насінневе» (далі - ПрАТ «Насінневе») про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що їй належить земельна ділянка площею 4,8289 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області. Зазначену земельну ділянку позивач успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 12 квітня 2016 року за № 187.

Вказана земельна ділянка знаходиться в оренді Відкритого акціонерного товариства «Насінневе» (далі - ВАТ «Насінневе»), правонаступником якого є ПрАТ «Насінневе», на підставі договору оренди землі від 18 червня 2008 року № 490, укладеного з

ОСОБА_5

Про перехід права власності на орендовану земельну ділянку позивач письмово (заява від 04 листопада 2016 року) повідомляла орендаря та надала копію дубліката (який має силу оригіналу) свідоцтва про право на спадщину за законом (зареєстровано за № 187) та копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 70022075. У цих документах зазначено дані про нового власника земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки і місце її розташування.

Позивач повідомила про намір припинити дію договору оренди землі та просила не перешкоджати їй в цьому.

У відповідь на її заяву відповідач у своєму листі від 08 грудня 2016 року за

вих. № 2364 повідомив, що до позивача перейшли права та обов'язки орендодавця за вказаним договором, розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається, договір є чинним і обов'язковим для виконання сторонами, та зазначено, що її прохання викладене у заяві є необґрунтованим, тому відсутні підстави для його задоволення.

При цьому відповідач проігнорував умови пункту 40 договору, яким передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору, тому з викладеним у листі ПрАТ «Насінневе» від 08 грудня 2016 року за

вих. № 2364 позивач не згодна.

Крім того, позивач зверталась до відповідача із письмовою заявою щодо виплати їй орендної плати за користування земельною ділянкою, і просила перерахувати орендну плату на її картковий рахунок, вказавши при цьому його номер.

Відповідачем 06 грудня 2016 року перераховано позивачеві за 3 роки орендну плату в сумі 6 900,00 грн.

При цьому відповідач повідомив, що орендна плата виплачена їй не в повному обсязі та поставив умову, якщо земельна ділянка і надалі залишиться в оренді у

ПрАТ «Насінневе», їй виплатять решту.

Враховуючи такі обставини, позивач повторно звернулася до відповідача із письмовою заявою, в якій, посилаючись на умови договору оренди землі

від 18 червня 2008 року та на норми чинного законодавства, просила повернути їй земельну ділянку, у зв'язку з подальшим самостійним її обробітком, виплатити їй решту орендної плати шляхом перерахування коштів на картковий рахунок та укласти з нею додаткову угоду про припинення договору. Також просила про свою згоду чи відмову у задоволенні вимог повідомити письмово, рекомендованим листом на протязі десяти днів із дня отримання заяви.

16 січня 2017 року ПрАТ «Насінневе» отримано цей лист, але відповіді до теперішнього часу не надано.

Позивач, посилаючись на статтю 41 Конституції України, вважає, що відповідач порушує не тільки умови договору оренди землі від 18 червня 2008 року, а й її конституційні права.

На цей час орендна плата в повному обсязі позивачеві не виплачена, що також є черговим порушенням відповідачем договору оренди землі від 18 червня

2008 року, яким передбачено порядок та строки розрахунків із орендної плати, а саме пункт 11 цього договору.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просила розірвати договір оренди землі від 18 червня 2008 року № 490, укладений між ВАТ «Насінневе» та ОСОБА_5, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Кегичівського РВР, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 квітня 2009 року за

№ 040969600211.

У червні 2017 року ПрАТ «Насінневе» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про зміну договору оренди землі, в якому просив змінити договір оренди земельної ділянки від 18 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та

ВАТ «Насінневе», зареєстрований 03 квітня 2009 року за № 040969600211, шляхом заміни сторони орендодавця - ОСОБА_5, його спадкоємцем та новим власником земельної ділянки, яка є об'єктом оренди - ОСОБА_4

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Розірвано договір оренди землі від 18 червня 2008 року № 490, укладений між ВАТ «Насінневе», правонаступником якого є

ПрАТ «Насінневе», та ОСОБА_5, зареєстрований Харківською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Кегичівського РВР, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 квітня 2009 року за № 040969600211. У задоволенні зустрічного позову ПрАТ «Насінневе» відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що до ОСОБА_4 перейшло право власності на орендовану земельну ділянку, яка за умовами договору оренди землі від 18 червня 2008 року, має право на розірвання цього договору, у зв'язку із чим такі вимоги є законними та обгрунтованими.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «Насінневе» відхилено. Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2017 року ПрАТ «Насінневе» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у пункті 39 договору встановлено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, тому судами першої та апеляційної інстанцій у порушення статті 179 ЦПК України 2004 року не досліджено договір оренди землі у повному обсязі, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про наявність у позивача права на одностороннє розірвання договору оренди землі. Крім того, судами не встановлено чи дійсно на момент звернення з позовом до ПрАТ «Насінневе» відбулося порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_4, та чи дійсно наявне право, яке підлягає судовому захисту, чим порушено статтю 15 ЦК України та статтю 3 ЦПК України 2004 року.

У лютому 2018 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу

ПрАТ «Насінневе», у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4, 8289 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобожанської (колишня назва - Чапаївської) селищної ради Кегичівського району Харківської області. Цю земельну ділянку позивач успадкувала після смерті свого батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 12 квітня 2016 року за № 187.

18 червня 2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ «Насінневе» укладений договір оренди землі площею 4,8289 га.

ОСОБА_4 неодноразово письмово повідомляла ПрАТ «Насінневе» про перехід до неї права власності на орендовану земельну ділянку та просила розірвати такий договір, а також сплатити їй кошти за користування земельною ділянкою.

08 грудня 2016 року ПрАТ «Насінневе» надало відповідь ОСОБА_4, в якій зазначило, що не бачить законних підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки термін дії договору не закінчився.

14 березня 2017 року за вих. № 550 ПрАТ «Насінневе» звернулось до нового власника орендованої земельної ділянки з пропозицією внести зміни до договору оренди землі від 18 червня 2008 року, а саме замінити сторону орендодавця ОСОБА_5 спадкоємцем ОСОБА_4

На пропозицію ПрАТ «Насінневе» від 14 березня 2017 року за вих. № 550 щодо заміни сторони орендодавця, ОСОБА_4 надано відповідь від 21 березня 2017 року, у якій вона зазначила, що ПрАТ «Насінневе» ігнорує пункт 40 договору оренди землі від 18 червня 2008 року, погоджений сторонами при його укладенні, орендну плату в повному обсязі не сплачує.

Відповідно до пункту 40 договору оренди землі від 18 червня 2008 року перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни або розірвання договору.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статті 1 вказаного Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті «б» частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 31 ЗК України визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що ОСОБА_4 набула право власності на спірну земельну ділянку у порядку спадкування, а відповідно до пункту 40 договору оренди землі

від 18 червня 2008 року підставою для його розірвання є зміна власника землі, що відповідає положенням Закону України «Про оренду землі», а згоди щодо зміни умов цього договору сторони не досягли, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі від 18 червня

2008 року.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що у пункті 39 договору встановлено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, тому судами першої та апеляційної інстанцій у порушення статті 179 ЦПК України 2004 року не досліджено договір оренди землі у повному обсязі, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про наявність у позивача права на одностороннє розірвання договору оренди землі, є необґрунтованими, оскільки суперечать наявним у справі доказам і спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не встановлено чи дійсно на момент звернення з позовом до ПрАТ «Насінневе» відбулося порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_4, та чи дійсно наявне право, яке підлягає судовому захисту, чим порушено статтю 15 ЦК України та статтю 3 ЦПК України 2004 року, не заслуговує на увагу, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивач зверталась із письмовими заявами від 04 листопада 2016 року та

12 січня 2017 року до ПрАТ «Насінневе» та повідомляла про перехід до неї права власності на земельну ділянку та намір розірвати з ним договір оренди землі

від 18 червня 2008 року, проте відповідач у добровільному порядку вимоги позивача щодо розірвання договору оренди земельної ділянки не виконав, чим порушив права позивача на розірвання договору, що є одним із способів захисту цього права.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Насінневе» залишити без задоволення.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г.І. Усик