Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2018 року у справі №755/7623/16

Постанова

Іменем України

08 січня 2020 року

м. Київ

справа № 755/7623/16-ц

провадження № 61-25542св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», правонаступником якого є комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», яка підписана представником Чебуніною Анжелою Михайлівною, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва») про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов мотивовано тим, що у травні 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на посаді слюсаря-сантехніка 4 розряду в КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» у зв`язку із скороченням штату працівників. Рішенням Дніпровського районного від 27 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва, у справі № 755/11026/15-ц ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді слюсаря-сантехніка 4 розряду в КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва». Наказом № 358 від 20 листопада 2015 року КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» скасовано пункт 1 наказу № 224-к від 18 травня 2015 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та поновлено його на посаді слюсаря-сантехніка. Наказом № 489к від 04 грудня 2015 року КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_1 звільнено з посади слюсаря-сантехніка 4 розряду в КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» за прогул. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року по справі № 755/3185/16-ц ОСОБА_1 поновлено на посаді слюсаря-сантехніка 4 розряду в КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва». Наказом № 20-к КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» від 12 травня 2016 року ОСОБА_1 , слюсарю-сантехніку 4 розряду, з 26 травня 2016 року по 23 червня 2016 року надано чергову відпустку на 28 календарних днів за період з 20 травня 2015 року по 19 травня 2016 року, однак відпустка не оплачена. В день звільнення, 23 листопада 2015 року, позивачу не виплачена заробітна плата за 20 та 23 листопада 2015 року та компенсація за невикористану відпустку.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва»:

заборгованість з виплати заробітної плати за 20 та 23 листопада 2015 року у розмірі 267,34 грн;

компенсацію за невикористану відпустку за період з 19 травня 2015 року по 23 листопада 2015 року у кількості 28 днів з урахуванням середньоденного заробітку у розмірі 4304,72 грн;

середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 листопада 2015 року по день розгляду справи у суді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у складі судді Арапіної Н. Є., позов задоволено частково.

Стягнуто з КП «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за роботу 20 та 23 листопада 2015 року у розмірі 267,34 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 листопада 2015 року по 21 грудня 2016 року у розмірі 17 621,71 грн (без врахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявна заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за 20 та 23 листопада 2015 року. 01 грудня 2016 року, під час розгляду справи, позивачу оплачено щорічну відпустку за 6 календарних днів у сумі 603,18 грн та 22 календарних дні у розмірі 2 211,66 грн. Оскільки при звільненні позивача, відповідачем не було здійснено усіх належних йому виплат, а саме за два дні роботи та компенсацію за невикористану відпустку, то підлягає стягненню і середній заробіток за період з 23 листопада 2015 року по 21 грудня 2016 року у розмірі 17 621,71 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу представника КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» - Чебуніної А. М. задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року змінено. Абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції викладено в наступній редакції: «Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за 20 листопада 2015 року у розмірі 133,67 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 червня по 21 грудня 2016 року у розмірі 9 431,76 грн, а всього 9 565,43 грн. Сума визначена без врахування зборів та інших обов`язкових платежів». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі з 23 листопада 2015 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 листопада 2015 року по 19 квітня 2016 року у сумі 15 527,74 грн, то з відповідача підлягає стягненню заборгованість по заробітної платі за 20 листопада 2015 року у розмірі 133,67 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 червня по 21 грудня 2016 року у розмірі 9 431,76 грн.

Аргументи учасників справи

У червні 2017 року КП «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва» подало касаційну скаргу через представника Чебуніну А. М., в якій просить оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. При цьому посилалося на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що 20 листопада 2015 року ОСОБА_1 не працював та за ним не зберігалась заробітна плата, а суди не надали належної оцінки всім доказам в матеріалах справи, не врахували, що відповідачем за період неодноразових звільнень та поновлень на роботі ОСОБА_1 при розрахунку з ОСОБА_1 були виплачені надлишкові кошти; апеляційний суд не врахував, що сума, яка була виплачена відповідачеві у зв`язку з його звільненням у червні 2016 року не мала жодного відношення до виплати зарплати в листопаді 2015 року, а тому апеляційний суд безпідставно вирішив питання про стягнення середнього заробітку за період з червня 2016 року по грудень 2016 року.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва» про стягнення заборгованості по заробітній платі за 20 листопада 2015 року у розмірі 133,67 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 червня по 21 грудня 2016 року у розмірі 9 431,76 грн. В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника КП «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва» -комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що з 01 січня 2014 року ОСОБА_1 працював на посаді слюсаря-сантехніка 4 розряду в КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва».

Наказом № 224-к від 18 травня 2015 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи, у зв`язку із скороченням штату працівників.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2015 року у справі № 755/11026/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді слюсаря-сантехника 4 розряду. Стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 травня 2015 року по 27 липня 2015 року у розмірі 7 225,78 грн.

Наказом КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» від 20 листопада 2015 рокуна виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року скасовано пункт 1 наказу № 224-к від 18 травня 2015 року, про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді слюсаря сантехніка 20 травня 2015 року.

20 листопада 2015 року складений акт про те, що о 14 год 30 хв після отримання виконавчого листа Дніпровського суду м. Києва від 27 липня 2015 року щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 , в присутності останнього та державних виконавців ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва було підготовлено і підписано наказ № 481к від 20 листопада 2015 року. ОСОБА_1 на роботі не залишився, трудову книжку не надав у відділ кадрів, безпідставно затребував виписати дублікат трудової книжки, з наказом ознайомився. Дані про причину відсутності на роботі ОСОБА_1 відсутні.

23 листопада 2015 року комісією КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» складений акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі з 8 год 30 хв до 12 год 00 хв.

Листом від 26 листопада 2015 року ОСОБА_1 був направлений наказ, про його поновлення на роботі з 20 листопада 2015 року, з вимогою з`явитися на роботу для виконання своїх посадових обов`язків.

Наказом від 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за прогул згідно пункту 4 статті 40 КЗпП з 23 листопада 2015 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року у справі № 755/3185/16-ц поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря-сантехніка 4 розряду ЖРЕО-409, КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м.Києва» з 23 листопада 2015 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 листопада 2015 року по 19 квітня 2016 року у сумі 15 527,74 грн.

Наказом КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» за № 8 від 19 квітня 2016 р. було скасовано наказ № 489к від 04 грудня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на роботі з 23 листопада 2015 року.

Листом від 20 квітня 2016 року КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» направило повідомлення до ОСОБА_1 про необхідність явки на роботу, ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та виконання посадових обов`язків. Також, листом від 29 квітня 2016 року було направлено повідомлення ОСОБА_1 щодо надання пояснень про відсутність на роботі.

Наказом КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» від 12 травня 2016 року була надано відпустку ОСОБА_1 . з 12 травня 2016 року по 25 травня 2016 року на підставі його заяви.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи 24 червня 2016 року. Розрахунок з позивачем згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року проведено 01 грудня 2016 року. Під час звільнення ОСОБА_1 з роботи 24 червня 2016 року заробітна плата за 20 листопада 2015 року ОСОБА_1 виплачена не була. Оскільки за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року за 23 листопада 2016 року на користь позивача стягнуто середній заробіток, то цей день в розрахунку не враховується, і з відповідача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за 20 листопада 2015 року та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц зроблено висновок, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16 вказано, що «працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку».

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що рішення апеляційного суду в оскарженій частині ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення апеляційного суду в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», яка підписана представником Чебуніною Анжелою Михайлівною, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва» про стягнення заборгованості по заробітній платі за 20 листопада 2015 року у розмірі 133,67 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 червня по 21 грудня 2016 року у розмірі 9 431,76 грн,залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков