Історія справи

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022року

м. Київ

справа № 450/4420/20

провадження № 61-7593св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаний Володимир Дмитрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року у складі судді Данилів Є. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

22 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаного Володимира Дмитровича про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок.

06 жовнтя 2021 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про зміну предмета позову, залучення співвідповідача та забезпечення позову.

Просила залучити ОСОБА_3 до участі в справі в якості відповідача та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь 1/3 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку забезпечення позову накласти арешт на зазначену частку відповідача у спірному будинку.

Заява обґрунтована тим, що з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 січня 2021 року № 240341749 позивач дізналась, що 1/3 частка спірного житлового будинку зареєстрована за ОСОБА_3 поза її волею. Між учасниками справи дійсно виник спір, предметом якого є частка житлового будинку, яка зареєстрована за ОСОБА_3 , заходи забезпечення позову у вигляді арешту на спірне майно є співмірними із заявленими позовними вимоги, тому існують обґрунтовані підстави для задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та призвести до порушення законних інтересів позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на 1/3 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 вересня 2001 року у справі № 2-64/2000, яке набрало законної сили, встановлено факт батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним рішенням суду за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 ідеальну частину житлового будинку після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час житловий будинок АДРЕСА_1 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 січня 2021 року № 240341749 на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 13 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстрований за відповідачем ОСОБА_3 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірними із заявленими позовними вимогами, між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, житловий будинок є предметом спору, вжитий вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну частину житлового будинку є співмірним із заявленими позовними вимогами про витребування майна не позбавляє ОСОБА_3 права володіти та користуватися ним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 серпня 2022 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначив, що:

суд першої інстанції не вирішив питання про прийняття зміненої позовної заяви, не постановив ухвали про залучення ОСОБА_3 до участі у справі, порушив права ОСОБА_3 на участь у розгляді клопотання про забезпечення доказів;

клопотання необґрунтовано, запропонований вид вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну частину житлового будинку є не співмірним із заявленими позовними вимогами та порушує майнові права та інтереси заявника як власника майна; суди не врахували, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 вересня 2001 року у справі № 2-64/2000 року не може бути належним доказом, оскільки не містить адреси будинку, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 є однією і тією ж особою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року зазначено, наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Аналіз частин першої, третьої, четвертої статті 153 ЦПК України свідчить про те, що повідомлення учасників справи про розгляд заяви про забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

Встановивши, що між сторонами виник спір, предметом якого є частка у житловому будинку, право власності на який зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 , а позивач довела, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову та призвести до порушення її прав та законних інтересів, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частку у праві власності на спірний будинок, зареєстровану за ОСОБА_3 .

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не вирішив питання про прийняття зміненої позовної заяви, не постановив ухвали про залучення ОСОБА_3 до участі у справі, порушив права ОСОБА_3 на участь у розгляді клопотання про забезпечення доказів з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду (частина п`ята статті 49 ЦПК України).

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 січня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі. Призначено підготовче засідання у справі (а. с. 18). У зміненій позовній заяві ОСОБА_3 вказаний як відповідач.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що подану до закінчення підготовчого засідання письмову заяву про зміну позовних вимог, в якій відповідачем зазначено ОСОБА_3 , прийнято судом. Чинним Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено постановлення ухвали про залучення особи як відповідача, якщо така особа вже вказана в позовній заяві (первісній чи зміненій) як відповідач, оскільки відповідача визначає сам позивач у своїй позовній заяві.

Доводи касаційної скарги про те, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 вересня 2001 року у справі № 2-64/2000 року не може бути належним доказом, оскільки не містить адреси будинку, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 є однією і тією ж особою, є неприйнятними, оскільки ці арґументи стосуються доведеності/недоведеності позовних вимог, а суди не вправі втручатися в ці питання при вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар