Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.10.2025 року у справі №485/552/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 485/552/25

провадження № 61-10338св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: виконавчий комітет Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мирончук Ніна Василівна, на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2025 року у складі судді Яворського С. Й. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2025 року у складі колегії суддів:Базовкіної Т. М., Царюк Л. М., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зазначивши заінтересованою особою у справі виконавчий комітет Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

В обґрунтування заяви посилалась на те, що вона проживала разом із ОСОБА_3 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час спільного проживання у них народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер під час перебування у закладі охорони здоров`я від травм, заподіяних йому внаслідок військових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, в ході ведення бойових дій в районі населеного пункту Ямпіль Донецької області.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно заявниці для реалізації її цивільних прав після смерті ОСОБА_3 при зверненні до нотаріуса та Міністерства оборони України.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2025 року заінтересованими особами до участі у справі залучені Міністерство оборони України та мати померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2025 року, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що в даному випадку має місце спір про право, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця. Відтак такий спір повинен вирішуватись у порядку позовного провадження, що є підставою для залишення заяви без розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

07 серпня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мирончук Н. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2025 року.

У касаційній скарзі заявниця просить скасувати вказані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

17 вересня 2025 року від Міністерства оборони України до Верховного Суду надійшов відзив, у якому заінтересована особа просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обгрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

28 серпня 2025 року матеріали електронної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно із законом такі факти створюють юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) викладено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).

Разом із тим, у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 754/13001/23 (провадження № 61-1252св24) Верховний Суд зазначив, що існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона та ОСОБА_3 постійно спільно проживали як одна сім`я, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, а ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син.

При цьому вказувала, що встановлення вказаного факту необхідно їй для реалізації її прав внаслідок загибелі військовослужбовця - члена його сім`ї.

Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , яка залучена судом першої інстанції як зацікавлена особа, заперечувала той факт, що її син та заявниця проживали однією сім`єю, вважала, що заявниця не має права на отримання виплати одноразової грошової допомоги як член сім`ї загиблого військовослужбовця.

Отже, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку окремого провадження, без розгляду на підставі частини шостої статті 294, частини четвертої статті 315 ЦПК України, оскільки між заявницею та ОСОБА_5 виник спір про право.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мирончук Ніна Василівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов