Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 703/1211/24

провадження № 61-3197св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клименко В`ячеслав Миколайович, на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області в складі судді Прилуцького В. О., від 28 жовтня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Гончар Н. І.,

Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л., від 26 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.

2. Позивач вказував, що у період часу з 23 год 00 хв 15 липня 2023 року до 14 год 14 хв 19 липня 2023 року невідома особа із житлового будинку у

м. Звягель, Житомирської області таємно викрала його мобільний телефон, з використанням якого із банківського рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», було вчинено крадіжку грошових коштів в сумі 779 346 грн.

3. Вважає, що невідомі особи внаслідок шахрайських дій заволоділи доступом до додатку Приват24 та без перешкод з боку служби безпеки банку заволоділи грошовими коштами, які були його на рахунку.

4. 22 липня 2023 року він звернувся до Звягельського районного відділу поліції ГУНП Житомирської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а 23 липня 2023 року за цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відповідні відомості за № 12023060530000865 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

5. Крім того у січні 2024 року він звернувся із заявою до

АТ КБ «ПриватБанк» для проведення службового розслідування, оскільки вважав, що списання коштів в розмірі 779 346 грн могло бути вчинено за допомогою співробітників банку, проте банк відмовився у добровільному порядку повернути йому грошові кошти.

6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з

АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 779 346 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

7. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області

від 28 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.

8. Судові рішення мотивовані тим, що за твердженням позивача викрадення його мобільного телефону з фінансовим номером відбулось у проміжок часу з 15 по 19 липня 2023 року, до відділку поліції із заявою про вчинення злочину він звернувся 22 липня 2023 року, а до банку лише 01 лютого 2024 року, тобто більш, ніж через пів року з моменту втрати телефону, що не може вважатись негайним повідомлення банку про втрату мобільного телефону з метою блокування фінансового номеру телефону.

9. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що позивач в період часу з 15 по 22 липня 2023 року (звернення до відділку поліції) повідомляв банк про викрадення чи втрату мобільного телефону з фінансовим номером, просив заблокувати платіжні картки та/або фінансовий номер, та/або акаунт Приват24.

10. Встановивши, що операція з переказу грошових коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу в системі Приват24, списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу та його користувача, і позичальник не підтвердив той факт, що негайно повідомив банк про втрату телефону з фінансовим номером, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

11. При цьому суди вважали, що позивач не довів, що здійснені платіжні операції є неналежними в розумінні Закону України «Про платіжні послуги». Натомість ОСОБА_1 своїми діями (втратою мобільного телефону) та бездіяльністю (несвоєчасне повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» про втрату фінансового номеру) сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, які дали змогу ініціювати платіжні операції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Клименко В. М., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. У березні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клименко В. М., подав касаційну скаргу на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 703/1211/24, які у квітні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

15. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень - оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

17. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково ототожнив звернення до банку з листом про проведення службового розслідування та повідомлення банку про втрату мобільного телефону.

18. Вказує, що в порядку частини третьої статті 367 ЦПК України він подав до апеляційного суду клопотання про дослідження заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яку оформлено працівником банку 20 липня 2023 року і саме цю дату треба вважати датою повідомлення ним АТ КБ «ПриватБанк» про втрату фінансового номеру. Однак апеляційний суд не прийняв новий доказ.

19. Крім того, суд першої інстанції послався на нормативно правові акти, які на момент ухвалення рішення втратили чинність.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. Між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладений договір банківського рахунку з приводу обслуговування рахунку НОМЕР_1 .

21. У зв`язку з обслуговуванням платіжної картки ОСОБА_1 є користувачем системи дистанційного обслуговування платіжного застосунку Приват24.

22. Згідно копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань,

ОСОБА_1 22 липня 2023 року звернувся до відділку поліції із заявою про вчинення злочину, вказавши що в період часу з 23 год 00 хв 15 липня 2023 року по 14 год 14 хв 19 липня 2023 року невідома особа з приміщення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , таємно викрала мобільний телефон з використанням якого в подальшому з банківського рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» викрала грошові кошти в сумі близько 779 346 грн, чим завдано матеріальної шкоди

ОСОБА_1 .

23. За заявою ОСОБА_1 зареєстроване кримінальне провадження

№ 12023060530000865 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

24. Суди попередніх інстанцій встановили, що 01 лютого 2024 року позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою щодо проведення службового розслідування та повернення йому коштів в сумі 779 346 грн, які, за його твердженням, були викрадені з його рахунку.

25. У відповіді від 12 лютого 2024 року банк повідомив ОСОБА_1 , що переказ грошових коштів з його карткового рахунку проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку з правильним введенням паролів, які відомі лише клієнту.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

26. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

27. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

29. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

30. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

31. Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

32. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

33. Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

34. Пунктом 6 частини дев`ятнадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.

35. Згідно з частиною двадцятою статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач зобов`язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

36. Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення), користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

37. Згідно з пунктом 5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

38. Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

39. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

40. Аналогічні положення викладені й у частині п`ятій статті 87 Закону України «Про платіжні послуги».

41. Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

42. Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).

43. Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

44. Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.

45. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі

№ 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22, від 04 жовтня 2024 року у справі № 337/6010/23.

46. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

47. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

48. Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

49. У постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21 Верховний Суд зазначив, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

50. Суди встановили, що ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» негайно після того, як йому стало відомо про втрату мобільного телефону з фінансовим номером та списання з банківського рахунку грошових коштів не повідомив

АТ КБ «ПриватБанк» про цей факт з метою блокування електронного платіжного засобу.

51. Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі повноважень касаційного суду передбачені статтею 400 ЦПК України.

52. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

53. Заява позивача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 20 липня 2023 року правильно не врахована апеляційним судом з підстав, передбачених статтею 367 ЦПК України, оскільки за загальним правилом сторони мають подавати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень до суду першої інстанції.

54. Розгляд справи в суді першої інстанції тривав понад шість місяців і позивач, який особисто брав участь у судових засіданнях, мав достатньо часу для подання доказів, які вважав необхідними для доведення обґрунтованості своїх вимог. При цьому в позові ОСОБА_1 не вказував про будь-які інші звернення до банку, окрім звернення у 2024 році додавши до позову копію відповідної заяви, яка зареєстрована в банку 01 лютого 2024 року.

55. ОСОБА_1 не позбавлений права в межах кримінального провадження, де він є потерпілим, подати цивільний позов до осіб, винних у заволодінні його грошовими коштами.

56. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

57. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

58. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клименко В`ячеслав Миколайович, залишити без задоволення.

2. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області

від 28 жовтня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 26 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович