Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2020 року у справі №203/4126/18

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 203/4126/18

провадження № 61-17103св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, комунальне підприємство "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2, територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник Дніпровської міської ради -Пренко Альона Валеріївна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Демченко Е.

Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

від 06 жовтня 2020 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова А. О., комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області (далі - КП "Реєстратор майнових прав"), ОСОБА_2, територіальної громади міста

в особі Дніпровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування рішень про реєстрацію права власності, витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті її матері ОСОБА_6 та бабусі ОСОБА_7 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яка належала останнім на праві власності. Вказувала, що вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, проте їй було відмовлено у зв'язку з тим, що квартира належить іншій особі. Вказувала, що ОСОБА_2 не мав ніякого відношення до квартири, яка належала членам її сім'ї, він ніколи не був в ній зареєстрований та не проживав, ніколи не отримував рішення про приватизацію вказаного майна, а розпорядження відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод імені Петровського" від 29 січня 1999 року № 2697-П, на підставі якого йому начебто було видане свідоцтво про право власності на спірну квартиру, насправді у 1999 році було видане на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які і отримали свідоцтво про право власності на спірну квартиру. Зазначала про те, що рішення про реєстрацію майнових прав на вказану квартиру за ОСОБА_2 на підставі зазначеного розпорядження, прийняте 16 червня 2017 року реєстратором КП "Реєстратор майнових прав", є незаконним. Також позивачка наголошувала на тому, що оскільки право власності на спірну квартиру у ОСОБА_2 було відсутнє, він не мав права укладати договір купівлі-продажу спірної квартири з

ОСОБА_3.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, яке видане на підставі розпорядження відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод імені Петровського" 2697-П від 29 січня 1999 року; скасувати рішення № 2095825 від 16 червня 2017 року, винесене реєстратором комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жук В. П., про реєстрацію майнових прав на вказану квартиру за ОСОБА_2; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі правочинів за № 380; скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу № 35773344 від 20 червня 2017 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3; витребувати з чужого незаконного володіння спірну квартиру та визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що співвідповідач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер та до у часті у справі в якості відповідачів було залучено його правонаступників ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Казака С. Ю., від 07 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Витребувано з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1

на користь ОСОБА_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру

АДРЕСА_1

в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка надала належні і допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 не був власником спірної квартири, свідоцтво про право власності на квартиру йому не видавалось, а тому він не міг відчужувати її за договором купівлі-продажу ОСОБА_3. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння та визнання за позивачем права власності на зазначену квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.

Також суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності

ОСОБА_2 на спірну квартиру, яке фактично не видавалось, а також укладеного в подальшому договору купівлі-продажу та скасування відповідних рішень про державну реєстрацію права власності, оскільки належним способом захисту, який забезпечить відновлення порушених прав позивачки, в даному випадку є витребування квартири із чужого незаконного володіння на користь позивачки та визнання за нею права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого

2020 року в частині часткового задоволення позову та в частині вирішення питання стосовно судових витрат скасовано та закрито провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном за відсутності підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на день подачі позовної заяви і на день постановлення ухвали про відкриття провадження останній власник спірної квартири ОСОБА_3, який був визначений відповідачем та позовні вимоги до якого задоволені оскарженим рішенням суду першої інстанції, не міг мати цивільної правоздатності у зв'язку зі смертю, яка настала більш ніж за 5 місяців до звернення позивачки до суду. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що прохальна частина позовної заяви не містить особу, за якою фактично зареєстровано право власності на спірну квартиру і з чужого незаконного володіння якої просить витребувати квартиру позивачка. На думку суду апеляційної інстанції, правовідносини у справі допускають правонаступництво, проте суд першої інстанції відкрив провадження у справі за позовом до померлої особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18, від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16,

від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 25 червня 2019 року

у справі № 910/17792/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц,

від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц від 30 січня 2019 року у справі 552/6381/17,

від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року

у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_4, не взяв до уваги залучення співвідповідачів до участі у розгляді справи. Заявниця вказує, що на момент подання позовної заяви вона не володіла інформацією з приводу смерті ОСОБА_3 та кола його спадкоємців. Наголошує на тому, що під час розгляду справи вона вчиняла активні дії для встановлення спадкоємців ОСОБА_3, які були залучені судом першої інстанції в якості належних відповідачів. Особа, яка подала касаційну скаргу, вважає, що у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, яким було встановлено підроблення правовстановлюючих документів на спірну квартиру та її незаконне відчуження.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Дніпровська міська радапросить відмовити у частині вимог касаційної скарги до Дніпровської міської ради, посилаючись на те, що вона є неналежним відповідачем у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_7 та дочкою ОСОБА_6.

Квартира АДРЕСА_1 приватизована у порядку Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" 29 січня 1999 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Приватизація відбулася на підставі розпорядження відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод імені Петровського" від 29 січня 1999 року № 2697-П з видачею свідоцтва про право власності на житло.

Після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право власності на спірну квартиру в цілому перейшло до ОСОБА_7 (5/6 часток) та ОСОБА_6

(1/6 частина).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6.

14 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до КП "Реєстратор майнових прав" із заявою про реєстрацію права власності на спірну квартиру. У якості підстави для реєстрації ОСОБА_2 додав до заяви свідоцтво про право власності на житло від 29 січня 1999 року, складене від імені відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод імені Петровського" згідно з розпорядженням від 29 січня 1999 року № 2697-П.

16 червня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно

КП "Реєстратор майнових прав" ухвалено рішення № 35723005 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру.

20 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким останній придбав спірну квартиру. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.

О. (номер у реєстрі 380).

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6

10 липня 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л. Д. постановою відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з належністю квартири ОСОБА_3.

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи на спірну квартиру право власності на квартиру АДРЕСА_1 реєструвалось за ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 січня 1999 року № НОМЕР_1, виданого відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод імені Петровського" на підставі розпорядження від 29 січня 1999 року № 2697-П.

Будь-яких документів щодо оформлення та передачі у власність ОСОБА_2 спірної квартири в порядку Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" матеріали інвентаризаційної справи не містять.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смертьфізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини 1 статті 255 ЦПК України).

З аналізу пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України слідує, що правонаступників у справі можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та Конституцією України. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені Конституцією України, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, Конституцією України, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У статті 46 ЦПК України передбачено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною 1 статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до частини 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що за загальним правилом на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 частини 1 статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі.

На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі - спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц.

Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства (пункти 35,37 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18).

Встановивши, що смерть ОСОБА_3, до якого позивачкою були заявлені вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на спірну квартиру, настала до звернення

ОСОБА_1 із позовом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги про те, що суд залучив до участі у справі в якості співвідповідачів правонаступників ОСОБА_3, а тому не було підстав для закриття провадження, є помилковими, оскільки такі процесуальні дії як залучення правонаступників сторін у справах, де допускаєтья правонаступництво, можливі лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування норм процесуального права відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справа № 185/998/16-ц, а також не суперечать постановам Верховного Суду, на які посилалась заявниця у касаційній скарзі.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2021 року у справі № 203/19/21 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова А. О., КП "Реєстратор майнових прав", ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування рішень про реєстрацію права власності, витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович