Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.06.2018 року у справі №461/4039/14

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 461/4039/14

провадження № 61-19702св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3,

заінтересована особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 травня 2014 року, у складі головуючого-судді Государського А. В., та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року, у складі суддів: Струс Л. Б., Шандри М. М., Шумської Н. Л., та касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року ОСОБА_3, звернувся до суду з заявою, заінтересована особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту спільного проживання.

Вимоги за заявою мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина. Оскільки у померлої не було родичів, він претендує на спадщину після смерті ОСОБА_6, як спадкоємець четвертої черги. Він доглядав та утримував її, допомагав організовувати побут, оскільки вона часто хворіла. Крім того у них був спільний бюджет, вони вели спільне господарство та проживали разом більше п'яти років.

Враховуючи викладене, заявник просив суд встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_6

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 травня 2014 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_3 з ОСОБА_6 з грудня 2007 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом установлено, що заявник проживав однією сім'єю з ОСОБА_6 понад п'ять років, що підтверджується матеріалами справи та показами свідків наданих у судовому засіданні, а тому встановив факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_3 з ОСОБА_6 з грудня 2007 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, просить змінити резолютивну частину ухвали суду апеляційної інстанції в частині відхилення апеляційної скарги ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 та ухвалити нову постанову, якою закрити апеляційне провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки рішення першої інстанції набрало законної сили, право апеляційного оскарження належить виключно заявнику - ОСОБА_3 та заінтересованій особі - Другій ОСОБА_4 державній нотаріальній конторі. Суд апеляційної інстанції фактично встановив, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права та обов'язки ОСОБА_5 тому, суду апеляційної інстанції потрібно було закрити апеляційне провадження у справі.

04 квітня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та заяву ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення прийняте в порядку окремого провадження, проте, ОСОБА_5, яка являється донькою двоюрідного брата ОСОБА_6 вказує на те, що в неї із заявником існує спір з приводу спадкового майна і такий спір виключає можливість встановлення будь-яких фактів в порядку окремого провадження. Заявник просив встановити факт від якого залежить виникнення в нього майнових прав, а саме виникнення права на спадкування майна, що залишилося після смерті ОСОБА_6 Проте, згідно чинного законодавства такий факт можна встановити в окремому провадження лише у випадку відсутності спору з іншими спадкоємцями, а в цьому випадку є й інші спадкоємці.

Суд першої інстанції не виконав вимог процесуального закону щодо повного з'ясування обставин справи, та не перевірив чиї права та інтереси порушує розгляд даної справи, та не залучив до участі у справі всіх зацікавлених осіб, а тому ухвалив незаконне рішення, яке порушує його права.

05 вересня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року.

У вересні 2017 року ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_8, подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5 та просив відхилити її, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та закрити провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту спільного проживання, призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 квітня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення попередніх інстанцій не відповідають.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, про що Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції зроблено актовий запис №69 та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 (а.с. 4).

Актом ЛМКП «Айсберг» від 28 лютого 2014 року встановлено, що зі слів сусідів ОСОБА_3 на протязі 6 років разом проживав і доглядав за своєю сусідкою ОСОБА_6 (а.с.11)

ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання для подальшого вирішення спору щодо виникнення права на спадкування майна, що залишилося після смерті ОСОБА_6

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_9, третя особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкування та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Встановлено юридичний факт родинних відносин між ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, а саме, що ОСОБА_5 є донькою двоюрідного брата ОСОБА_6 Визначено ОСОБА_5 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При розгляді справи суди не звернули уваги на таке.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 234 ЦПК України 2004 року).

Пунктом 5 частини першої статті 256 ЦПК України 2004 року визначено, що суд розглядає, зокрема, справи про встановлення факту спільного проживання.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 256 ЦПК України 2004 року).

У частині четвертій статті 256 ЦПК України 2004 року передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Проте суди попередніх інстанцій, зазначивши, що ОСОБА_3 звернувся до суду з цією заявою для подальшого вирішення спору щодо виникнення права на спадкування майна, що залишилося після смерті ОСОБА_6, не врахували, що існує спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, тобто вбачається спір про право.

Колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_3 повинні розглядатись саме в порядку позовного провадження з урахуванням спору про право і з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 256 ЦПК України 2004 року є підставою для їх скасування із залишенням позову без розгляду.

Керуючись статтями 256 ЦПК України 2004 року, 400 409 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву ОСОБА_3, заінтересована особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту спільного проживання, залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

Г. І. Усик