Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.01.2025 року у справі №523/9588/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2024 року

м. Київ

справа № 523/9588/19

провадження № 61-6742св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лутченко Алла Анатоліївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Сільницьким Ігорем Володимировичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лутченко А. А., про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з 281/2000 частини квартири АДРЕСА_1 .

Він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та дізнався, що під час життя ОСОБА_3 склала заповіт від 31 серпня 2018 року, за умовами якого на випадок своєї смерті заповідала все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, своїй сестрі ОСОБА_2 .

Цей заповіт є недійсним, оскільки підписаний не ОСОБА_3 , бо вона з липня 2018 року і до моменту смерті була паралізована, що фізично унеможливлювало складання та підписання нею заповіту.

Змінивши вимоги, просив суд визнати недійсним заповіт від 31 серпня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Турківського нотаріального округу Львівської області Комарницькою О. Й., реєстровий номер 1082.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний заповіт до підписання прочитаний уголос ОСОБА_3 і власноручно підписаний нею, свідками, у присутності нотаріуса, якою перевірена дієздатність заповідача.

З метою встановлення факту непідписання або спростування такого факту, за клопотанням представника позивача судом неодноразово призначалась посмертна судово-почеркознавча експертиза (т. 1, а. с. 189, 252), яка була залишена експертом без виконання внаслідок недостатності вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 216-218, т. 2, а. с. 1-2). При цьому судом були задоволені всі клопотання позивача та витребувані оригінали документів з підписом та почерком ОСОБА_3 , які надані експерту для дослідження. Після останнього повернення ухвали суду про призначення експертизи без виконання позивачем додаткові клопотання про забезпечення проведення експертизи до суду не заявлялись.

За своїм юридичним змістом та підстав заявлених позовних вимог, у випадку доведеності факту не підписання заповіту, такий є нікчемним на підставі частини першої статті 1257 ЦК України. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина перша та друга статті 1257 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину». Позивач просить на підставі частини першої статті 1257 ЦК України визнати недійсним правочин, для якого законом встановлена нікчемність. Відтак, поставлена перед судом вимога про визнання недійсним заповіту не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Тому пред`явлені позовні вимоги є безпідставними та недоведеними.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи ОСОБА_1 про те, що вказаний заповіт є недійсним, нічим не доведені та не підтверджені. Без наведення відповідних доказів (висновку експерта тощо) суд позбавлений можливості дійти висновку про нездатність спадкодавця ОСОБА_3 внаслідок її хвороби власноруч підписати текст заповіту від 31 серпня 2018 року. Отже, обставина непідписання заповіту від 31 серпня 2018 року позивачем не доведена, а обставини справи свідчать про те, що порядок складання оспорюваного заповіту від 31 серпня 2018 року відповідає вимогам законодавства.

Крім того, позивач просив на підставі частини першої статті 1257 ЦК України визнати недійсним правочин, для якого законом встановлена нікчемність. Тому апеляційний суд погоджується, із тим, що поставлена перед судом вимога про визнання недійсним заповіту не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Стосовно клопотання представника ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про встановлення місцезнаходження історії хвороби ОСОБА_1 , яка надійшла на запит до Суворовського районного суду м. Одеси (т. 2, а. с. 208-209), апеляційний суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити як заявленого безпідставно. Із наданої від Одеської міської ради відповіді на адвокатський запит представника ОСОБА_1 - адвоката Сільницького Ф. В., вбачається, що 17 вересня 2019 року Суворовський районний суд м. Одеси отримав її, про що свідчить відбиток штампу суду, і станом на 16 лютого 2023 року на їх адресу вона не поверталась (т. 2, а. с. 210, 211). Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що історія хвороби померлої ОСОБА_3 із Суворовського районного суду м. Одеси до Одеського апеляційного суду не надходила.

Стосовно доводів представника ОСОБА_1 - адвоката Сільницького І. В. про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений у суді першої інстанції про розгляд справи, то вони не заслуговують на увагу. Як вбачається із матеріалів справи, в суді першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 , який сповіщався про розгляд справи належним чином (т. 1, а. с. 1-10, 44, 46, 60, 99 …). Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, а потім при перегляді ухвали про залишення позову без розгляду в суді апеляційної інстанції, від імені ОСОБА_1 діяли представники (т. 1, а. с. 28, т. 2, а. с. 62, 101-102). Що стосується повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового засідання, в якому було ухвалене оскаржуване судове рішення, то колегія суддів зазначає, що позивач ОСОБА_1 особисто був повідомлений про час і місце судового засідання через СМС за телефоном, номер якого його представник вказав в клопотанні від 08 лютого 2022 року про відкладення судового засідання: НОМЕР_1 (т. 2, а. с. 113, 134), однак в судове засідання, призначене на 14 квітня 2022 року, на 14:00 год. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, що підтверджується відповідною довідкою суду (т. 2, а. с. 135). Саме в цей день і час було ухвалено оскаржуване судове рішення, повний текст якого був виготовлений 19 квітня 2022 року. Із викладеного, слід дійти висновку про те, що позивач ОСОБА_1 був обізнаним про розгляд даної справи в суді першої інстанції за його позовом завчасно і належним чином.

Аргументи учасників справи

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач особисто був повідомлений про час і місце судового засідання через СМС за телефоном, номер якого його представник вказав в клопотанні від 08 лютого 2022 року. При цьому судом констатовано, що 12 квітня 2022 року відносини щодо представництва позивача у суді з його представником були припинені. Номер телефону, який вказано у клопотанні та за яким нібито позивача повідомляли про дату слухання справи, не належить позивачу, а належить його представнику. Отже, позивач не мав представника та особисто не був сповіщений про дату та час розгляду справи. Заявка про надсилання текстів судових повісток у вигляді смс-повідомлень із зазначенням номеру телефону позивачем ОСОБА_1 до суду не надавалась і тому у матеріалах справи відсутня.

З матеріалів справи під час її перебування в суді апеляційній інстанції зникли докази, які досліджувалися судом першої інстанції та на повторному дослідження яких наголошував апелянт під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2019 року витребувано з КУ «Міська клінічна лікарня № 1» медичну справу, історію хвороби та медичну картку на ім`я ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання ухвали суду історія хвороби ОСОБА_3 № 8674 на 32 аркушах 17 вересня 2019 року КП «МКЛ № 1» була направлена кур`єром до Суворовського районного суду м. Одеси судді Малиновському О. М. та цього ж дня була отримана судом, про що свідчить відбиток штампу суду за підписом уповноваженої особи. Однак, під час ознайомлення з матеріалами справи в Одеському апеляційному суді представником ОСОБА_1 з`ясувалося, що історія хвороби ОСОБА_3 у матеріалах справи відсутня. Як вбачається з відповіді на адвокатський запит № 04-02/23 від 15 лютого 2023 року історія хвороби ОСОБА_3 Суворовським районним судом м. Одеси не поверталась, тому відсутня у КП «МКЛ № 1».

У зв`язку з вказаним, до апеляційного суду було подано клопотання про встановлення місцезнаходження історії хвороби заповідача, яка є важливим доказом по справі, але апеляційний суд проігнорував указане клопотання, незважаючи на те, що судом першої інстанції цей доказ досліджувався. Більше того, у постанові апеляційний суд вказує, що історія хвороби померлої ОСОБА_3 із Суворовського районного суду м. Одеси до Одеського апеляційного суду не надходила. Однак, зазначена історія хвороби міститься в описі справи.

Після ознайомлення представником ОСОБА_1 з матеріалами справи у Одеському апеляційному суді з`ясувалося, що у судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулося 12 листопада 2019 року, судом було задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначені свідки мали надати свідчення щодо нібито підписання ОСОБА_3 заповіту. Однак, свідки в судове засідання викликані не були незважаючи на те, що їх показання мають вкрай важливе значення для вирішення справи, адже вони були присутні під час складання та підписання заповіту ОСОБА_3 та як свідки нібито засвідчили волевиявлення заповідача. Суд першої інстанції не заслухав свідків у судовому засіданні та не відобразив це у мотивувальній частині судового рішення. У зв`язку з цим 28 жовтня 2022 року до апеляційного суду представником ОСОБА_1 було подано клопотання про виклик свідків. Проте зазначене клопотання не було розглянуто судом апеляційної інстанції, повністю залишилось поза увагою суду, чим він порушив пункт 6 частини першої статті 365 ЦПК України.

Спочатку апеляційний суд втратив основний доказ у справі (медичну картку), який підтверджує доводи позову та апеляційної скарги, а потім стверджував, що ОСОБА_1 не надав суду відповідних доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи ОСОБА_1 про те, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2022 року є немотивованим, оскільки у ньому не наведено жодних мотивів відхилення доводів позивача щодо неможливості складення та підписання заповіту з огляду на неможливість розмовляти та рухатися заповідачем у зв`язку з тим, що остання була паралізованою. Такі доводи були проігноровані апеляційним судом.

02 березня 2022 року розпорядження голови суду рекомендовано учасникам судового провадження утриматися від відвідування приміщення суду та подавати заяви про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Незважаючи на чітке волевиявлення ОСОБА_1 брати участь у судовому засіданні через свого представника безпосередньо під час розгляду апеляційної скарги, залишаючи поза увагою саме вимушене подання клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з непроведенням Одеським апеляційним судом відкритих судових засідань за участю представників сторін, суд виніс оскаржувану постанову від 03 квітня 2023 року. Таким чином апеляційний суд за наявності розпорядження голови суду про обмеження допуску осіб до приміщення суду у прийнятій постанові констатує відсутність учасників справи, не зважаючи на наявність клопотання про відкладення судового засідання. У Верховному Суді відсутній висновок щодо питання застосування частини першої статті 372 ЦПК України у подібних правовідносинах, а саме про правомірність відмови судом в задоволенні клопотання учасника справи про відкладення судового засідання у зв`язку з бажанням брати участь у відкритому судовому засіданні при наявності розпорядження голови цього суду, яким рекомендовано учасникам провадження утриматися від відвідування приміщення суду та подавати заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови апеляційного суду відмовлено.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права: пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 07 серпня 2018 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким заповіла все її майно, яке буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також все те, що буде належати їй на день смерті та що згідно із законодавством буде належати їй на день її смерті та може бути успадкованим, у повному обсязі, без будь-яких винятків, своїй сестрі ОСОБА_2 .

Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Турківського нотаріального округу Львівської області Комарницькою О. Й., реєстровий номер 1082, в присутності свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_3 , до його підписання прочитаний ОСОБА_3 вголос у присутності свідків, і власноруч підписаний нею особисто у присутності нотаріуса. У зв`язку із похилим віком та станом здоров`я ОСОБА_3 заповіт посвідчений на виклик за адресою: АДРЕСА_2 . У заповіті міститься абзац, у якому зазначено, що «ЗАПОВІТ ПРОЧИТАНО МНОЮ ВГОЛОС, ВІДПОВІДАЄ МОЇЙ ВОЛІ», після чого стоїть підпис заповідача і свідків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з 281/2000 частини квартири АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лутченко А. А. за заявою ОСОБА_1 від 15 квітня 2019 року, як спадкоємця першої черги, була заведена спадкова справа № 21/2019 до майна ОСОБА_3 . Також із заявою про прийняття спадщини від 03 січня 2019 року у встановлений законом строк до приватного нотаріуса звернулась ОСОБА_2 , яка вказаною заявою прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Щодо доводів касаційної скарги про порушення норм процесуального права

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини першої стаття 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Право учасників справи брати участь в судових засіданнях закріплено у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 58 ЦК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 201/6092/17 вказано, що «у матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS (а. с. 114), згідно якої ОСОБА_5 було доставлено SMS-повідомлення про судове засідання, призначене на 25 липня 2018 року на 12 год 25 хв. Проте ця довідка не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_5 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

08 лютого 2022 року представник позивача - Гербей А. А. подав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 09 лютого 2022 року, в якому ним було зазначено, що у випадку відмови у задоволені клопотання - розгляд справи провести за його відсутності. Суд розгляд справи відклав на 14 квітня 2022 року (т. 2, а. с. 113- 115);

представник позивача - Гербей А. А. був повідомлений належним чином про відкладення розгляду справу на 14 квітня 2022 року - 06 квітня 2022 року (т. 2, а. с. 131, 132), однак в судове засідання, призначене на 14 квітня 2022 року, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив;

в матеріалах справи наявне повідомлення представника позивача Гербея А. А. від 12 квітня 2022 року про припинення повноважень представника, яке не підписане, без додатків (т. 2, а. с. 130);

оскільки у судове засідання 14 квітня 2022 року учасники справи не з`явились (від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та від приватного нотаріуса до суду надійшли клопотання про проведення розгляду справи за їх відсутності), приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, відсутність будь-яких інших клопотань стосовно розгляду справи по суті, суд вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів та в цей день ухвалив оскаржене судове рішення, повний текст якого був виготовлений 19 квітня 2022 року (т. 2, а. с. 135-138).

За таких обставин, оскільки представник позивача був повідомлений належним чином про призначення (відкладення) розгляду справи в судовому засіданні 14 квітня 2022 року, в якому суд першої інстанції ухвалив оскаржене рішення, відсутні підстави для висновку, що справу розглянуто за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Помилкове посилання апеляційного суду про належне повідомлення і особисто ОСОБА_1 про час і місце судового засідання через СМС за телефоном, номер якого його представник вказав в клопотанні від 08 лютого 2022 року про відкладення судового засідання, не впливає на висновок апеляційного суду щодо відхилення відповідного аргументу позивача.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо ігнорування апеляційним судом клопотань позивача.

Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача (пункт 6 частини першої статті 365 ЦПК України).

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (стаття 366 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав - перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (пункт 2 частини другої статті 223 ЦПК України).

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року постановлено підготовку справи до судового розгляду вважати закінченою. Призначено розгляд справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сільницького І. В. на 31 жовтня 2022 року о 10:00 год., про що повідомлено учасників справи;

28 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - Сільницький І. В. подав до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 31 жовтня 202 року, у зв`язку з введенням на території України воєнного стану (т. 2, а. с. 184);

одночасно подане клопотання про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки у судовому засіданні суду першої інстанції 12 листопада 2019 року судом було задоволено клопотання представника відповідача про виклик цих свідків (т. 2, а. с. 186);

судове засідання відкладене апеляційним судом за клопотанням представника ОСОБА_1 на 22 березня 2023 року (т. 2, а. с. 189);

20 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - Сільницький І. В. подав до апеляційного суду клопотання про встановлення місцезнаходження історії хвороби ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 208-209);

21 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - Сільницький І. В. подав до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням на території України воєнного стану (т. 2, а. с. 213).

Оскільки клопотання про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в апеляційній скарзі та на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду не заявлялось, як не заявлялось стороною позивача і в суді першої інстанції, в апеляційного суду були відсутні підстави для його задоволення. В судові засідання апеляційного суду сторона позивача не з`явилась. Тому незазначення в тексті оскарженої постанови апеляційного суду про розгляд вказаного клопотання не є підставою для скасування судового рішення за результатами його касаційного перегляду.

Апеляційний суд розглянув клопотання позивача про встановлення місцезнаходження історії хвороби ОСОБА_1 та відмовив у його задоволенні. Зазначив, що історія хвороби померлої ОСОБА_3 із Суворовського районного суду м. Одеси до Одеського апеляційного суду не надходила. Зазначені документи були витребувані судом першої інстанції (ухала від 10 вересня 2019 року) з КУ «Міська клінічна лікарня №1» та підлягають поверненню особі, які їх подала, в порядку, передбаченому статтею 96 ЦПК України. Сторона позивача не заявляла клопотань про призначення експертиз або інших підстав для витребування та дослідження історії хвороби померлої ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги про зникнення доказів з матеріалів справи під час її перебування в суді апеляційній інстанції та їх недослідження у суді апеляційної інстанції.

За наведених обставин колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 223 ЦПК України, необхідність формування висновку щодо застосування частини першої статті 372 ЦПК України, який відсутній, оскільки суд за першим клопотанням позивача відкладав розгляд справи, врахував, що ніщо не перешкоджало представнику позивача прийняти участь в розгляді справи в режимі відеоконференції згідно зі статтею 212 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції від позивача не надходило. У справі відсутні відомості щодо обмеження апеляційним судом позивача та його представника брати участь у судових засіданнях особисто у зв`язку з наявністю розпорядження голови суду № 1 від 02 березня 2022 року, згідно з яким рекомендовано громадянам та учасникам судових процесів подавати заяви про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів або подавати заяви про відкладення розгляду справ у зв`язку із воєнними діями. Учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, а неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

Щодо доводів касаційної скарги по суті спору

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження наявності підстав недійсності або нікчемності оспорюваного заповіту ОСОБА_3 від 31 серпня 2018 року, зокрема обставини його непідписання заповідачем, а порядок складання заповіту відповідає вимогам законодавства.

Касаційна скарга не містить доводів та відповідних їм підстав касаційного оскарження судових рішень щодо суті спору, доводи якої в цій частині зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України). Тому з урахуванням принципу диспозитивності та меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлення необґрунтованості підстав касаційного оскарження, заявлених з процесуальних питань, оскаржене судове рішення належить залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржене судове рішення ? без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

В. М. Ігнатенко

П. І. Пархоменко