Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №755/7251/19

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 755/7251/19

провадження № 61-23128св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Штундера Ярослава Григоровича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Стрижеуса А. М., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, посилаючись на те, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року у справі № 755/26077/14-ц за позовом ОСОБА_3, яка діяла в її інтересах, до ОСОБА_4, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів було затверджено мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_4 сплачувала на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн щомісячно до досягнення ОСОБА_2 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року у справі № 755/8838/17 її позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. В подальшому рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року у справі № 755/19511/18 за її позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину збільшено розмір аліментів з 1 200 грн до 1 800 грн до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісяця. З метою розвитку особистих якостей дитини, його схильності до запам'ятовування та вивчення англійської мови за її дорученням 31 серпня 2018 року її матір ОСОБА_3 уклала зі школою "ОКСФОРД ПРАЙМ АКАДЕМІ ЛІМІТЕД" договір про навчання сина ОСОБА_5. За його навчання в цій школі з вересня 2018 року по травень 2019 року вона сплатила 900 доларів США.

Також з 01 вересня 2017 року по 29 червня 2018 року ОСОБА_5 відвідував секцію кіокушинкай карате в Громадській організації "Київський спортивний клуб бойових мистецтв", щомісячний благодійний внесок за яку становив 600 грн, а загалом вона сплатила 6 000 грн. Оскільки оздоровлення дитини в зимовий період має позитивні наслідки, то з 24 січня 2018 року по 04 лютого 2018 року ОСОБА_5 відпочивав разом з її батьками в Єгипті. Сума путівки на дитину становила 10 089,50 грн. 30 січня 2019 року вона придбала тур на 4-х осіб до Єгипту та сплатила 31 366 грн, з яких за дитину - 7 841,50 грн. Крім того, 17 жовтня 2017 року вона придбала дитячий комбінезон та зимові чоботи вартістю 4 543 грн, а 11 серпня 2018 року - велосипед за 8 400 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на утримання їх сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 30 353 грн, з яких: 11 916 грн, що еквівалентно 450 доларам США, - половина вартості навчання у школі "ОКСФОРД ПРАЙМ АКАДЕМІ ЛІМІТЕД", 3 000 грн - половина вартості відвідування дитиною секції карате в Громадській організації "Київський спортивний клуб бойових мистецтв", 8 965,50 грн - половина вартості путівки та туру до Єгипту, 6 471,50 грн - половина вартості дитячого комбінезона та зимових чобіт і придбаного дитині велосипеда.

ОСОБА_2 заперечив проти позову, посилаючись на те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує державний дошкільний навчальний заклад № 62 "Зернятко", який має найкращі відгуки як серед дітей, так і серед батьків. Позивач самостійно і на власний розсуд прийняла рішення про навчання дитини у школі "ОКСФОРД ПРАЙМ АКАДЕМІ ЛІМІТЕД", при цьому знала, що він не матиме змоги оплачувати коштовне навчання у приватному навчальному закладі. Дитина успішно навчалася та може повернутися до дошкільного навчального закладу № 62 "Зернятко" або до будь-якого іншого державного дошкільного закладу. Благодійні внески у спортивній секції карате сплачуються виключно в добровільному порядку, тому їх сума не є обов'язковим платежем та додатковими витратами на дитину. Витрати на відпочинок дитини за кордоном також понесені внаслідок самостійного рішення ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Потреби у відпочинку дитини саме в Єгипті не було. Позивач не надала доказів того, що комбінезон, зимові чоботи та велосипед вона придбала саме для ОСОБА_5, так як її сім'я має ще одного сина, який на рік старший за ОСОБА_6.

Він працює на посаді менеджера (управителя) з постачання в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лайтсофт Україна" та отримує мінімальну заробітну плату, до того ж навчається на другому курсі заочної форми навчання в Державному університеті інфраструктури та технологій. Оплату за навчання в університеті здійснює його мати. При цьому, незважаючи на його скрутне матеріальне становище, він вчасно і в повному обсязі сплачує аліменти та в силу своїх фінансових можливостей надає своєму сину допомогу у вигляді додаткових виплат та подарунків, намагається брати участь у вихованні дитини, під час зустрічей вони постійно відвідують різні розважальні заходи. Рішенням суду з нього стягуються аліменти в розмірі 1 800 грн, що складає більше, ніж 50 % його заробітної плати.

Крім того, він має проблеми зі здоров'ям і щомісячно витрачає 300-500 грн на своє лікування.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що витрати, які ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача, не є додатковими витратами, викликаними особливими обставинами, в розумінні статті 185 Сімейного кодексу України (далі - СК України), а є витратами на утримання дитини (аліментами), в тому числі на навчання, придбання одягу і взуття. Придбання велосипеда для розвитку певних здібностей дитини, а також потребу в оздоровленні дитини саме в Єгипті будь-якими доказами не підтверджено.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Штундер Я. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного міста Києва від 23 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів і дійшли помилкового висновку про те, що витрати, понесені позивачем на навчання, придбання одягу та взуття, є витратами на утримання дитини, які мають покриватися за рахунок аліментів. Також суди не звернули уваги на обставини, які були встановлені рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року у справі № 755/19511/18, а саме те, що витрати на навчання та оздоровлення дитини є додатковими в розумінні статті 185 СК України. Оскаржувані судові рішення суперечить інтересам дитини та порушують її право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, оскільки звільняють батька від обов'язку нести додаткові витрати на дитину. Крім того, місцевий суд помилково відніс вказану справу до категорії малозначних і розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, не зважаючи на те, що позов про стягнення додаткових витрат на дитину підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

У січні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.

16 січня 2020 року справа № 755/7251/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року у справі № 755/26077/14-ц за позовом ОСОБА_3, яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, до ОСОБА_4, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів, було затверджено мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_4 зобов'язався сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн щомісячно, з моменту звернення до суду з цим позовом, а саме з вересня 2014 року і до досягнення повноліття ОСОБА_2,1998 року народження, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року у справі № 755/8838/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року у справі № 755/19511/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину задоволено частково, збільшено розмір аліментів, встановлених рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1 200 грн на 1 800 грн до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісяця.

Згідно з частинами 4 , 6 статті 19 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей частинами 4 , 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Частиною 5 статті 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

В цій справі ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на утримання їх сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Тобто спір в цій справі виник із сімейних відносин.

Участь батьків у додаткових витратах на дитину регламентована статтею 185 СК України, відповідно до якої, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що додаткові витрати на дитину не є аліментами (коштами на утримання дитини).

Таким чином, розгляд цієї справи судами попередніх інстанцій мав відбуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 року відкрито провадження в цій справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У вступній частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року також зазначено, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

При цьому місцевий суд не звернув уваги на вимоги частини 4 статті 274 ЦПК України, якою передбачено, що справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частинами 2 , 4 , 5 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого частин 1 , 2 статті 211 ЦПК України строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (пункт 1 частини 2 статті 223 ЦПК України).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини 1 статті 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Всупереч вищенаведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд першої інстанції розглянув і вирішив справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, чим порушив їх право брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Зазначені порушення унеможливили справедливий розгляд справи та встановлення обставин, які входять до предмета доказування і мають значення для правильного її вирішення.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 7 частини 1 , частини 4 статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов'язкового скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Штундера Ярослава Григоровича задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов