Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №466/5466/17

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 466/5466/17

провадження № 61-39948св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 серпня 2017 року у складі судді Білінської Г. Б. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Ванівського О.

М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між ним та ОСОБА_2 17 травня 2017 року укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримав у позику та зобов'язався повернути у строк до 31 травня 2017 року грошові кошти у сумі 3 964
500 грн. Також 17 травня 2017 року між ними укладено договір іпотеки об'єкта нерухомого майна та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

В ході розгляду справи позивач змінив предмет позову та, посилаючись на те, що станом на момент подання позову відповідач свого зобов'язання не виконав, коштів не повернув, просив звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, заклад громадського харчування, загальною площею 499,4 кв. м та земельну ділянку, загальною площею 0,0381 га, кадастровий номер 4620310100:13:002:0056, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною нежитлового приміщення - 3 506 405,00 грн та земельної ділянки - 55 354,00 грн, а кошти, одержані від реалізації предмета іпотеки, спрямувати для задоволення вимог ОСОБА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 серпня 2017 року позов задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, заклад громадського харчування, загальною площею 499,4 кв. м та земельну ділянку, загальною площею 0,0381 га, кадастровий номер undefined, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною нежитлового приміщення - 3 506 405,00 грн та земельної ділянки - 55 354,00 грн. Кошти, одержані від реалізації предмета іпотеки, спрямувати для задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в сумі 3 964 500,00
грн основного боргу за договором позики від 17 травня 2017 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не виконав зобов'язання за договором позики від 17 травня 2017 року, забезпечене іпотекою, а тому наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, яке належать останньому на праві власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 серпня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції за касаційною скаргою ОСОБА_3, погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким направити справу за встановленою законом підсудністю, а саме до Бродівського районного суду Львівської області.

Касаційна скарга мотивована тим, що справа розглянута з порушенням правил підсудності, оскільки відповідач зареєстрований у Галицькому районі м. Львова, а приймаючи заяву про зміну предмета спору, що полягає в реалізації предмета іпотеки через прилюдні торги, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на спори з приводу нерухомого майна поширюються правила виключної підсудності.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу та узагальнення їх доводів

У серпні 2018 року до касаційного суду надійшли відзиви представника ОСОБА_1 - адвоката Оприско М. В. та ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не є стороною договорів позики та іпотеки від 17 травня 2017 року, а тому оскаржуваним рішенням суду його права та обов'язки не вирішувались. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться в Шевченківському районі м. Львова, а тому справа підсудна саме Шевченківському районному суду м. Львова. Згідно з вимогами ЦПК України подальша зміна предмета позову не змінює підсудності справи.

У вересні 2018 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_3 на відзив ОСОБА_2, доводи якого є аналогічними доводам касаційної скарги.

10 грудня 2018 року ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій виклав додаткові пояснення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 466/5466/17 з Шевченківського районного суду м. Львова.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року справу № 466/5466/17 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримав у позику та зобов'язався повернути у строк до 31 травня 2017 року грошові кошти у сумі 3 964 500,00 грн, що в еквіваленті за курсом Національного банку України становило 150 000,00 доларів США.

Згідно пункту 3.3 договору позики зобов'язання позичальника із повернення позики забезпечується іпотекою належного позичальнику на праві власності об'єкта нерухомого майна та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_2 на спірне нежитлове приміщення зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 жовтня 2016 року за номером запису про право власності 16893413, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1054489746203. Право власності ОСОБА_2 на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано 29 листопада 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 17845426, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1107357346203.

Також, 17 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно: нежитлове приміщення, заклад громадського харчування, загальною площею 499,4 кв. м та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, внаслідок чого заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 за договором позики становить 3 964 500,00 грн, що в еквіваленті за курсом Національного банку України становить 150 000,00 доларів США.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції до суду з апеляційною скаргою звернулась особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3, вважаючи, що оскаржуваним рішенням порушено його права.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту
3.1 пункту 3 мотивувальної частини). За правилами частини 1 статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що "аналіз частини 1 статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків".

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що "у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті".

У справі, яка переглядається, із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи, що рішення суду порушує її права.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, встановивши відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права по суті позовних вимог, самостійно не встановив та не вирішив таке процесуальне питання як те, чи вирішив суд першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу на таке рішення.

Вирішення такого питання є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 688/2449/17 (провадження № 61-31640св18), від 01 серпня 2019 року у справі №412/1277/2012 (провадження №61-3704св19), від 19 лютого 2020 року у справі №127/4368/18 (провадження №61-1258св19), від 01 квітня 2020 року у справі №522/17703/17 (провадження №61-1106св19), від 19 серпня 2020 року у справі №2-2371/11 (провадження № 61-22676св19).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції не дослідив питання, чи стосується прав та інтересів ОСОБА_3 оскаржене рішення суду першої інстанції, не надав оцінку доводам та доказам особи, яка подала апеляційну скаргу, не мотивував свого рішення про порушення прав та інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу, а тому висновки про залишення рішення суду першої інстанції без змін є передчасними.

При цьому, в матеріалах справи наявне клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Оприско М. В. про закриття апеляційного провадження у зв'язку з тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 серпня 2018 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3, яке судом не розглянуте.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на нездійснення дослідження наявних у матеріалах справи доказів, а також нездійснення перевірки, чи порушені права ОСОБА_3 рішенням суду першої інстанції, суд апеляційної інстанцій передчасно зробив висновок про наявність підстав для розгляду апеляційної скарги особи, яка її подала, та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, апеляційний суд зобов'язаний був виконати вимоги частини 1 статті 352 та пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, а тому відсутність правильних та обґрунтованих висновків про порушення прав та інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу, ухваленим рішенням суду першої інстанції виключає можливість залишення оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене судове рішення апеляційного суду скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю.

Тітов