Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.07.2018 року у справі №641/397/17
Ухвала КЦС ВП від 25.04.2019 року у справі №641/397/17

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа №641/397/17

провадження №61-11290св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: директор Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_4, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Харківський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства з обслуговування повітряного руху України,

третя особа - Харківська первинна профспілкова організація ВП «Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2017 року у складі судді Григор'євої Б. П. та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до директора Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_4 (далі - директора Харківського РСП ДП «Украерорух»), Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП «Украерорух»), Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства з обслуговування повітряного руху України (далі - Харківський РСП ДП «Украерорух»), третя особа - Харківська первинна профспілкова організація ВП «Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України» (далі - Харківська ППО ВП «Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України»), про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позову зазначила, що 27 грудня 2001 року її прийнято на посаду юрисконсульта до Харківського РСП ДП «Украерорух» згідно наказу від 27 грудня 2001 року № 152/л. З січня 2012 року позивач працювала провідним юрисконсультом Харківського РСП ДП обслуговування повітряного руху України. 30 серпня 2016 року директор Харківського РСП ДП «Украероруху» ОСОБА_4 запропонував виключити посади «провідного юрисконсульта» (1 од.) і «юрисконсульта» (0,5 од.) та включити посаду «юрисконсульта» (1 од.). У службовій записці від 09 серпня 2016 року № 14-1-373 «Про скорочення посад» начальником юридичної служби ОСОБА_5 пропонувалося скоротити посаду «юрисконсульта». 02 вересня 2016 року голові профкому Харківської ППО ВП «Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України» відповідач направив лист № 6.4-1-853 «Про скорочення працівників», в якому вказав про заплановане скорочення вищезазначених посад. 06 вересня 2016 року голова профкому Харківської ППО ВП «Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України» надав відповідь про ненадання згоди на заплановані звільнення юрисконсультів та зауважив, що провідний юрисконсульт ОСОБА_3 є членом виборного профспілкового органу - профспілкового комітету та згідно із статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статтею 252 КЗпП України, не може бути звільнена з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу, членом якого вона є. Листом від 18 травня 2016 року відповідача повідомлено про склад профспілкового органу Харківська ППО ВП «Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України». 13 вересня 2016 року голові профкому Харківська ППО ВП «Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України» відповідач направив лист, в якому повідомляв, що посада «провідного юрисконсульта», яку займає ОСОБА_3, ліквідується вже у зв'язку зі зміною істотних умов праці. 23 вересня 2016 року відповідач видав наказ № 481/0 «Про зміни істотних умов праці», в якому виключаються вищезазначені посади юрисконсультів. 28 вересня 2016 року відповідач провів засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників, на якому позивачу повідомили про скорочення її посади. При цьому, саме засідання відбулося 28 вересня 2016 року; протокол засідання оформлено 29 вересня 2016 року та підписано лише головою та секретарем комісії. 10 жовтня 2016 року на засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників їй запропонували отримати копії переліку вакантних посад, при цьому ні наказу про зміни в організації виробництва та праці Харківського РСП ДП обслуговування повітряного руху України, ні попередньої згоди виборного органу надано не було.

30 листопада 2016 року відповідач направив лист голові профкому Харківської ППО ВП «Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України», у якому просив надати погодження на її звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України (припинення трудового договору у зв'язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці). На цей лист відповідач отримав обґрунтовану відповідь № 31 від 30 листопада 2016 року з посиланням на статті чинного законодавства України про ненадання згоди на її звільнення. Незважаючи на ненадання згоди профспілковою організацією, 13 січня 2017 року відповідач, у порушення умов чинного законодавства України, видав наказ № 14/0 про її звільнення від 13 січня 2017 року, у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України). Вважала, що її звільнення відбулось з грубим порушенням трудового законодавства.

В обґрунтування спричиненої моральної шкоди зазначила, що незаконне звільнення призвело до моральних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків та вимагало додаткових зусиль в організації її життя. Порушення відповідачем законодавства про працю позбавило її єдиного стабільного джерела доходів, права на працю, права утримувати і забезпечувати свою родину. Неправомірні дії відповідача призвели до погіршення стану її здоров'я, постійного перебування в стресовому стані та інше. Ситуацію з її незаконним звільненням вона та її рідні важко переживають, що в свою чергу спричиняє додаткові моральні страждання. Систематичною протиправною поведінкою відповідача вона була в негативно оцінена як некваліфікований та непрофесійний працівник. Це завдало їй істотних моральних страждань, оскільки в очах друзів, рідних та колишніх колег її було дискредитовано, її репутації та іміджу успішної та впевненої в собі людини, завдано шкоди.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року, у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що починаючи з вересня 2016 року ОСОБА_3 п'ять разів повідомлялась про зміну істотних умов праці та їй було запропоновано вакантні посади на підприємстві. Своєї згоди на переведення на іншу вакантну посаду ОСОБА_3 не надала. Їй було роз'яснено положення статті 32 КЗпП України щодо права на свій розсуд погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах, а також положення пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, що у разі відмови від роботи в нових умовах трудовий договір з нею буде припинено.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалені у справі судові рішення, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

06 грудня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3

27 лютого 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

09 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду України справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог статті 213 ЦПК України не встановлено обставин, які мають істотне значення для справи, відповідачем не дотримано умов звільнення, які передбачені пунктом 3.5.6 Положення про Харківське РСП ДП обслуговування повітряного руху України, не дотримано погодження із заступником директора з виробництва ДП «Украерорух». Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення частини третьої статті 32 та пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, внаслідок чого неправильно вирішено справу. Суди дійшли помилкового висновку про законність звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки фактично мало місце скорочення її посади, а не зміна істотних умов праці. Суди у порушення вимог статті 213 ЦПК України помилково встановили, що відповідачем дотримано процедуру звільнення у частині погодження зміни умов трудового договору, а також звільнення позивача відбулось без згоди профспілкового органу (частина друга статті 252 КЗпП України). Крім того, оскаржувані рішення не відповідають практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, оскільки судами не проаналізовано істотні доводи позивача та не наведено мотиви їх прийняття або відхилення.

У запереченнях на касаційну скаргу директор Харківського РСП ДП «Украерорух» ОСОБА_4 зазначає, що відповідно до Положення Харківський РСП ДП «Украерорух» є відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи. Організаційна структура та штатний розпис затверджується директором ДП «Украерорух», тому проведення підприємством заходів щодо змін організації виробництва і праці є його виключне повноваження на встановлення режиму роботи підприємства, що реалізується з дотриманням певного порядку. Таким чином, безпідставними є твердження позивача, що рішення про звільнення позивача було прийнято всупереч встановленого порядку, передбаченого положенням та з перевищенням наданих повноважень ДП «Украерорух».

Зміна істотних умов праці без згоди працівника допускається у тих випадах коли вона пов'язана із змінами в організації виробництва і праці. Оскільки відмова працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці не вважається розірванням трудового договору з ініціативи власника, законодавством не передбачено необхідності отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в ДП «Украерорух» відбулися зміни в організації виробництва та зміни істотних умов праці, а саме: розмірів оплати праці, зміну розрядів і найменувань посад (залишення 1 штатної одиниці юрисконсульта).

Протокол підписаний головою ХППО ВП «ФПАРРІЗУ» без заперечень та зауважень, що свідчить про те, що адміністрацією підприємства своєчасно попереджено про зміни істотних умов праці та отримання згоди профспілки. В протоколі наради з приводу проведення перевірки з 04 жовтня 2016 року по 05 жовтня 2016 року відображено відомості, що профспілки не мають зауважень щодо проведення змін істотних умов праці ОСОБА_3 Таким чином, згідно з матеріалами справи та наданими доказами вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу Харківське РСП ДП «Украерорух» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки суду відповідають установленим обставинам справи, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 27 грудня 2001 року ОСОБА_3 прийнято на посаду юрисконсульта Харківського РСП ДП «Украерорух».

З січня 2012 року позивач перебувала на посаді провідного юрисконсульта Харківського РСП ДП «Украерорух».

Наказом т.в.о. директора ДП «Украерорух» від 03 липня 2015 року наказано директорам РСП розробити та надати на затвердження організаційні структури регіональних структурних підрозділів державного підприємства до 06 серпня 2015 року.

Наказом директора Харківського РСП ДП «Украерорух» від 02 вересня 2015 року наказано ввести в дію затверджені оновлені організаційні структури Полтавської, Сумської служб ОПР, Харківського РСП та штатні розписи від 25 серпня 2015 року, начальнику відділу кадрів у строки, передбачені законодавством підготувати та подати на підпис директору повідомлення для первинних профспілкових організацій про заплановане звільнення працівників та про зміну істотних умов праці.

З метою оптимізації штатної чисельності Харківського РСП ДП «Украерорух» запропоновано внести зміни в штатний розпис: виключити з Харківського РСП ДП «Украерорух» посади «провідний юрисконсульт» - 1 штатна одиниця, «юрисконсульт» - 0,5 штатної одиниці, включити посаду «юрисконсульт» - 1 штатна одиниця.

02 вересня 2016 року директор ДП «Украерорух» повідомив голову профкому ХППО ВП «ФПРАРРІЗУ», що у зв'язку із змінами у штатному розписі Харківського РСП від 01 вересня 2016 року, затвердженими т.в.о. директора ДП «Украерорух» заплановане скорочення наступних посад з 02 грудня 2016 року: (0,5 од.) посада - юрисконсульта, 1 (од.) посада - провідного юрисконсульта.

06 вересня 2016 року голова профкому Харківської первинної профспілкової первинної профспілкової організації ВП «ФПАРРІЗУ» направив директору Харківського РСП ДП «Украерорух» лист, у якому запропоновав відмовитися від планів скорочення юрисконсультів в Харківському РСП, оскільки це скорочення може привести до порушення чинного законодавства України. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 є членом виборного профспілкового органу - профспілкового комітету, її не може бути звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Наказом директора Харківського РСП ДП «Украерорух» від 23 вересня 2016 року, у зв'язку зі внесенням змін до штатного розпису Харківського РСП, виключені посади у кількості 1,5 одиниць: 1 од. - «провідний юрисконсульт», 0,5 од. - «юрисконсульт». Включено до штатного розпису Харківського РСП 1 (од.) посаду - «юрисконсульт».

Протоколом засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників Харківського РСП від 29 вересня 2016 року згідно із статтею 32 КЗпП України ОСОБА_3 попереджено про зміну істотних умов праці.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 відмовилась від підпису про ознайомлення з попередженням, про що складений акт від 06 жовтня 2016 року.

Протоколом засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників Харківського РСП від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_3 передано для ознайомлення копії вакантних посад ДП «Украерорух» станом на 28 вересня 2016 року та 06 жовтня 2016 року, в переліку яких містилась посада юрисконсульта, що відповідала професії та кваліфікації позивача.

Листами від 20 жовтня 2016 року, від 31 жовтня 2016 року, від 14 листопада 2016 року, від 20 листопада 2016 року ОСОБА_3 запропоновано вакантні посади по Харківському РСП, перелік яких містився в додатку до листа, від отримання яких вона відмовилася.

30 листопада 2016 року т.в.о. директора ДП «Украерорух» надіслав голові профкому ХППО ВП «ФПАРРІЗУ» службову записку, у якій рекомендував надати погодження на звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_3 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Протоколом засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів від 01 грудня 2016 року вирішено рекомендувати адміністрації Харківського РСП направити службову записку до ДП «Украерорух» про перенесення терміну виключення зі штатного розпису Харківського РСП посад «провідного юрисконсульта» та «юрисконсульта» 0,5 од.) Харківського РСП до фактичного виходу з лікарняного провідного юрисконсульта ОСОБА_3; рекомендувати адміністрації Харківського РСП у разі отримання згоди на перенесення терміну виключення зі штатного розпису Харківського РСП посад «провідного юрисконсульта» та «юрисконсульта» 0,5 од.) у перший день виходу на роботу провідного юрисконсульта ОСОБА_3 провести засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників Харківського РСП та розглядати заяву від юрисконсульта (0,5 од.) ОСОБА_3 на переведення на вакантну посаду «юрисконсульта» (1 од.).

Листом голови профкому ХППО ВП «ФПАРРІЗУ» від 07 грудня 2016 року директора Харківського РСП ДП «Украерорух» повідомлено, що профспілка не надає згоду на звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_3 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України та пропонує відмовитися від планів скорочення провідного юрисконсульта ОСОБА_3

Протоколом засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників Харківського РСП від 13 січня 2017 року комісія вирішила рекомендувати адміністрації Харківського РСП звільнити провідного юрисконсульта ОСОБА_3 В на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку з її відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

13 січня 2017 року у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України) провідного юрисконсульта ОСОБА_3 звільнено.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту третього статті 64 Господарського кодексу Українипідприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку зі зміною організації виробництва та праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, оскільки передбачає продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом директора Харківського РСП ДП «Украерорух» від 23 вересня 2016 року у зв'язку зі внесенням змін до штатного розпису Харківського РСП виключено посади: провідного юрисконсульта (1 одиниця); юрисконсульта (0,5 одиниці). Включено до штатного розпису Харківського РСП посаду юрисконсульта (1 одиниця).

Дійшовши висновку про застосування до спірних правовідносин пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України суди першої та апеляційної інстанцій належним чином обставини справи не з'ясували та не надали належну оцінку доказам у справі.

Судами не з'ясовано, чи на підприємстві фактично відбулося скорочення чисельності або штату працівників, що може слугувати лише підставою для звільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з обов'язковим дотриманням гарантій, передбачених статтею 252 КЗпП України, чи відбулися зміни істотних умов праці ОСОБА_3, чи є зміною істотних умов праці виключення з штатного розпису підприємства посади «провідного юрисконсульта», яку обіймала позивач, та включення до штатного розпису посади «юрисконсульта» не можна вважати зміною істотних умов праці в розумінні частини третьої статті 32 КЗпП України.

Дійшовши висновку, що на підприємстві відбулись зміни істотних умов праці позивача, а саме: зміна назви посади, посадового окладу та режиму роботи, суди не взяли до уваги, що посада «провідного юрисконсульта», яку обіймала позивач, фактично була ліквідована.

Суди не з'ясували і не зазначили у судових рішеннях, які саме умови праці для ОСОБА_3 змінилися.

Поза увагою судів залишилося і те, що при зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - розмір оплати праці, тривалість робочого часу, режим роботи тощо.

Водночас, зміни в організації виробництва і праці, наслідком яких є скорочення штату або чисельності працівників означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що на підприємстві відбулись зміни істотних умов праці ОСОБА_3 та щодо законності дій роботодавця під час вивільнення позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи судам необхідно об'єктивно встановити обставини справи, з'ясувати які саме умови праці для працівника змінюються, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо. До повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, тому Верховний Суд не має підстав ухвалити власне рішення.

Верховний Суд вважає необхідним скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г. І. Усик