Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.07.2018 року у справі №404/917/17

Постанова

Іменем України

05 травня 2020 року

м. Київ

справа № 404/917/17

провадження № 61-20673св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2018 року у складі судді Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 86 037,89 грн заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами 18 червня 2012 року, та 1 600 грн судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 18 червня 2012 року ОСОБА_1 отримав в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у розмірі 1 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, тому станом на 31 грудня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 86 037,89 грн, яка складається з: 6 892,27 грн заборгованості за кредитом; 70 472,39 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 4 100 грн заборгованості з пені та комісії; 500 грн - штраф (фіксована частина); 4 073,23 грн - штраф (процентна складова).

Враховуючи викладене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кіровський районний суд м. Кіровограда рішенням від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю заявлених банком позовних вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 26 лютого 2018 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що банк не надав належних доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 16 березня 2018 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2018 року та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що повертаючи апеляційну скаргу банку з підстав ненаведення поважних причин пропуску встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд порушив норми процесуального права.

Ураховуючи, що рішення суду першої інстанції банк отримав 22 грудня 2017 року, а з 15 грудня 2017 року вже діяли правила нового ЦПК, згідно зі статтею 354 якого строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції складав 30 днів, то банк дотримався цього строку, звернувшись 05 січня 2018 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду м. Кіровограда.

19 грудня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

16 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного цивільного суду Капустинським В. № 1111/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

16 квітня 2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю., судді, які входять до складу колегії: Коротенко Є. В., Бурлаков С. Ю.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) таке право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Для того, щоб доступ до суду був ефективним особа повинна мати чітку практичну можливість подання скарги, а тлумачення законодавства не повинно бути надто суворим, не порушувати саму сутність права.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції процедура апеляційного оскарження рішення була врегульована, зокрема, положеннями статей 292, 294, 297 ЦПК України, від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом (далі - ЦПК України 2004 року).

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

05 січня 2018 року банк звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції вказуючи на те, що копію оскаржуваного судового рішення банк отримав 28 грудня 2017 року.

Встановивши, що 22 грудня 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримало копію рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 30 січня 2018 року наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнав неповажними, апеляційну скаргу банку залишив без руху, з наданням строку для виконання її вимог, зокрема, наведення інших підстав поважності пропущеного вказаного строку.

На виконання вимог ухвали банк надіслав заяву в якій зазначив про те, що рішення суду першої інстанції банк отримав 22 грудня 2017 року, а з 15 грудня 2017 року діяли правила нового ЦПК, згідно зі статтею 354 якого строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції складав 30 днів, отже останнім днем для звернення з апеляційною скаргою було 21 січня 2018 року, а тому звернувшись 05 січня 2018 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року банк дотримався встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Встановивши, що банк не навів об`єктивних поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд обґрунтовано визнав наведені банком причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції неповажними та відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про пропущення строку на апеляційне оскарження та наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, зводяться до тлумачення норм цивільно-процесуального законодавства на власний розсуд, зокрема хибного тлумачення дії процесуального закону в часі. Позивачем не враховано положення пункту 13 Розділу ХІІІ ЦПК України, в редакції від 03 жовтня 2017 року, відповідно до якогосудові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко