Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №477/1998/21
Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №477/1998/21

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 477/1998/21

провадження № 61-7800св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович,

третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нестеренко Станіслав Васильович, на постанову Миколаївського апеляційного суду

від 06 липня 2022 року в складі колегії суддів: Крамаренко Т. В.,

Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»), приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О., третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу

Головкіна Я. В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до постанови приватного виконавця Куліченка Д. О., прийнятої на підставі виконавчого напису нотаріуса Головкіної Я. В., на доходи ОСОБА_1 звернуто стягнення

з метою погашення заборгованості за кредитним зобов`язанням. Разом

з тим нотаріус порушив вимоги законодавства під час вчинення вказаної нотаріальної дії, оскільки строк позовної давності для стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 серпня 2007 року сплив до вчинення 21 квітня 2021 року виконавчого напису. Крім того, наявний спір про розмір кредитної заборгованості, а нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, тому виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

У межах виконавчого провадження приватний виконавець стягнув

з позивача грошові кошти у розмірі 11 655,66 грн, з яких розмір винагороди приватного виконавця становить 10 % від стягнутої суми - 1 165,57 грн, решту - 10 490,09 грн перераховано ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» як стягувачу у виконавчому провадженні. Отже, оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого відкрито виконавче провадження та стягнуто кошти з позивача, є незаконним і таким, що не підлягає виконанню, тому

з позивача безпідставно стягнуто 11 655,66 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В., зареєстрований у реєстрі за № 93525, про стягнення з нього на користь

ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» заборгованості за кредитним договором

від 10 серпня 2007 року № 014/80054/73/79793 у розмірі 25 982,67 дол. США; стягнути з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» грошові кошти, стягнуті у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, у розмірі 10 490,09 грн; стягнути

з приватного виконавця Куліченка Д. О. грошові кошти, стягнуті у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, у розмірі 1 165,57 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений

21 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В. та зареєстрований у реєстрі за № 93525, про стягнення з ОСОБА_1 на користь

ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» заборгованості у розмірі 25 982,67 дол. США за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № 014/80054/73/79793, укладеним між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, стягнуті у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, у розмірі 10 490,09 грн.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 724 грн.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 13 500 грн.

Відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення коштів з приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Крім того, сума заборгованості

у виконавчому написі не є безспірною. Правові підстави набуття

ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» грошових коштів у розмірі 10 490,09 грн, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який не підлягає виконанню, відпали, тому грошові кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України. Вимога щодо стягнення з приватного виконавця Куліченка Д. О. на користь позивача грошових коштів є передчасною. Щодо витрат позивача на правничу допомогу адвоката, то суд виходив з їх дійсності та необхідності, розмір витрат вважав обґрунтованим і співмірним зі складністю справи.

Не погодившись з рішенням суду в частині судових витрат, представник

ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» - адвокат Павленко С. В. подав апеляційну скаргу, в якій просив зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу та судовий збір, які підлягають стягненню на користь позивача.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня

2022 року в частині вирішення судових витрат залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі

1 000 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Нестеренка С. В. суд першої інстанції врахував пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність витрат на правничу допомогу, а також те, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта й алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту, визначає конкретний вид документів, які необхідно скласти і подати до суду для захисту інтересів свого клієнта. Дії, зазначені в актах щодо обсягу наданих послуг від 30 вересня 2021 року, від 29 жовтня 2021 року, від 30 листопада

2021 року та від 30 грудня 2021 року, відповідають умовам договору про надання правової допомоги. Усі види правничої допомоги, на оплату яких судом першої інстанції стягнуто кошти на користь позивача, були пов`язані

з цією справою, їх розмір є обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та співмірний із складністю справи.

Твердження в апеляційний скарзі про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю виконаної роботи та непропорційність розміру витрат до предмету спору спростовується встановленими обставинами справи. Доводи апеляційної скарги про відсутність документів на підтвердження оплати гонорару не заслуговують на увагу, оскільки витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, що сплачено або підлягає сплаті (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). Посилання

в апеляційній скарзі на необхідність надання розрахунку правничої допомоги із зазначенням вартості години за певний вид послуги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки умовами договору про надання правової допомоги сторони узгодили обчислення гонорару у фіксованій сумі -

13 500 грн. З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України суд першої інстанції правильно визначив розмір судового збору, якій підлягає стягненню на користь позивача.

Разом з тим апеляційний суд дійшов висновку про зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн до 1 000 грн. Суд апеляційної інстанції зазначив, що такий розмір

є достатнім та обґрунтованим з огляду на обсяг наданих послуг. Вказував, що з поданих адвокатом позивача актів, зокрема, з акта від 31 січня

2022 року № 5 про надання послуг вбачається, що не всі надані послуги стосувалися саме розгляду апеляційної скарги у Миколаївському апеляційному суді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Нестеренко С. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції змінити постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в частині визначення суми витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, яка підлягає до стягнення на користь позивача з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», збільшити її розмір до 7 000 грн.

У решті постанова апеляційного суду не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

У касаційній скарзі також завлено клопотання про стягнення

з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, тому просило її залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вказувало, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не доведені належними та допустимими доказами. Апеляційний суд правильно визначив розмір зазначених витрат у розмірі 1 000 грн. ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» також заперечувало щодо стягнення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 5 000 грн, оскільки до суду не надано всіх документів, які підтверджують зазначені витрати, такі витрати

є неспівмірними зі складністю справи (касаційного перегляду справи).

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

04 серпня 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Нестеренка С. В. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нестеренко С. В., на постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

19 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2022 року позов у цій справі задоволено частково. Рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог набрало законної сили.

Як на підставу стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн представник позивача - адвокат

Нестеренко С. В. (який діяв на підставі ордеру серія ВН від 27 травня

2022 року на представлення інтересів в Миколаївському апеляційному суді) посилався на додаткову угоду від 26 травня 2022 року № 2 до договору про надання правової допомоги від 15 вересня 2021 року.

Відповідно до умов додаткової угоди від 26 травня 2022 року № 2 сторони вказаного правочину домовились, що розмір гонорару адвоката за надання клієнту юридичних послуг із захисту прав та інтересів ОСОБА_1

у Миколаївському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2022 року становить 7 000 грн.

Перелік наданих послуг адвокатом Нестеренком С. В. зазначено в актах про надання послуг від 31 травня 2022 року № 6 та від 30 червня 2022 року № 7.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі,

витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої

статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року

в справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних

з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені

у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року

у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов

свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої

статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Встановлено, що до прийняття постанови апеляційним судом представник позивача подав до суду клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 26 травня 2022 року № 2 до

договору про надання правової допомоги розмір гонорара адвоката

(Нестеренка С. В.) за надання клієнту (ОСОБА_1) юридичних послуг із захисту його інтересів в Миколаївському апеляційному суді при розгляді апеляційної скарги ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2022 року становить 7 000 грн. Оплата гонорара адвоката здійснюється клієнтом на підставі отриманих від адвоката щомісячних актів про надання послуг, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем набрання законної сили судового рішення, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат, шляхом безготівкового розрахунку.

Таким чином, сторонами додаткової угоди від 26 травня 2022 року № 2 до

договору про надання правової допомоги визначено фіксований розмір адвокатської винагороди.

Згідно з актом від 31 травня 2022 року № 6 про надання послуг за договором про надання правової допомоги від 15 вересня 2021 року адвокат у період з 01 до 31 травня 2022 року надав, а клієнт прийняв послуги, передбачені договором, а саме: юридичний аналіз ухвали Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2022 року у справі

№ 477/1998/21 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2022 року; підготовку на направлення до Миколаївського апеляційного суду заяви про надіслання копії апеляційної скарги ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2022 року у справі № 477/1998/21 та доданих до неї матеріалів; юридичний аналіз апеляційної скарги

ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на вказане рішення суду першої інстанції.

За змістом акта від 30 червня 2022 року № 7 про надання послуг за договором про надання правової допомоги від 15 вересня 2021 року адвокат у період з 01 до 30 червня 2022 року надав, а клієнт прийняв послуги, передбачені договором, а саме: юридичний аналіз судової практики з розгляду в порядку цивільного судочинства спорів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу; вироблення правової позиції по справі на підставі здійсненого юридичного аналізу судової практики; підготовлення відзиву на апеляційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2022 року

у справі № 477/1998/21; відправлення ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіній Я. В. та приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Куліченку Д. О. копії відзиву на апеляційну скаргу; відправлення до Миколаївського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу; юридичний аналіз ухвали Миколаївського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у справі № 477/1998/21.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня

2020 року у справі № 904/4507/18.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року

в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Разом з тим долучення до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу від 30 червня 2022 року ще одного акта від 31 січня 2022 року № 5 про надання послуг за договором про надання правової допомоги

від 15 вересня 2021 року, в якому зазначено перелік наданих адвокатом послуг в суді першої інстанції, не може бути підставою для відмови

у стягненні витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які підтверджені іншими належними та допустимими доказами.

Витрати на правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції цілком пов`язані з розглядом справи, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, є неминучими (у зв`язку з виконанням умов договору про правничу допомогу), розмір яких є обґрунтованим та пропорційним предмету спору. Витрати відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу,

а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 726/1142/22.

Представник позивача додав до матеріалів справи докази направлення учасникам справи клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу від 30 червня 2022 року.

Разом з тим ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», зокрема, у відзиві (поясненнях) на касаційну скаргу не заперечувало щодо факту отримання зазначеного клопотання позивача.

Водночас матеріали справи не містять доказів звернення

ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» з клопотанням про зменшення витрат

на професійну правничу допомогу позивачу в суді апеляційної інстанції.

ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не заперечувало в суді апеляційної інстанції щодо стягнення таких витрат.

Таким чином, апеляційний суд помилково зменшив суму судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягали розподілу за розгляд апеляційної скарги ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», з власної ініціативи.

Щодо судових витрат за розгляд справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої

статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У касаційній скарзі представник позивача заявив клопотання про стягнення з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» заперечувало щодо стягнення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 5 000 грн, оскільки до суду не надано всіх документів, які підтверджують зазначені витрати, а такий розмір

є завищеним з урахуванням меж касаційного перегляду справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі

критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, ЄСПЛ

у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі

№ 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, межі касаційного перегляду справи, принципи співмірності, а також критерій розумності розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення

з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на користь позивача 3 000 грн витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, понесених у суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте

в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

На підставі викладеного касаційний суд дійшов висновку, що

постанову апеляційного суду необхідно змінити в частині стягнутих

з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних

з професійною правничою допомогою, понесених у суді апеляційної інстанції, збільшивши їх розмір з 1 000 грн до 7 000 грн.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нестеренко Станіслав Васильович, задовольнити.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2022 року

в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції змінити, збільшити розмір вказаних витрат з 1 000 (однієї тисячі) гривень

до 7 000 (семи тисяч) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова

компанія «Укрфінанс Груп» на користь ОСОБА_1

3 000 (три тисячі) гривень витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук