Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.12.2024 року у справі №619/86/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 619/86/24

провадження № 61-13499св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 червня 2024 року у складі судді Болибока Є. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П., Яцини В. Б., і виходив з такого.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про визнання недійсним пункту договору, розірвання договору та стягнення коштів.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 18 січня 2022 року між нею та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 27322/РН-К, за умовами якого вона придбала майнові права на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , IV черга будівництва, в об`єкті «Комплекс житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на АДРЕСА_2 » (ІІІ-ХІІІ черги будівництва).

3. Договором передбачено, що на дату його підписання вартість майнових прав на об`єкт складає 1 565 489,27 грн, у тому числі ПДВ 260 914,88 грн, виходячи з вартості майнових прав за 1 кв. м - 24 418,80 грн, у тому числі ПДВ - 4 069,80 грн (пункт 3.1 договору).

4. Відповідно до пункту 3.2 договору покупець зобов`язується здійснити перший платіж у розмірі 782 866,73 грн, що складає 50 % вартості майнових прав (32,06 кв. м) протягом 4 банківських днів після підписання цього договору, у строк по 24 січня 2022 року. Наступні платежі покупець здійснює за визначеним сторонами графіком.

5. Зазначала, що на виконання умов договору вона сплатила на рахунок відповідача 1 121 200,00 грн двома платежами: 19 січня 2022 року перерахувала 1 108 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № ПНІ 8450, та 22 січня 2022 року перерахувала 13 200,00 грн, що підтверджується квитанцією № ПН57200.

6. Посилалася на те, що договором передбачено запланований термін прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва - грудень 2024 року. Разом з тим, станом на дату подання позову відповідач навіть не почав підготовчі роботи з будівництва об`єкту.

7. Починаючи з лютого 2022 року відповідач повністю зупинив будівництво усіх об`єктів, у тому числі об`єкта, майнові права за яким було придбано нею. Вона неодноразово (з липня 2022 року по вересень 2023 року) зверталася до відповідача із запитами щодо надання інформації про відновлення будівництва об`єкта, відвідувала спеціалістів з продажу об`єктів на прийомі у головному офісі відповідача. У відповідь на численні її запити працівниками відповідача була надана одна й та сама відповідь про необхідність направляти листи про надання інформації у письмовій формі та надсилати через скриньку, яка знаходиться у головному офісі. Вона двічі подавала відповідні запити через скриньку, однак жодної відповіді на ці запити від відповідача не отримала. Крім того, вона також через скриньку подавала повідомлення про дострокове розірвання договору та повернення відповідачем сплачених за договором коштів, проте на жоден з надісланих нею документів відповідач відповіді на надав.

8. Вказувала, що її право відмовитись від договору в односторонньому порядку встановлене у пункті 2.4.2 договору, за умовами якого покупець має право до прийняття об`єкта в експлуатацію відмовитись від остаточної сплати вартості майнових прав на об`єкт шляхом розірвання цього договору, про що укладається відповідна угода, та у строк 90 календарних днів отримати кошти, що були сплачені за цим договором, з вирахуванням 5 % від внесеної суми на користь Компанії у якості штрафу. Крім того, пунктом 5.2.3 договору визначено, що зобов`язання за цим договором припиняються у разі одностороннього розірвання договору з ініціативи покупця або компанії.

9. 02 листопада 2023 року вона направила на офіційну поштову адресу ПрАТ «ХК «Київміськбуд» повідомлення про дострокове розірвання договору та вимогу про повернення сплачених коштів за цим договором. Вказане повідомлення відповідач одержав 07 листопада 2023 року, однак жодної відповіді не надав.

10. Після цього, на виконання пункту 2.4.2 договору, 29 листопада 2023 року вона надіслала на офіційну поштову адресу відповідача ще одне повідомлення про дострокове одностороннє розірвання договору та два примірники додаткової угоди від 29 листопада 2023 року про розірвання договору, які були нею підписані. Просила протягом семи календарних днів з дня отримання цього листа надіслати їй підписаний примірник додаткової угоди або вмотивовану відмову від його підписання за адресою, вказаною у цьому повідомленні. Крім того, вона просила повернути сплачені нею грошові кошти на виконання цього договору у розмірі 1 121 200,00 грн та зазначила відповідні банківські реквізити свого рахунку. Вказані документи отримані відповідачем 01 грудня 2023 року, однак відповіді вона не отримала.

11. Зазначала, що ПрАТ «ХК «Київміськбуд» самоусунулось як від виконання своїх зобов`язань за договором щодо початку будівництва об`єкта, так і від надання їй будь-якої інформації, його поведінка є недобросовісною. У свою чергу, вона використала всі можливі засоби досудового врегулювання спору, однак на жодне з численних повідомлень та її звернень ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не надало відповіді та інформації.

12. Крім того, посилалася на наявність підстав для визнання недійсним пункту 2.4.2 договору в частині встановлення відповідачем штрафу для неї за правомірну односторонню відмову від договору, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та є несправедливою для неї умовою договору. До того ж, з моменту сплати грошові кошти зазнали значного знецінення у зв`язку з інфляцією.

13. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним пункт 2.4.2 договору купівлі-продажу майнових прав № 27322/РН-К від 18 січня 2022 року в частині встановлення для неї штрафу за правомірну односторонню відмову від цього договору, а саме фрази: «з вирахуванням 5 % від внесеної суми на користь компанії у якості штрафу»; розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 27322/РН-К від 18 січня 2022 року, укладений між нею та

ПрАТ «ХК «Київміськбуд»; стягнути з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на її користь сплачені за договором купівлі-продажу майнових прав

№ 27322/РН-К від 18 січня 2022 року грошові кошти в якості передплати у розмірі 1 121 200,00 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

14. Відповідач ПрАТ «ХК «Київміськбуд» заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що пунктом 2.8 договору купівлі-продажу майнових прав № 27322/РН-К передбачено, що сторони підтверджують, що їх волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін. Вважав, що з урахуванням зазначених положень договору відсутні підстави для визнання пункту 2.4.2 договору недійсним. Посилався на те, що позивачка не виконала умови договору щодо повної оплати вартості майнових прав, а тому має застосовуватись штраф у розмірі 5 % від внесеної суми у разі розірвання договору.

15. Оскільки пунктом 6.1 договору передбачено, що термін прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва заплановано на грудень 2024 року, строк виконання зобов`язань компанії не настав. Умовами договору купівлі-продажу майнових прав № 27322/РН-К не передбачено право позивачки на односторонню відмову від договору. Крім того, на офіційному сайті

ПрАТ «ХК «Київміськбуд» опубліковано інформацію про відновлення роботи компанії та будівельних майданчиків, компанія не заявляла про зупинення господарської діяльності та будівництва. Для укладення угоди про розірвання договору необхідний час для узгодження дій, які залежать не тільки від компанії, а й від низки чинників. На момент розгляду справи відсутні підстави для розірвання договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

16. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 05 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

17. Розірвано договір купівлі-продажу майнових прав від 18 січня 2022 року

№ 27322/РН-К, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «ХК «Київміськбуд».

18. Стягнуто з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором купівлі-продажу майнових прав від 18 січня 2022 року

№ 27322/РН-К грошові кошти в якості передплати у розмірі 1 065 140,00 грн.

19. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

20. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на істотне порушення відповідачем умов договору, у зв`язку із чим ОСОБА_1 значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору, її вимога про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав

№ 27322/РН-К від 18 січня 2022 року підлягає задоволенню. Разом з тим, враховуючи, що позивачка не виконала умови договору щодо повної оплати вартості майнових прав, вона має заплатити штраф у розмірі 5 % від внесеної суми при розірванні договору.

21. Водночас, суд першої інстанції вважав, що підстави для визнання пункту 2.4.2 договору недійсним відсутні, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

22. Постановою Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу ПрАТ «ХК «Київміськбуд» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

23. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 червня 2024 року в частині відмови у визнанні недійсним пункту 2.4.2 договору

купівлі-продажу майнових прав № 27322/РН-К від 18 січня 2022 року щодо встановлення штрафу за правомірну односторонню відмову від цього договору, а саме фрази: «з вирахуванням 5 % від внесеної суми на користь компанії у якості штрафу», та в частині стягнення з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на користь

ОСОБА_1 сплачених за договором купівлі-продажу майнових прав

від 18 січня 2022 року № 27322/РН-К грошових коштів у якості передплати у розмірі 1 065 140,00 грн і відмови у задоволенні майнових вимог в іншій частині, а також у частині стягнення судового збору скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення.

24. Позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 2.4.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 18 січня 2022 року

№ 27322/РН-К в частині встановлення для ОСОБА_1 штрафу за правомірну односторонню відмову від цього договору, а саме фрази: «з вирахуванням 5 % від внесеної суми на користь компанії у якості штрафу».

25. Стягнуто з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором купівлі-продажу майнових прав від 18 січня 2022 року № 27322/РН-К грошові кошти в якості передплати у розмірі 1 121 200,00 грн.

26. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

27. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 18 січня 2022 року, укладеного між сторонами, та стягнення з відповідача на користь позивачки внесених нею грошових коштів. Доказів на спростування бездіяльності

ПрАТ «ХК «Київміськбуд» щодо будівництва об`єкта відповідачем не надано.

28. Суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту договору 2.4.2 в частині нарахування штрафу. Зазначено, що оспорюваний пункт 2.4.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 18 січня 2022 року в частині встановлення штрафу суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення суми грошових коштів визнані такими, що підлягають задоволенню у повному розмірі.

Узагальнені доводи касаційної скарги

29. 08 жовтня 2024 року ПрАТ «ХК «Київміськбуд»звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

30. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2024 року у справі № 826/20221/16, у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц, від 18 травня 2023 року у справі № 910/7975/21, від 29 серпня 2023 року у справі № 909/635/22, від 31 жовтня 2023 року у справі № 908/722/20, від 20 лютого 2024 року у справі № 903/1037/22, від 19 березня 2024 року у справі № 910/4293/22, від 09 квітня 2024 року у справі № 905/342/23, від 09 травня 2024 року у справі № 923/77/22, від 11 червня 2024 року у справі № 916/3663/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 917/1024/22, від 05 вересня 2024 року у справі № 910/7897/20, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

31. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що строк виконання зобов'язань компанією за договором не закінчився, а умовами договору не передбачено права позивачки на односторонню відмову від договору. ПрАТ «ХК «Київміськбуд» вважає, що судами проігноровано умови договору, які сторони погодили шляхом вільного волевиявлення.

32. Акцентує увагу, що розірвання договору за рішенням суду допускається лише у виняткових випадках, а втручання суду у договірні відносини між сторонами є крайньою мірою врегулювання спірних правовідносин, яка має застосовуватися з дотриманням принципу «пропорційності».

33. Зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для визнання недійсним пункту 2.4.2 договору, який врегульовує застосування штрафної санкції з метою забезпечення сталості договірних відносин та уникнення безпідставної відмови від договірних відносин, з метою унеможливлення завдання збитків компанії.

34. Посилається на законодавчо закріплене право сторін врегулювати свої відносини на власний розсуд. Наголошує на презумпції правомірності договору. Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення правочинам (чи його частиною) імперативного припису закону. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, врегулювання відносин іншим чином не свідчить про суперечність правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вважає, що судом не встановлено порушення прав позивачки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

35. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 619/86/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

36. 22 жовтня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

37. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

38. 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПрАТ «ХК «Київміськбуд», у якому, посилаючись на безпідставність доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

39. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно урахували погоджену у договорі можливість його дострокового розірвання, зокрема за ініціативою покупця. Позивачка зауважує, що зазначене право відповідач роз'яснював до підписання договору. Разом з тим, без наявності права відмовитися від сплати остаточної вартості майнових прав з поверненням сплачених коштів вона б не укладала договір. Вважає, що у спірних правовідносинах умовидоговору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Крім того, акцентує увагу на передбаченому договором кореспондуючому її праву на дострокове розірвання договору обов'язку відповідача укласти додаткову угоду про розірвання договору. Також зауважує про суперечливу та недобросовісну поведінку відповідача.

40. Висновок суду апеляційної інстанції щодо недійсності умови договору про стягнення штрафу за правомірну відмову від договору вважає таким, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

41. Додатково зауважує про нерелевантність наведеної заявником практики Верховного Суду.

42. 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» подала заяву, у якій повідомила, що станом на 01 листопада 2024 року

ПрАТ «ХК «Київміськбуд» добровільно виконало постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року шляхом перерахування на її рахунок грошових коштів у розмірі 1 121 200,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

43. 18 січня 2022 року між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 27322/РН-К.

44. Відповідно до пункту 1.1 цього договору продавець продає, а покупець придбаває майнові права на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , IV черга будівництва, в об`єкті «Комплекс житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на АДРЕСА_2 » (ІІІ-ХІІІ черги будівництва) на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі.

45. Пунктом 1.2 договору передбачено, що під майновими правами сторони договору розуміють право набути у власність закріплений за покупцем об`єкт після введення об`єкту будівництва в експлуатацію шляхом державної реєстрації такого права на підставі цього договору.

46. Згідно з пунктом 1.3 договору, об`єкт має наступні характеристики:

№ квартири 226; поверх 24 ; кількість кімнат - 2; загальна проєктна площа -

64,11 кв. м; план приміщення - викопіювання з проєктної документації.

47. Відповідно до пункту 2.4.2 договору покупець має право до прийняття об`єкта в експлуатацію відмовитись від остаточної сплати вартості майнових прав на об`єкт шляхом розірвання цього договору, про що укладається відповідна угода, та у строк 90 календарних днів отримати кошти, що були сплачені за цим договором, з вирахуванням 5 % від внесеної суми на користь компанії у якості штрафу.

48. Розділом 3 договору визначений порядок розрахунків.

49. На дату підписання цього договору вартість майнових прав на об`єкт складає 1 565 489,27 грн, у тому числі ПДВ 260 914,88 грн виходячи з вартості майнових прав за 1 кв. м - 24 418,80 грн, у тому числі ПДВ - 4 069,80 грн (пункт 3.1 договору).

50. Відповідно до пункту 3.2 договору, покупець зобов`язується здійснити перший платіж у розмірі 782 866,73 грн, що складає 50 % вартості майнових прав (32,06 кв. м) протягом 4 банківських днів після підписання цього договору, у строк по 24 січня 2022 року.

51. Наступні платежі покупець здійснює за графіком, виходячи з проєктної площі об`єкта, в перерахунку на 1 кв. м за поточною базовою вартістю майнових прав на об`єкт, яка буде встановлена згідно з рішенням правління компанії, про що покупець дізнається самостійно на день внесення покупцем оплати.

52. У пункті 3.2 договору також встановлений графік та строки оплати квадратних метрів об`єкта будівництва.

53. Пунктом 5.2.3 договору визначено, що зобов`язання за цим договором припиняються у разі одностороннього розірвання договору з ініціативи покупця або компанії.

54. Пунктом 6.1 договору передбачено, що запланований термін прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва - грудень 2024 року.

55. На виконання умов договору 19 січня 2022 року та 22 січня 2022 року ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» 1 108 000,00 грн та 13 200,00 грн, що підтверджується квитанціями № ПН 18450 від 19 січня 2022 року та № ПН 57200 від 22 січня 2022 року.

56. Станом на час звернення ОСОБА_1 до суду будівельні роботи щодо будівництва квартири АДРЕСА_1 , IV черги будівництва, в об`єкті «Комплекс житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на АДРЕСА_2 » відповідачем не розпочато.

57. 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 поштою направила на адресу

ПрАТ «ХК «Київміськбуд» повідомлення про дострокове розірвання договору з вимогою повернути сплачені нею кошти за цим договором, яке було отримано

відповідачем 07 листопада 2023 року.

58. 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 поштою направила на адресу

ПрАТ «ХК «Київміськбуд» повідомлення про дострокове одностороннє розірвання договору та два примірники додаткової угоди від 29 листопада 2023 року про розірвання договору, підписані нею.

59. У цьому листі, керуючись пунктом 2.4.2 договору, ОСОБА_1 повідомила про розірвання договору з її ініціативи та направила два примірники відповідної додаткової угоди про розірвання цього договору для підписання їх відповідачем. У повідомленні вона просила протягом семи календарних днів з дня отримання цього листа надіслати їй підписаний примірник додаткової угоди або вмотивовану відмову від його підписання за адресою, вказаною у цьому повідомленні. Крім того, вона просила повернути сплачені нею грошові кошти на виконання цього договору у розмірі 1 121 200,00 грн.

60. Зазначене повідомлення отримано товариством 01 грудня 2023 року, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».

61. Доказів розгляду відповідачем вказаного повідомлення ОСОБА_1 про дострокове одностороннє розірвання договору та про повернення внесених нею на придбання квартири грошових коштів матеріали справи не містять.

Позиція Верховного Суду

62. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

63. Згідно з положеннями пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу

64. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

65. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

66. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

67. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

68. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

69. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

70. Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань.

71. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

72. За змістом статей 655 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

73. Згідно із частиною третьою статті 651 ЦК України уразі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

74. Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

75. Аналіз зазначених норм матеріального свідчить про те, що якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і зацікавленою стороною дотримано порядок його розірвання, він відповідно є розірваним у порядку, визначеному договором.

76. У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 зазначено, що односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

77. Встановивши, що умовами пункту 2.4.2 та 5.2.3 договору передбачено право на одностороннє розірвання договору за ініціативою покупця, зокрема, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію з поверненням сплачених за договором коштів, а позивачка скористалася цим правом, направивши відповідні повідомлення та додаткову угоду відповідачу, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав.

78. Посилання касаційної скарги на відсутність підстав для розірвання договору з огляду на відсутність прострочення виконання зобов`язання колегія суддів відхиляє. Положеннями пункту 2.4.2 передбачено право покупця відмовитися від остаточної сплати вартості майнових прав на об'єкт шляхом розірвання цього договору до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Доказів того, що спірний об'єкт будівництва станом на дату направлення заяви позивачки про розірвання договору, чи на дату судового розгляду був прийнятий в експлуатацію матеріали справи не містять.

79. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

80. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

81. Колегія суддів також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 2.4.2 договору в частині встановлення для покупця штрафу за правомірну односторонню відмову від договору.

82. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

83. До спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

84. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

85. Аналіз статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених у статті 4 ЦК України. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.

86. У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

87. Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

88. Згідно з статтею 546 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

89. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

90. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

91. Тлумачення вказаних норм свідчить, що по своїй суті неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору.

92. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 591/3176/17, від 21 квітня 2021 року

№ 552/6997/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 552/3453/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 191/2617/19.

93. З огляду на те, що передбачений у пункті 2.4.2 договору штраф встановлений за правомірне використання покупцем права на односторонню відмову від договору до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що така умова суперечить сутності самої неустойки, а тому є недійсною.

94. В аспекті доводів касаційної скарги ПрАТ «ХК «Київміськбуд» щодо свободи договору та вільного волевиявлення сторін при його укладенні, колегія суддів зауважує, що передбачена цивільним законодавством свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин. Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону.

95. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

96. Суди першої (у незміненій після апеляційного перегляду частині) та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

97. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

98. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

99. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

100. Зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц,

від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

101. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої (у незміненій після апеляційного перегляду частині) та апеляційної інстанцій.

102. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

103. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

104. Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» залишити без задоволення.

2. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 червня 2024 року у нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович