Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.01.2020 року у справі №344/5595/19

Постанова

Іменем України

03 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 344/5595/19

провадження № 61-479св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1,

боржник - ОСОБА_2,

заінтересовані особи - Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Татакіна Павла Павловича,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В.

А., Мелінишин Г. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law13~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law14~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law15~.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області) щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Скарга мотивована тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 156 293,95 грн заборгованості за договором позики та 1 562,94 грн судового збору. На вказане рішення видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця від 13 лютого 2013 року за заявою ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 зазначеної вище заборгованості за договором позики. Також державним виконавцем видано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить боржнику.

У подальшому виконавчою службою були проведені прилюдні торги з реалізації арештованого майна. Проте, торги не відбулись через відсутність покупців та стягувачу запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. Заявою від 18 грудня 2015 року ОСОБА_1 надала свою згоду на залишення нереалізованого майна за собою.

Старшим державним виконавцем складено акт від 22 грудня 2015 року про те, що прилюдні торги не відбулись. На підставі вказаного акта приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В. видано свідоцтво від 28 грудня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 належить на праві власності 1/6 частина квартири АДРЕСА_1, вартістю 156 293,95 грн.

Отже, судове рішення було виконане, проте старший державний виконавець Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Татакін П. П. 11 квітня 2017 року виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, на підставі якої звернуто стягнення на доходи ОСОБА_2 та здійснюється відрахування на користь стягувача у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу у розмірі

56 210,70 грн.

Вважає такі дії старшого державного виконавця Татакіна П. П. неправомірними, оскільки, виконавче провадження фактично завершене шляхом передачі у власність стягувачу належного боржнику майна.

Вказувала, що на свідоцтві від 28 грудня 2015 року з порушенням вимог закону виправлено вартість 1/6 частки вказаної вище квартири

з 156 293,95 грн на 100 083,17 грн. У виправленому свідоцтві відсутня дата внесення виправлення та печатка нотаріуса, який таке виправлення вносив.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Татакіна П. П. щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11 квітня 2017 року; зобов'язати останнього зупинити стягнення з пенсії, яке проводится на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника

від 11 квітня 2017 року та повернути раніше стягнуті кошти на її підставі; зобов'язати вказаного державного виконавця прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 11 жовтня 2019 року (в складі судді Пастернак І. А.) скаргу задоволено.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Татакіна П. П. щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11 квітня 2017 року по

ВП № 42065724.

Зобов'язано старшого державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Татакіна П. П. зупинити стягнення з пенсії, яке проводиться на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11 квітня 2017 року по ВП № 42065724 та повернути раніше стягнуті кошти на її підставі.

Зобов'язати старшого державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Татакіна П. П. прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що копія свідоцтва

від 28 грудня 2015 року з внесеними приватним нотаріусом виправленнями, яка міститься у матеріалах справи, не відповідає вимогам Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 (далі - Правила № 3253/5), оскільки не містить дати виправлення та печатки нотаріуса.

ОСОБА_1 виявила бажання залишити за собою на праві власності спірну частку квартири у рахунок погашення всього наявного розміру заборгованості позивача перед ОСОБА_1 (156 293,95 грн), що є значно більшим розміром вартості останньої актуальної ціни в пропозиції продажі на торгах та більшою ніж проведена оцінка (100 083,17 грн). Таким чином, ОСОБА_1 набула право власності на належну позивачу частку в квартирі,

а позивач виконав судове рішення про стягнення з нього всієї суми заборгованості чим звільнив себе від встановлених обтяжень його виконання.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати у розмірі

384,20 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вчинені державним виконавцем відповідні дії у межах виконавчого провадження № 42065724 щодо виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 залишку боргу у розмірі 56 210,70 грн шляхом відрахування 20 % із доходів боржника є правомірними, тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Так, спірне нерухоме майно фактично передано стягувачу у власність з метою погашення боргу в розмірі 100 083,17 грн. Вказана вартість зазначеного майна визначена експертом під час виконавчого провадження. Разом з тим, описка у свідоцтві від 28 грудня 2015 року не може бути підставою для позбавлення скаржника на відшкодування їй заборгованості, яка визначена судовим рішенням, та закриття виконавчого провадження.

Виправлення у свідоцтво внесені нотаріусом з дотриманням Правил № 3253/5, містять відповідні печатки нотаріуса, дату внесення таких виправлень та підпис нотаріуса.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 подала заяву про залишення за собою нереалізованого на торгах майна з метою погашення заборгованості у розмірі 156
293,95 грн, тому вона погодилася, що вартість 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 становить саме 156 293,95 грн.

Вказані обставини також встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2016 року у справі № 344/8642/16-ц, проте апеляційний суд вказані обставини залишив поза увагою, тому помилково відмовив у задоволенні скарги.

ОСОБА_2 виконала судове рішення про стягнення заборгованості за договором позики у повному обсязі. Додане до матеріалів справи свідоцтво не може бути доказом вартості спірного майна, оскільки воно містить виправлення.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що державний виконавець діяв у порядку та у спосіб, що передбачений законом, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

28 лютого 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 січня 2014 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 156 293,95 грн заборгованості за договором позики від 01 січня 2009 року, який остання заявою від 12 лютого 2014 року просила начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області прийняти до виконання.

Державний виконавець Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Кравчук І. В. 13 лютого 2014 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 42065724 про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа. Боржнику надано строк для добровільного виконання 7 днів.

Оскільки рішення суду у добровільному порядку не виконано, то 05 березня 2014 року державним виконавцем Кравчуком І. В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить

ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення - 156 293,95 грн. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах суми боргу.

Крім того, державним виконавцем Кравчуком І. В. 18 березня 2014 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, що належить

ОСОБА_2. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах суми боргу.

Державний виконавець Кравчук І. В. 20 серпня 2014 року склав акт опису й арешту майна, відповідно до якого описано і накладено арешт на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, а 02 вересня 2014 року - акт, відповідно до якого встановлено, що перевірити майновий стан боржника неможливо, оскільки, двері в квартиру були зачинені.

Також державний виконавець Кравчук І. В. 11 листопада 2014 року призначив експерта, суб'єкта оціночної діяльності - ОСОБА_3, про що винесено відповідну постанову.

Суб'єкт оціночної діяльності - ОСОБА_3,26 березня 2015 року виконала звіт про незалежну оцінку квартири та надала висновок оцінювача, відповідно до якого вартість 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 станом на 26 березня 2015 року без податку на додану вартість складає 100 083,17 грн.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 22 червня

2015 року прилюдні торги щодо продажу 1/6 частини квартири

АДРЕСА_1 за стартовою ціною 100 083,17 грн не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Другі та треті тори були проведені 21 серпня 2015 року та 07 грудня 2015 року за стартовою ціною 90 074,86 грн та 67 556,14 грн, відповідно. Проте, вказані торги не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Державний виконавець Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Кравчук І. В. 11 грудня 2015 року повідомив ОСОБА_1, що призначені на 07 грудня 2015 року прилюдні торги з реалізації арештованого майна не відбулись через відсутність покупців. У зв'язку з викладеним запропоновано стягувачу у п'ятнадцятиденний термін вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

До Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області 21 грудня 2015 року надійшла заява ОСОБА_1 від 18 грудня 2015 року, відповідно до якої вона повідомила що надає свою згоду щодо залишення за собою нереалізованого майна за лотом. Просить повідомити про подальші дії, які необхідно вчинити для оформлення за собою права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Державний виконавець Кравчук І. В. 22 грудня 2015 року склав акт про те, що електронні торги не відбулись, який є підставою для видачі нотаріусом стягувачу cвідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Постановою від 28 грудня 2015 року 1/6 частину квартири

АДРЕСА_1 звільнено з-під арешту.

Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С.

В. 28 грудня 2015 року на підставі акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, затвердженого Державною виконавчою службою Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області 22 грудня 2015 року, посвідчила, що ОСОБА_1 належить на праві власності 1/6 частина квартири АДРЕСА_1, вартістю 156 293,95 грн, про що видала відповідне свідоцтво.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 14 грудня 2016 року у справі № 344/8642/16-ц, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання вищевказаних електронних торгів, акта державного службовця, свідоцтва про право власності недійсними та зобов'язання провести торги з дотриманням вимог законодавства.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що копія свідоцтва від 28 грудня 2015 року, яке видане приватним нотаріусом Пітеляк С. В., підтверджує, що ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості в розмірі 156 293,95 грн належить на праві власності 1/6 частина квартири АДРЕСА_1.

До свідоцтва про право власності на вищевказане нерухоме майно внесено виправлення та зазначено, що вартість спірного майна складає

100 083,17 грн. Виправлення у свідоцтво внесені приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В. та містять відповідні печатки нотаріуса, дату внесення таких виправлень та підпис нотаріуса.

Державний виконавець Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Татакін П. П. 11 квітня 2017 року виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до виплати залишку загального боргу у розмірі 56 210,78 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності ~law16~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ~law18~) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у ~law19~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law20~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law21~, а також рішеннями, які відповідно до ~law22~ підлягають примусовому виконанню.

Аналогічна за змістом норма закріплена у статті 1 Закону України

від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - ~law23~).

Відповідно до пунктів 6,7,10 розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" ~law24~ рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності ~law25~, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності ~law26~, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності ~law27~. Скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності ~law28~, розглядаються у строки та порядку, що діяли до набрання чинності ~law29~.

Як встановлено вище, перші, другі та треті торги щодо реалізації 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 не відбулись у зв'язку з відсутністю учасників торгів.

Початкова вартість зазначеного майна, за якою воно передавалося на реалізацію, становила 100 083,17 грн.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (~law30~ в редакції, чинній на час проведення торгів).

Відповідно до ~law31~ майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що 1/6 частина квартири АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_1 100 083,17 грн (початковою вартістю майна, за якою воно передавалося на реалізацію).

Разом з тим, до свідоцтва про право власності на вищевказане нерухоме майно від 28 грудня 2015 року внесено виправлення та зазначено, що вартість спірного майна складає 100 083,17 грн.

Пунктом 6.13 Правил № 3253/5 визначено, що у разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів.

Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.

При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Апеляційний суд встановив, що виправлення у свідоцтво внесені приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В. відповідно до вимог Правил № 3253/5 та містять відповідні печатки нотаріуса, дату внесення таких виправлень та підпис нотаріуса.

Згідно з ~law32~ стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Оскільки вартості реалізованого на торгах майна було недостатньо для покриття в повному обсязі належної до стягнення суми, зазначеної у виконавчому листі, державний виконавець не виносив постанови про закриття виконавчого провадження, тому останній 11 квітня 2017 року виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника для виплати залишку загального боргу у розмірі

56 210,78 грн.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вчинені державним виконавцем відповідні дії у межах виконавчого провадження № 42065724 щодо виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 залишку боргу у розмірі 56 210,70 грн шляхом відрахування 20 % із доходів боржника є правомірними, тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 подала заяву про залишення за собою нереалізованого на торгах майна з метою погашення заборгованості у розмірі 156 293,95 грн, тому вона погодилася, що вартість 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 становить саме 156 293,95 грн, оскільки майно передається стягувачу саме за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Початкова вартість зазначеного майна, за якою воно передавалося на реалізацію, становила 100 083,17 грн.

Безпідставними є посилання у касаційній скарзі на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 грудня

2016 року у справі № 344/8642/16-ц, яким встановлено вартість майна, що передано стягувачу, у розмірі 156 293,95 грн, оскільки вказані висновки суду ґрунтувалися на свідоцтві про право власності від 28 грудня 2015 року,

в якому було допущено описку в зазначенні вартості майна та до якого

у подальшому внесено виправлення та зазначено, що вартість спірного майна складає 100 083,17 грн. Вказане свідоцтво про право власності

(з урахуванням виправлень) є чинним.

Відповідно до частини 7 статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які були встановлені в іншому судовому рішенні, враховуючи різні предмет і підстави позовів.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 вересня

2019 року у справі № 357/16765/14-ц (провадження № 61-24757св18).

Таким чином, під час розгляду цієї справи на підставі встановлених обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку, що 1/6 частина квартири

АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_1 з метою погашення боргу у розмірі 100 083,17 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування постанови апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко