Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №761/32057/18

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 761/32057/18

провадження № 61-22989 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національний педадогічний університет імені

М. П. Драгоманова,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року у складі судді Мальцева Д. О.

та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року

у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Національного педадогічного університету імені М. П. Драгоманова

(далі - НПУ імені М. П. Драгоманова, університет), в якому просив визнати незаконними та скасувати Правила внутрішнього розпорядку

НПУ імені М. П. Драгоманова, затверджені рішенням конференції трудового колективу від 14 березня 2018 року (протокол № 1) у частині, що стосується осіб, які навчаються.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням президії студентської ради

НПУ імені М. П. Драгоманова від 28 грудня 2017 року (протокол засідання студентської ради НПУ імені М. П. Драгоманова № 8) на нього покладено виконання обов`язків голови студентської ради університету.

14 березня 2018 року на конференції трудового колективу університету були затверджені Правила внутрішнього розпорядку НПУ імені М. П. Драгоманова (далі - Правила внутрішнього розпорядку).

Вказував, що даний локальний нормативно-правовий акт університету прийнято без погодження з органом самоврядування університету (студентською радою). При цьому погодження Правил внутрішнього розпорядку з виконуючим обов`язки голови студентського парламенту університету було незаконним, оскільки такого органу студентського самоврядування в університеті не існувало.

Зазначав, що внаслідок таких дій адміністрація університету порушила його права на студентське самоврядування та фактично не визнала наявність

у нього правового статусу виконуючого обов`язки голови органу студентського самоврядування.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів належними доказами порушення саме його прав, тому сам факт непогодження Правил внутрішнього розпорядку з певним органом студентського самоврядування не є підставою для його скасування.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем оспорюється порядок погодження з органом студентського самоврядування університету Правил внутрішнього розпорядку університету в частині, що стосується осіб, які навчаються. Проте, окрім відсутності погодження Правил внутрішнього розпорядку органом самоврядування, позивач не вказує, у чому мало місце порушення його прав, як студента. При цьому студентам була забезпечена участь у вирішенні внутрішніх питань університету, яка ними активно реалізовувалася, а тому право позивача на студентське самоврядування

не було порушено.

Разом з тим, обставини щодо створення іншого органу студентського самоврядування (студентського парламенту) не є предметом даного судового розгляду, так як вони не були заявлені позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом, тому і не були предметом розгляду та оцінки судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року скасувати і направити справу на новий

розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі

і витребувано цивільну справу № 761/32057/18 із Шевченківського районного суду м. Києва.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій

не дослідили письмові докази, які знаходяться у матеріалах справи,

і не навели достатніх аргументів їх відхилення. Вказує, що підстави, з яких було заявлено позов, безпосередньо пов`язані із необхідністю встановлення повноважності студентського парламенту, яким і були погоджені Правила внутрішнього розпорядку університету.

Зазначає, що засідання голів студентських рад факультетів не є конференцією студентів університету у розумінні частини сьомої статті 40 Закону України «Про вищу освіту», а матеріали справи не містять доказів того, що конференція студентів університету була належним чином скликана до 14 березня 2018 року.

Також вказує на упередженість судді, який розглядав справу у суді першої інстанції та про наявність обґрунтованих підстав для його відводу, проте його заява визнана необґрунтованою і у задоволенні відводу було безпідставно відмовлено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від НПУ імені М. П. Драгоманова, в якому вказує, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі

в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Частиною першої статті 40 Закону України «Про вищу освіту» закріплено,

що у вищих навчальних закладах та їх структурних підрозділах діє студентське самоврядування, яке є невід`ємною частиною громадського самоврядування відповідних навчальних закладів. Студентське самоврядування - це право і можливість студентів (курсантів, крім курсантів-військовослужбовців) вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні вищим навчальним закладом.

Студентське самоврядування об`єднує всіх студентів (курсантів, крім курсантів-військовослужбовців) відповідного вищого навчального закладу. Усі студенти (курсанти), які навчаються у вищому навчальному закладі мають рівні права та можуть обиратися та бути обраними в робочі, дорадчі, виборні та інші органи студентського самоврядування.

Студентське самоврядування забезпечує захист прав та інтересів студентів (курсантів) та їх участь в управлінні вищим навчальним закладом. Студентське самоврядування здійснюється студентами (курсантами) безпосередньо, і через органи студентського самоврядування,

які обираються шляхом прямого таємного голосування студентів (курсантів).

Відповідно до частини четвертої статті 40 Закону України «Про вищу освіту» студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, інституту (факультету), відділення, гуртожитку, закладу вищої освіти. Залежно від контингенту студентів (курсантів), типу та специфіки закладу вищої освіти студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів закладу вищої освіти.

Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (парламент, сенат, старостат, студентський ректорат, студентські деканати, студентські ради тощо).

Представницькі, виконавчі та контрольно-ревізійні органи студентського самоврядування обираються строком на один рік. Студенти (курсанти), обрані до складу органів студентського самоврядування, можуть бути усунені із своїх посад за результатами загального таємного голосування студентів. Для ініціювання такого голосування потрібно зібрати підписи не менш як 10 відсотків студентів (курсантів) закладу вищої освіти.

Керівник студентського самоврядування та його заступники можуть перебувати на посаді не більш як два строки.

З припиненням особою навчання у закладі вищої освіти припиняється її участь в органі студентського самоврядування у порядку, передбаченому положенням про студентське самоврядування закладу вищої освіти.

Орган студентського самоврядування може бути зареєстрований як громадська організація відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

За погодженням з органом студентського самоврядування закладу вищої освіти приймаються рішення про затвердження правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти в частині, що стосується осіб, які навчаються (пункт 6 частини шостої статті 40 Закону України «Про вищу освіту»)

Відповідно до пункту 4.15.1. Статуту НПУ імені М. П. Драгоманова, погодженого Конференцією трудового колективу університету (протокол

від 24 травня 2016 року № 1), в Університеті та його структурних підрозділах функціонує студентське самоврядування, яке є невід`ємною

частиною громадського самоврядування університету. Студентське

самоврядування - це право і можливість студентів вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні університетом.

Представницьким органом студентського самоврядування університету

є студентська рада університету.

Згідно з пунктом 4.15.7. Статуту, вищим органом студентського самоврядування є конференція студентів, на якій, зокрема, ухвалюють положення про студентське самоврядування університету, визначають структуру, повноваження та порядок проведення прямих таємних виборів представницьких та виконавчих органів студентського самоврядування

(а.с.113-116, т. 1).

Рішенням конференції студентів від 29 березня 2017 року затверджено Положення про органи студентського самоврядування (ОСС)

НПУ імені М. П. Драгоманова (а. с.117-126, т.1).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. цього Положення, орган студентського самоврядування в університеті має форму студентської ради. Студентська рада НПУ імені М. П. Драгоманова є найвищим представницьким органом студентського самоврядування університету.

За погодженням з президією студентської ради університету приймаються рішення, зокрема, про затвердження правил внутрішнього розпорядку

в частині, що стосуються осіб, які навчаються (пункт 3.2. Положення).

Згідно з протоколом засідання студентської ради університету

від 28 грудня 2017 року, ОСОБА_1 призначено на посаду виконуючого обов`язки голови студентської ради у зв`язку із складанням обов`язків голови студентської ради університету (а. с.127-128, т. 1).

Відповідно до Протоколу засідання голів студентських рад факультетів

від 12 жовтня 2017 року №1 у зв`язку з висловленою недовірою студентській раді представниками факультетів Університету прийнято рішення про створення студентського парламенту, організацію ініціативної групи для розробки положення про студентський парламент, доведення

до відома студентства та адміністрації вказаної інформації та обрання представника, який тимчасово представлятиме інтереси студентів даних факультетів (а. с. 230, 231, т. 1).

Протоколом засідання голів студентських рад факультетів від 18 жовтня 2017 року № 2 прийнято рішення про затвердження ініціативної групи для розробки положення про Студентський парламент та, зокрема, затверджено кандидатуру представника ( ОСОБА_2 ), який тимчасово представлятиме інтереси студентів факультетів, які увійшли до складу Студентського парламенту (а. с. 232, 233, т. 1).

Конференцією трудового колективу НПУ імені М. П. Драгоманова (протокол від 14 березня 2018 року № 1) затверджено Правила внутрішнього розпорядку НПУ імені М. П. Драгоманова, завданням яких є регулювання внутрішнього трудового розпорядку, режиму роботи та навчання, забезпечення умов дотримання порядку прийняття на роботу та звільнення працівників, визначення основних прав та обов`язків працівників та осіб,

які навчаються, регулювання порядку застосування заохочень за успіхи

в роботі і навчанні та дисциплінарних стягнень.

11 квітня 2018 року конференцією студентів НПУ імені М. П. Драгоманова ухвалено Положення про органи студентського самоврядування

у НПУ імені М. П. Драгоманова, затверджене Вченою радою університету

від 26 червня 2018 року, відповідно до якого орган студентського самоврядування має форму студентського парламенту, а 20 вересня

2018 року прийнято розпорядження № 33 щодо приведення у відповідності до законодавства положень Статуту НПУ імені М. П. Драгоманова

та створено робочу комісію для розробки проєкту його нової редакції.

Наказом НПУ імені М. П. Драгоманова по студентському складу

від 28 грудня 2018 року № 2799 у зв`язку з виконанням навчального плану

і успішним складанням кваліфікаційних екзаменів та захистом магістерської роботи, прийнято рішення про видачу диплома

та відрахування із 31 грудня 2018 року з НПУ імені М. П. Драгоманова,

у тому числі, і ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити

які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи вищевказане, особа, звертаючись із позовом до суду,

має право пред`явити таку вимогу на захист свого цивільного права,

яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення,

і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що затвердження правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти без погодженням

з органом студентського самоврядування може бути визнано неправомірним та скасовано лише за умови, якщо буде встановлено,

що оспорюваний акт суперечить правам та інтересам особи, яка звернулась за захистом і такий спосіб буде ефективним з точки зору відновлення прав цієї особи.

У справі, яка переглядається, позивачем оспорюється порядок погодження з органом студентського самоврядування закладу вищої освіти Правил внутрішнього розпорядку університету в частині, що стосується осіб,

які навчаються. Разом з цим, окрім відсутності певного погодження Правил внутрішнього розпорядку органом самоврядування, позивач не вказує,

у чому мало місце порушення його прав, як студента.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що право позивача на студентське самоврядування відповідачем не було порушено, оскільки студентам була забезпечена участь у вирішенні внутрішніх питань університету, яка ними активно реалізовувалася.

Посилання касаційної скарги про те, що обставини створення іншого органу студентського самоврядування (студенстського парламенту) є предметом даного судового розгляду, Верховним Судом відхиляються у силу

їх безпідставності, так як вони не були заявлені позивачем при зверненні

до суду із вказаним позовом, не були предметом розгляду та оцінки

у судах попередніх інстаній.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги

і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно встановили, що позивач не довів належними доказами порушення своїх прав, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про упередженість суду першої інстанції

і наявність підстав для відводу судді, який розглядав справу у суді першої інстанції, є необґрунтованими, оскільки у касаційній скарзі не зазначено фактів, які б свідчили про наявність передбачених у статті 36 ЦПК України підстав для відводу судді. При цьому заявлений представником позивача відвід судді, який розглядав справу у суді першої інстанції (а. с. 79-80, т. 1), було визнано необґрунтованим і в його задоволенні було відмовлено

(а. с. 82-83, т. 1).

Верховний Суд не знаходить підстав, аби вважати, що заявлений відвід судді першої інстанції був обґрунтований.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства,

і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк