Історія справи

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 663/3036/18

провадження № 61-11963св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Скадовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 травня 2019 рокуу складі судді Кутурланової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати удаваним правочином договір доручення від 19 березня 2012 року, укладений між ним і ОСОБА_2 в особі її представника за довіреністю ОСОБА_3 , на підставі якого 19 березня 2012 року видана довіреність ВРП № 493969, посвідчена приватним нотаріусом Знам`янського районного нотаріального округу Кіровоградської області Тепляковим В. М., зареєстрована в реєстрі за №187, укладеним з метою приховання договору купівлі-продажу автомобіля марки (моделі) № DAEWOO LANOS TF69Y, хетчбек випуску 2005 року, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 14 липня 2005 року; визнати за позивачем право власності на зазначений автомобіль.

Позов мотивований тим, що 19 березня 2012 року ОСОБА_1 у ОСОБА_2 у особі її представника за довіреністю ОСОБА_3 придбано вказаний автомобіль; повноваження ОСОБА_3 на розпорядження вказаним автомобілем підтверджується довіреністю ВКІ №004386, посвідченою 06 березня 2008 року приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області Куліш Л. Г.; реєстраційний запис № 23670767.

На підтвердження домовленості ОСОБА_3 надав позивачу розписку про отримання 42 250,00 грн за продаж автомобіля.

Оскільки ОСОБА_3 не мав повного обсягу прав на підписання договору про зміну власника вказаного транспортного засобу, а відповідач на той час не мала можливості з`явитися до органів нотаріату для належного оформлення купівлі-продажу автомобіля, було запропоновано видати позивачу так звану «генеральну» довіреність, згідно з якою він мав право на розпорядження та користування автомобілем. На підставі цієї домовленості відповідач надав позивачу довіреність НОМЕР_3 № НОМЕР_4 , посвідчену 19 березня 2012 року приватним нотаріусом Знам`янського районного нотаріального округу Кіровоградської області Тепляковим В. М.

У вересні 2017 року позивачу стало відомо, що у зв`язку з наявністю у відповідача боргових зобов`язань, органами державної виконавчої служби винесено постанову про арешт всього належного їй майна.

Арешт на майно відповідача було накладено двічі: 03 березня 2016 року на підставі постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції і 15 серпня 2006 року на підставі постанови державного виконавця Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

У зв`язку з тим, що відповідно до умов арешту майна, вільний обіг його є неможливим, у позивача виникли труднощі як щодо належної експлуатації автомобіля, так і щодо його реєстрації на своє ім`я, що зумовило звернення до суду.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 18 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладали договір купівлі-продажу транспортного засобу, довіреність на керування транспортним засобом оформлена відповідно до закону, видачею цієї довіреності сторони не мали на меті приховати укладення іншого договору.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 06 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 18 лютого 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним та визнання права власності на автомобіль повернуто.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана до Херсонського апеляційного суду та підписана представником позивача за довіреністю ОСОБА_4 . Згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_4 , який підписав апеляційну скаргу, не має статусу адвоката. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. Оскільки представник позивача без урахування вищевказаних положень закону подав апеляційну скаргу на підставі довіреності без документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України), апеляційна скарга підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18 червня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 травня 2019 року, просив оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу до Херсонського апеляційного суду для розгляду по суті.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційний суд порушив норми процесуального права. Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

У частинах першій і другій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На 01 січня 2018 року ця сума складає 170 000,00 грн.

У позові наведено дві вимоги - одна має майновий характер щодо автомобіля вартістю 42 250 грн, інша - немайновий. Отже, ціна позову не перевищує 170 000,00 грн. Тому у цій справі позивач має право на представництво будь-якою особою з необхідним обсягом дієздатності.

Саме такою особою підписано апеляційну скаргу в інтересах позивача, тому апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу позивача, порушивши його право на звернення до суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги позивача про порушення його права на представництво інтересів у апеляційній інстанції особою, яка не є адвокатом, оскільки справа за його позовом є малозначною з огляду на ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суперечать змісту позовних вимог та предмету спору.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України)

Частиною другою статті 15 ЦПК України передбачено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.

Згідно з частиною другою, четвертою статті 131-2 Конституції України засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до частин першої і другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Таким чином, у цивільному процесуальному законі передбачені випадки, в яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність, зокрема, це стосується представництва у малозначних справах.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач у позовній заяві заявив дві позовні вимоги: про визнання удаваним договору доручення від 19 березня 2012 року, укладеного між ним і ОСОБА_2 в особі її представника за довіреністю ОСОБА_3 з метою приховання договору купівлі-продажу автомобіля та визнання за позивачем права власності на зазначений автомобіль.

Вимога щодо визнання правочину удаваним і таким, що вчинений для приховання іншого правочину, є немайновою. Справа не визнавалася судом малозначною з мотивів незначної складності.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що апеляційний суд правильно повернув апеляційну скаргу позивачу, вважаючи, що представництво особи в суді апеляційної інстанції в цій справі здійснює виключно адвокат.

Європейський суд з прав людини (далі -ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Підстави представництва інтересів учасника справи під час апеляційного оскарження особою, яка не має статусу адвоката, чітко визначені в нормах процесуального права. В цій справі позивач не був позбавлений можливості реалізації права на апеляційне оскарження шляхом особистого подання апеляційної скарги або через представника, який є адвокатом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Судом апеляційної інстанції правильно встановлені обставини дотримання умов процесуального представництва під час реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і застосовано норми процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Судне змінює рішення, не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов