Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.09.2025 року у справі №554/7554/23

Постанова

Іменем України

03 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 554/7554/23

провадження № 61-8262св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області,

третя особа - Первинна профспілкова організація Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Білонучкіною Тетяною Петрівною, на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року в складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л.,

Історія справи

Короткий зміст позову

В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області (далі - РОВР), третя особа - первинна профспілкова організація Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, про визнання незаконним наказу про оголошення догани та зобов`язання нарахування та виплати премії.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 2003 року працює в Регіональному офісі водних ресурсів в Полтавській області (надалі РОВР), а з 1 липня 2020 року займає посаду заступника начальника відділу з управління інфраструктурою РОВР.

31 березня 2023 року безпосередньому керівнику позивачки - начальнику відділу з управління інфраструктурою Таран І. В., а також ще 33-м співробітникам РОВР, оголошено про простій на період з 03 по 30 квітня 2023 року. Разом з тим, за відсутності керівника на позивачку, як заступника було покладено обов`язки керівника, однак наказ не було видано, не було отримано її письмової згоди на додаткове навантаження та не встановлено доплату за додаткове навантаження.

На неодноразові звернення позивачки до начальника РОВР із доповідною запискою про необхідність в прийнятті управлінських рішень з метою розблокування роботи Відділу, вона відповіді не отримала. Зважаючи на підозрілу поведінку начальника Офісу Монастирського О. М., а саме: відправлення у простій у розпал підготовки до поливного сезону начальників профільних відділів та головного юрисконсульта; запитування дуже специфічної, конфіденційної та призначеної для внутрішнього користування інформації по Градизькій зрошувальній системі Кременчуцького району та небажання при цьому подати офіційний лист-запит або розпорядчий документ на отримання цієї інформації, у неї виникли підстави вважати, що в діях останнього можуть бути наявні ознаки корупції, в зв`язку з чим вона звернулася з письмовою заявою до уповноваженого з антикорупційної діяльності РОВР у якій попросила взяти до уваги вищезазначені відомості та у разі виявлення корупціногенного фактору, вжити відповідних заходів щодо попередження корупційних дій з боку начальника Офісу.

Також, 29 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до голови Держводагентства України із клопотанням згідно Закону України «Про звернення громадян», у якому також повідомила усі наведені факти та попросила провести перевірку цих фактів.

10 травня 2023 року на електронну адресу РОВР у Полтавській області надійшов лист Держводагентства України про надання інформації стосовно звернення заступника начальника відділу з управління інфраструктурою Офісу ОСОБА_1 з доданою копією її клопотання з додатками.

25 травня 2023 року наказом № 33 позивачці оголошено догану, який вона вважає незаконним, оскільки не порушувала правил субординації, Посадову інструкцію, та сумлінно виконувала свої посадові обов`язки, не розповсюджуючи службову інформацію та персональні дані працівників. Профспілковий комітет ППО РОВР у Полтавській області не був попереджений про притягнення її до дисциплінарної відповідальності і попередньої згоди на це не надавав. Перед оголошенням догани службове розслідування проведено не було.

З часу винесення догани, тобто з 25 травня 2023 року позивачці не виплачувалась премія, яка за умови визнання дисциплінарного стягнення догани незаконної, повинна виплачуватись за період червень-липень 2023 року і до моменту ухвалення рішення по справі.

ОСОБА_1 , з урахуванням зміни предмету позову, просила:

визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області від 25 травня 2023 № 33 «Про оголошення догани ОСОБА_1 »;

зобов`язати Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області нарахувати, виходячи з середньоденного розміру премій нарахованих працівникам відділу з управління інфраструктурою Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області за відповідний період, та виплатити ОСОБА_1 незаконно не нараховану премію за період з червня 2023 року до 22 жовтня 2023 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави в складі судді Сініцина Е. М., від 06 листопада 2024 року:

позов ОСОБА_1 задоволено;

визнано незаконним та скасовано наказ Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області від 25 травня 2023 № 33 «Про оголошення догани ОСОБА_1 »;

зобов`язано Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області нарахувати, виходячи з середньоденного розміру премій нарахованих працівникам відділу з управління інфраструктурою Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області за відповідний період, та виплатити ОСОБА_1 незаконно не нараховану премію за період з 01 червня 2023 року до 22 жовтня 2023 року з утриманням із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

обставини викладені в Наказі № 33 від 25 травня 2023 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » ні в частині порушення правил субординації, ні в частині порушення пунктів 2.1, 2.12 посадової Інструкції заступника начальника відділу з управління інфраструктурою, ні у неналежному виконанні письмового доручення керівника Офісу від 21 квітня 2023 року, самовільному розповсюдженні службової інформації, розпорядником якої є Офіс та персональних даних працівників Офісу, не відповідають дійсності. Навіть невідповідність однієї з обставин вказаних в Наказі є підставою для його скасування;

оспорюваний Наказ винесений з порушенням процесуального порядку; не зазначенням конкретних дій чи бездіяльності, тобто не вказано в чому саме полягає неналежність виконання письмового доручення керівника Офісу; не проведене службове розслідування, не встановлено обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з працівника безпідставні обвинувачення чи підозру, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника; не надано обґрунтованих пропозицій щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби усіх винних осіб до відповідальності згідно із законодавством. Впевненість керівника Офісу Монастирського О. М. у вчиненні ОСОБА_1 дисциплінарного порушення не виключає потреби в проведенні службового розслідування, що зроблено не було. А також враховуючи, що про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, Профспілковий комітет ППО РОВР у Полтавській області не був попереджений і не надавав попередньої згоди, що підтверджено службовою запискою голови ППО РОВР у Полтавській області Василенко Л. П. від 31 травня 2023 року та особисто представником третьої особи Василенко Л. П. в судовому засіданні, то Наказ № 33 від 25 травня 2023 року винесений з порушенням частини другої статті 252 КЗпП України, де закріплено, що притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є;

суд погодився з зазначенням позивачки, що проект Наказу від 25 травня 2023 року № 33 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » розроблено начальником відділу контролю, діловодства та взаємодії із ЗМІ - Світланою Ткаченко , проте перевірка дотримання посадових інструкцій працівниками Офісу не належить ні до її повноважень, ні до компетенції. А безпосередній керівник ОСОБА_1 - начальник Відділу Таран І. В. , яка у відповідності до своїх повноважень має здійснювати контроль за виконанням посадових обов`язків працівниками Відділу та, в разі виявлення порушень, піднімати питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, взагалі не була ознайомлена з оскаржуваним наказом;

розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити премію починаючи з червня 2023 року по день звільнення - 22 жовтня 2023 року, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині. Так, судом встановлено на підставі пояснень як позивачки так і представника відповідача, що премія ОСОБА_1 не виплачувалась в зв`язку з оголошенням догани. Враховуючи, що суд дійшов висновку про незаконність винесеного Наказу № 33 від 25 травня 2023 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 », то підстави для ненарахування та виплати премії відсутні, тому вимога про зобов`язання нарахувати, виходячи з середньоденного розміру премій нарахованих працівникам відділу з управління інфраструктурою Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області за відповідний період, та виплатити ОСОБА_1 премію за період з червня 2023 року до 22 жовтня 2023 року підлягає до задоволенню. Посилання представника відповідача про те, що нарахування премії є виключним правом керівника Офісу, визначення її розміру, чи відмову в її призначенні, суд вважає обґрунтованим лише у випадку ненарахування премій іншим працівникам, шо працюють в Офісі. Однак, премії нараховувались, що не оспорювалось відповідачем, тому відсутні підстави не нараховувати та не виплачувати позивачці премії.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави в складі судді Сініцина Е. М., від 11 листопада 2024 року:

заяву адвоката Білонучкіної Т. П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

стягнуто з Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 14 200 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

на обґрунтування зазначених вимог позивачкою та її представником 07 листопада 2024 року надані підтверджуючі документи - угода про надання правових послуг від 26 червня 2023 року, акт приймання-передачі послуг за вказаною угодою від 06 листопада 2024 року з деталізованим списком наданих послуг та їх вартістю, розписка адвоката Білонучкіної Т. П. про отримання коштів на оплату правових послуг у розмірі 14 200 грн із зазначенням кожної наданої послуги та її вартості;

адвокат Білонучкіна Т. П. повноваження якої підтверджені Ордером про надання правової допомоги та Свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю, приймала участь у восьми судових засіданнях, в тому числі і у відкладених за заявою представників відповідача. Суд вважав, що заявлений позивачкою розмір витрат на правову допомогу є співмірним із складністю справи, оскільки справа є складеною та потребує вивчення як галузевих так і внутрішніх актів підприємства, об`єм виконаних робіт є досить великим, час витрачений адвокатом є значним. Аналізуючи доводи, наведені в запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, суд вказує, що відповідачем не наведено, яким чином підписання документів пов`язаних із наданням правової допомоги виключно адвокатом та клієнтом свідчить про незаконність або недостовірність таких документів. та не надані інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Відносно зазначення відповідачем про необхідність підтвердження витрат на правову допомогу квитанцією до прибуткового касового ордера або платіжним дорученням з відміткою банку або інший банківський документ, касовими чеками, суд зазначає, що така позиція не ґрунтується на вимогах закону, оскільки чинне законодавство не встановлює імперативних норм, що вказували б на обов`язок подання виключно зазначених відповідачем документів і розписка адвоката про отримання коштів є належним та допустимим доказом витрат позивачки. Зазначення відповідачем про те, що сума витрат на правову допомогу є більшою, ніж сума, яку постановлено стягнути з відповідача, суд вказує, що така позиція не заслуговує на увагу, оскільки витрати на правову допомогу напряму не залежать від ціни позову, крім того, предметом розгляду справи були і нематеріальні вимоги;

враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, відповідачем не надано заяв про необґрунтованість суми витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки підлягають задоволенню у повному розмірі, тому необхідно стягнути з відповідача понесені позивачем суми витрат на правову допомогу у повному розмірі - 14 200 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року:

клопотання Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області про відстрочення сплати судового збору задоволено;

відстрочено Регіональному офісу водних ресурсів у Полтавській області сплату судового збору до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції;

відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2024 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2024 року залишено без руху з підстав невиконання вимог пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України;

на виконання вимог зазначеної ухвали, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування доводів заявленого клопотання зазначав, що має скрутний майновий стан, тому просив відстрочити сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції до ухвалення рішення апеляційним судом. Вирішуючи дане клопотання колегія суддів зробила наступні висновки;

відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Згідно частин першої, третьої статті 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати;

положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Предметом справи, що розглядається, є захист трудових прав, тому наявні підстави для відстрочення юридичній особі сплату судового збору. Вищезазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові ВП ВС від 14 січня 2021 року по справі № 0940/2276/18;

колегія суддів, враховуючи майновий стан апелянта, вважала за можливе клопотання Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області задовольнити та відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року:

апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області задоволено частково;

рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2024 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2024 року скасовано;

провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів офісу у Полтавській області, третя особа - Первинна профспілкова організація Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області про визнання незаконним наказу про оголошення догани та зобов`язання нарахування та виплати премії закрито;

роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

будь-які трудові правовідносини, як правило, мають приватноправову природу, оскільки виникають на добровільній основі між двома рівноправними суб`єктами на підставі трудового договору. Підпорядкування працівника роботодавцеві в межах цих відносин має договірний, а не адміністративний характер. Єдиний виняток - це правовідносини щодо проходження публічної служби, зокрема державної служби. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 623/1656/16-ц (провадження № 14-405цс19) зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства»;

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18) вказано: «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17»;

згідно пункту 1 положення про Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області - офіс є бюджетною неприбутковою організацією , яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів;

сторонами не заперечується, що з 01 липня 2020 року ОСОБА_1 переведена на посаду заступника начальника відділу з управління інфраструктурою РОВР;

з посадової інструкції заступника начальника відділу з управління інфраструктурою вбачається, що останній призначається на посаду та звільняється з посади наказом Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області за погодженням начальника відділу;

як вбачається з відкритих джерел - Єдиного державного реєстру декларацій та не заперечувалося ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, останньою, на посаді заступника начальника відділу з управління інфраструктурою, як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування подавалися щорічні декларації. При цьому в графі тип посади було зазначено «Посадова особа юридичної особи публічного права».

таким чином, надаючи оцінку вказаним доказам, враховуючи, що позов пред`явлено з приводу проходження публічної служби ОСОБА_1 в РОВР, суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склалися між ними, колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

30 червня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником Білонучкіною Т. П., на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року, до якої включено скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року, в якій просила:

оскаржені судові рішення скасувати;

направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:

оскаржуваною ухвалою від 03 квітня 2025 року суд апеляційної інстанції, проігнорувавши недотримання відповідачем (апелянтом) встановлених процесуальних строків, а також порушивши вимоги частини шостої ст. 357 ЦПК України, не вирішив питання про повернення апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків, попри те, що такі недоліки апелянтом усунуті не були. Так, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2024 року - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали. Ця ухвала направлена сторонам у справі через систему Електронний суд та отримана сторонами у справі 20 лютого 2025 року о 22:23. Зважаючи на те, що дана ухвала надіслана до електронного кабінету пізніше 17 години, вона вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, тобто, 21 лютого 2025 року. В такому випадку перебіг десятиденного процесуального строку, встановленого для усунення недоліків апеляційної скарги, розпочинається 22 лютого 2025 року та закінчується 02 березня 2025 року. Оскільки 02 березня 2025 року припадає на вихідний день - неділю, останнім днем процесуального строку, встановленого для усунення недоліків апеляційної скарги, вважається 03 березня 2025 року;

відповідно до вимог частини шостої статті 357 ЦПК України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Таким чином, враховуючи той факт, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги до 03 березня 2025 року, суд апеляційної інстанції мав вирішити питання про повернення апеляційної скарги не пізніше ніж до 10 березня 2025 року, з врахуванням того, що останній день процесуального строку припадає на вихідний день - субота 08 березня 2025 року.

оскаржуваною ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року задоволено клопотання апелянта від 24 березня 2025 року про відстрочення сплати судового збору та апеляційне провадження у справі. З метою встановлення факту того, чи мав суд можливість вирішити питання про повернення апеляційної скарги у встановлений законом строк, 16 квітня 2025 року, адвокат Білонучкіна Т. П. звернулась до Полтавського апеляційного суду з адвокатським запитом, в якому просила повідомити чи перебували на робочому місці згідно табелів обліку робочого часу в період з 01 березня 2025 року по 03 квітня 2025 року судді Полтавського апеляційного суду Обідіна О. І., Бутенко С. Б. та Карпушин Г. Л.? 22 квітня 2025 року Полтавським апеляційним судом було надано відповідь № ЕП 415/25 на вказаний адвокатський запит, якою повідомлено, що згідно табелів обліку робочого часу Полтавського апеляційного суду в період з 01 березня 2025 року по 03 квітня 2025 року судді Обідіна О. І. та Карпушин Г. Л. перебували на робочому місці та здійснювали правосуддя, суддя Бутенко С. Б. перебувала у відпустці 13 березня 2025 року. Тобто, не існувало об`єктивних обставин, які б перешкоджали вирішити питання про повернення апеляційної скарги РОВР протягом строку, встановленого законом. Отже, оскаржуваною ухвалою 03 квітня 2025 року суд апеляційної інстанції, не дотримавшись вимог частини шости статті 357 ЦПК України порушив принцип правової визначеності, який є фундаментальною складовою верховенства права;

оскільки до апеляційної скарги не було додано доказів сплати судового збору, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2024 року - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Як уже зазначалося вище, у визначений судом строк, недоліки апеляційної скарги відповідач не усунув, судовий збір не сплатив. 24 березня 2025 року відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору. До вказаного клопотання відповідач не додав жодних доказів, які б надавали можливість визначити його майновий стан. Більше того, вказане клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору взагалі не містить мотивувальної частини, не зазначено причин подання такого клопотання, а також не наведено жодних фактичних чи правових підстав, які б дозволили суду дійти обґрунтованого висновку про наявність умов для його задоволення. Попри зазначене, оскаржуваною ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року клопотання Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено Регіональному офісу водних ресурсів у Полтавській області сплату судового збору до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2024 року. Згідно з частиною третьою статті 136 ЦПК України, особа, яка звертається з клопотанням про звільнення, зменшення розміру, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, повинна обґрунтувати відповідне клопотання та додати документи, які підтверджують обставини, що унеможливлюють або ускладнюють сплату судового збору. Таким чином, суд апеляційної інстанції, задовольнивши клопотання, яке не містить ані обґрунтування, ані доказів, діяв всупереч вимогам статей 81 та 136 ЦПК України, що зобов`язують суд оцінювати клопотання на підставі належних доказів та з урахуванням усіх обставин, а також відступив від усталеної практики Верховного Суду.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

01 вересня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 липня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц; від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21; від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц; від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц; від 17 липня 2024 року у справі № 755/13926/21; від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18; від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 357 ЦПК України).

Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року в справі № 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)).

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).

Касаційний суд вже зауважував, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що не продовжував строк на усунення недоліків апеляційної скарги; якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

У справі, що переглядається:

апеляційна скарга Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області подана 04 грудня 2014 року без долучення документів, що підтверджують сплату судового збору;

ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2024 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали. Вказано, що у разі не усунення недоліків щодо сплати судового збору скарга вважається неподаною та повертається скаржнику (том 2, а. с. 160 - 161);

ухвала Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року доставлена до електронного кабінету Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області 20 лютого 2025 року о 22:25:47 (а. с. том 2, а. с. 164);

строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 03 березня 2025 року;

24 березня 2025 року, тобто після спливу строку на усунення недоліків апеляційної скарги, через Електронний суд Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області направлено клопотання про відстрочення сплати судового збору без будь-яких доказів (том 2, а. с. 189);

у заяві про відвід від 23 квітня 2025 року представниця позивачки посилалася на пропуск строку на усунення недоліків апеляційної скарги (том 2, а. с. 224 - 227);

суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що: не продовжував строк на усунення недоліків апеляційної скарги; якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відкриття апеляційного провадження. Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що разом з постановою апеляційного суду, по суті, в касаційну скаргу включені заперечення на ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження. Тому ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та постанову апеляційного суду належить скасувати з переданням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала про відкриття апеляційного провадженнята постанова апеляційного суду ухвалені із порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та постанову апеляційного суду скасувати та передати справу суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:

«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Білонучкіною Тетяною Петрівною , задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко