Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.04.2025 року у справі №990sсgс/23/24
Постанова ВП ВС від 03.04.2025 року у справі №990sсgс/23/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 990SCGC/23/24

Провадження № 11-255сап24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідачки Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Лук`яненко О. О.,

представника Вищої ради правосуддя

(у режимі відеоконференції) Белінської О. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду його скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21,

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 (далі також скаржник) звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 «Про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення» (далі - оскаржуване рішення).

2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог скаржник зазначає про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), та наполягає, що оскаржуване рішення є незаконним як таке, що не містить обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, і ухвалене ВРП у складі, який не мав повноважень його ухвалювати.

3. Так, скаржник наголошує, що оскаржуване рішення не містить обґрунтування (зокрема, мотивів відхилення його доводів) щодо перевищення строків дисциплінарного провадження.

4. На думку скаржника, дисциплінарне провадження щодо нього здійснене із перевищенням визначеного частиною четвертою статті 42 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) у редакції Закону Українивід 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ шістдесятиденного строку. Посилається на те, що дисциплінарна скарга керівника Сумської обласної прокуратури надійшла до ВРП 27 листопада 2020 року, а попереднє її вивчення, яке здійснювала член Третьої Дисциплінарної палати ВРП (далі - Третя Дисциплінарна палата) ОСОБА_2 , тривало більш ніж чотири місяці - до 14 квітня 2021 року, коли ухвалою Третьої Дисциплінарної палати було відкрито дисциплінарну справу. При цьому 21 листопада 2021 року розгляд дисциплінарної справи був завершений з ухваленням Третьою Дисциплінарною палатою рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

5. Скаржник наполягає на недоречності посилання дисциплінарного органу на положення частини тринадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII, оскільки вважає, що у цьому випадку мала б застосовуватися саме частина четверта статті 42 цього Закону як правова норма, що прийнята хронологічно пізніше і встановлює більш сприятливі правові наслідки для судді як особи, яка ймовірно вчинила дисциплінарний проступок.

6. З огляду на викладене скаржник переконаний, що Третя Дисциплінарна палата мала б відмовити у відкритті дисциплінарної справи на підставі пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 1798-VIII, а ВРП - скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати повністю та закрити дисциплінарне провадження щодо нього.

7. Крім того, скаржник уважає, що ВРП мала б закрити дисциплінарне провадження щодо нього на підставі частини п`ятнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII у редакції Закону України від 09 серпня 2023 року № 3304-ІХ.

8. Скаржник також доводить, що оскаржуване рішення ВРП ухвалила у не передбачений статтею 51 Закону № 1798-VIII спосіб, оскільки фактично лише змінила мотивувальну частину рішення Третьої Дисциплінарної палати, а не скасувала це рішення частково.

9. При цьому скаржник зазначає, що ВРП не ознайомила його з новою інформацією і документами, які член ВРП ОСОБА_3 отримав починаючи з 06 травня 2024 року у ході додаткової перевірки наявних у матеріалах дисциплінарної справи документів після скасування Великою Палатою Верховного Суду попереднього рішення ВРП від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 у цій дисциплінарній справі. З огляду на зазначене, як стверджує скаржник, він не міг надати обґрунтованих пояснень щодо такої інформації.

10. Водночас скаржник наполягає, що він не порушив жодної норми процесуального закону чи карантинних обмежень, міжнародних норм права або будь-яких правил поведінки судді, щоб стверджувати, що його дії унеможливили для сторін судового провадження чи керівника Сумської обласної прокуратури Тубельця О. Л. виконання (дотримання) їхніх прав, законних інтересів чи процесуальних обов`язків, оскільки законодавець доповнив пунктом 20-5 розділ XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) саме для того, щоб урегулювати ситуацію, коли один із суддів зі складу колегії суддів захворів на коронавірусну хворобу (COVID-19), знаходиться на лікуванні чи перебуває через карантинні обмеження на самоізоляції. При цьому належне виконання прокурором його службових обов`язків і вимог КПК України можна було забезпечити шляхом: визначення для розгляду питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою нового складу колегії суддів (іншого судді замість нього відповідно до частини третьої статті 35 КПК України); розгляду цього питання іншим суддею зі складу колегії суддів; передачі цього питання для розгляду до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів у порядку, передбаченому пунктом 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України.

11. На переконання скаржника, застосування підпунктів 2.3.23, 2.3.25 пункту 2.3 розділу II Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі - Положення № 30), до порядку розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є необґрунтованим, оскільки це питання унормовано спеціальною нормою кримінального процесуального закону, в якій відсутня умова про звернення судді зі службовою запискою.

Позиція ВРП

12. 11 грудня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив ВРП на скаргу, у якому представник ВРП просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

На думку представника ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, Рада діяла в межах повноважень, об`єктивно встановила всі обставини справи та жодним чином не порушила норм Закону № 1798-VIII, а скарга не містить аргументів, якими б можна було спростувати висновки ВРП про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.

Рух скарги

13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 листопада 2024 року відкрила провадження за поданою ОСОБА_1 скаргою та ухвалою від 18 грудня 2024 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні, про що повідомила учасників справи.

Обставини справи

14. Указом від 12 червня 1996 року № 420/96 Президент України призначив ОСОБА_1 на посаду судді Зарічного районного суду міста Суми, а Постановою Верховної Ради України від 04 липня 2002 року № 57-IV він був обраний суддею Апеляційного суду Сумської області безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 25 червня 2009 року № 1576-VI ОСОБА_1 був обраний на посаду судді Ковпаківського районного суду міста Суми.

Верховна Рада України Постановою від 16 жовтня 2012 року № 5448-VI обрала ОСОБА_1 на посаду судді Апеляційного суду Сумської області, а рішенням від 11 грудня 2018 року № 3787/0/15-18 ВРП перевела його на посаду судді Сумського апеляційного суду.

15. 27 листопада 2020 року до ВРП (вх. № 817/0/13-20) надійшла скарга Сумської обласної прокуратури на дії судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 під час розгляду кримінальної справи № 591/3531/19 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

16. Скаржник доводив, що суддя ОСОБА_1 порушив строки призначення до розгляду апеляційної скарги та необґрунтовано залишив без розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що призвело до порушення розумних строків розгляду справи та поставило під загрозу виконання завдань кримінального провадження, створивши ризики переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбуття призначеного йому покарання.

Як стверджував скаржник, зволікання з розглядом справи призвело до звільнення ОСОБА_5 з-під варти 07 листопада 2020 року на підставі частини п`ятої статті 202 КПК України.

17. Третя Дисциплінарна палата ухвалою від 14 квітня 2021 року відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 .

18. Рішенням від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 ТретяДисциплінарна палата притягнула суддю Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

19. Підставою притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності послугували встановлені під час перевірки Третьою Дисциплінарною палатою обставини, які свідчать про вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).

20. Під час розгляду дисциплінарної справи ТретяДисциплінарна палата встановила таке.

21. Вироком від 09 вересня 2020 року Зарічний районний суд міста Суми визнав винним та засудив ОСОБА_5 за частиною першою статті 115 КК України - додев`яти років позбавлення волі, частиною першою статті 185 КК України - до шести місяців арешту, а на підставі частини першої статті 70 цього Кодексу призначив йому остаточне покарання у виді дев`яти років позбавлення волі.

Цим же вироком суд продовжив ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 листопада 2020 року, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не працює, не має житла і міцних соціальних зав`язків, тому існували достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих.

ОСОБА_5 подав апеляційні скарги на вирок суду.

22. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2020 року у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_5 визначено колегію суддів у такому складі: суддя-доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду ОСОБА_1, судді Матус В. В., Філонова Ю. О.

23. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження та встановлено строк до 26 жовтня 2020 року для подання учасниками судового провадження заперечень на апеляційну скаргу.

24. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року закінчено підготовку та призначено розгляд апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 на 22 грудня 2020 року.

Водночас суддя ОСОБА_1 призначив до розгляду на 29 жовтня 2020 року питання щодо доцільності продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

25. Судове засідання, призначене на 29 жовтня 2020 року, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді-доповідача ОСОБА_1 у відпустці.

26. 02 листопада 2020 року прокурор у кримінальному провадженні подав до Сумського апеляційного суду клопотання у справі № 591/3531/19 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 терміном на 60 діб, яке станом на 19 листопада 2020 року не було розглянуто.

27. 07 листопада 2020 року ОСОБА_5 було звільнено з-під варти на підставі частини п`ятої статті 202 КПК України.

28. Згодом прокурор Тимошенко Є. І. заявив відвід судді-доповідачу ОСОБА_1, мотивуючи тим, що керівник Сумської обласної прокуратури Тубелець О. Л. подав до ВРП дисциплінарну скаргу щодо дисциплінарного проступку судді, вчиненого в межах кримінального провадження, що викликає сумнів у його об`єктивності та неупередженості як судді.

Суддя ОСОБА_1 також заявив самовідвід у цьому кримінальному провадженні з підстав наявності у ВРП дисциплінарної скарги керівника Сумської обласної прокуратури Тубельця О. Л. та з метою запобігання виникненню будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача (сторін судового провадження) в його об`єктивності та неупередженості як судді під час розгляду апеляційних скарг, інших заяв чи клопотань сторін.

29. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід та заяву прокурора про відвід судді ОСОБА_1 задоволено, матеріали кримінального провадження передано для повторного автоматизованого розподілу.

30. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 14 січня 2021 року вирок Зарічного районного суду міста Суми від 09 вересня 2020 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК України, залишено без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.

31. Відповідно до копій матеріалів кримінальної справи № 591/3531/19 на виконання розпорядження про виконання вироку Зарічного районного суду міста Суми від 09 вересня 2020 року, ухвали Сумського апеляційного суду від 14 січня 2021 року ОСОБА_5 було оголошено в розшук та заведено оперативно-розшукову справу «Розшук» від 17 лютого 2021 року № 930.

За результатами вжитих заходів місцезнаходження ОСОБА_5 було встановлено, його затримано та доправлено до СІЗО міста Суми.

32. Згідно з довідкою від 16 січня 2021 року, яку підписав голова Сумського апеляційного суду Литовченко Н. О. , суддя ОСОБА_1 з 27 жовтня до 09 листопада 2020 року перебував у додатковій відпустці як учасник бойових дій відповідно до наказу голови суду від 27 жовтня 2020 року № 54-ВС.

33. За інформацією, наданою Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, суддя ОСОБА_1 рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 07 вересня 2020 року № 2571/2дп/15-20 притягався до дисциплінарної відповідальності, до нього застосовувалось дисциплінарне стягнення у виді попередження. Вказане рішення було залишено без змін рішенням ВРП від 10 листопада 2020 року № 3071/0/15-20. Це рішення також було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, за результатами якого рішення ВРП від 10 листопада 2020 року № 3071/0/15-20 залишено без змін.

34. За висновком Третьої Дисциплінарної палати саме невжиття суддею ОСОБА_1 всіх необхідних заходів для розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до вимог статті 331 та глави 18 КПК України є істотним порушенням норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і подальшу реалізацію прокурором як стороною обвинувачення наданих КПК України процесуальних прав у цьому кримінальному провадженні у зв`язку з нерозглядом суддею поданого клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, що стало підставою для звільнення з-під варти обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину.

35. Водночас Третя Дисциплінарна палата зазначила, що суддя ОСОБА_1 не намагався вжити заходів для розгляду клопотання прокурора у визначений законом строк чи строк, який з урахуванням певних обставин можна визнати розумним, незважаючи на звернення прокурора до судді із цього приводу.

36. Проаналізувавши зібрані під час розгляду дисциплінарної справи матеріали, Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1, не розглянувши клопотання про продовження строку тримання під вартою, порушив вимоги статті 331, глави 18 та пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, а також не дотримався вимог, установлених Законом № 1402-VIII, Бангалорськими принципами поведінки суддів, відповідними процесуальними законами України, і рекомендацій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) щодо дотримання під час розгляду вказаних справ усіх процесуальних дій, які супроводжують прийняття судового рішення, тобто щодо забезпечення належним чином побудованого й справедливого судового процесу, перебігу розгляду справи в судовому засіданні.

37. У підсумку Третя Дисциплінарна палата виснувала, що дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 591/3531/19 становлять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, водночас не встановила в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті.

38. Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, який слід застосувати до судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 , Третя Дисциплінарна палата врахувала те, що його дії спричинили виникнення у скаржників сумніву в справедливому судовому розгляді, що негативно вплинуло на авторитет суду та призвело до невиконання суддею основного завдання суду щодо здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України.

Разом з тим з огляду на ступінь та форму вини судді ОСОБА_1 у вчиненні вказаного проступку Третя Дисциплінарна палата, врахувавши особу судді, зокрема його позитивну характеристику, ступінь вини у вчиненні проступку, наявність дисциплінарного стягнення, дійшла висновку, що пропорційним дисциплінарним стягненням, яке слід застосувати до нього, є догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Короткий зміст рішення ВРП від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23

39. На рішення Третьої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 суддя ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою.

40. За результатами розгляду цієї скарги ВРП ухвалила рішення від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

41. ВРП погодилася з висновками Третьої Дисциплінарної палати щодо наявності в діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

42. З посиланням на підпункт 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30 ВРП зазначила, що суддя ОСОБА_1 мав би повідомити голову суду відповідною службовою запискою про неможливість продовження розгляду справи № 591/3531/19 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК України, строк тримання під вартою якого закінчувався 07 листопада 2020 року.

43. У цьому рішенні ВРП також зазначила, що суддя ОСОБА_1, як він пояснив у засіданні Ради, 27 жовтня 2020 року перебував на роботі, написав заяву про надання йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 днів з цього ж дня, яку віддав особисто голові суду, водночас зазначену службову записку він не готував і не повідомив голову суду про необхідність вирішення у справі № 591/3531/19 питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

44. ВРП відхилила викладені в скарзі доводи судді ОСОБА_1 щодо порушення строків дисциплінарного провадження, оскільки вони не спростовують висновків Третьої Дисциплінарної палати про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року

45. Постановою від 11 квітня 2024 року у справі № 990SCGC/6/23 (провадження № 11-206сап23) Велика Палата Верховного Суду скаргу ОСОБА_1 задовольнила та скасувала рішення ВРП від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

46. Ухвалюючи таке судове рішення, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що саме невжиття суддею ОСОБА_1 всіх необхідних заходів для забезпечення своєчасного розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до вимог статті 331 та глави 18 КПК України дисциплінарний орган розцінив як істотне порушення норм процесуального права. При цьому дисциплінарний орган вважав, що суддя ОСОБА_1 мав службовою запискою [складеною відповідно до підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30] повідомити голову суду про неможливість продовження розгляду справи № 591/3531/19 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК України, строк тримання під вартою якого закінчувався 07 листопада 2020 року.

47. Разом з тим у засіданні ВРП суддя ОСОБА_1 зазначив, що таку службову записку він не готував та не повідомив, зокрема, 27 жовтня 2020 року голову Сумського апеляційного суду про необхідність вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у справі № 591/3531/19.

У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підпункт 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дійсно передбачав, що в разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів - членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді - члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що тимчасово на період дії карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з метою протидії поширенню коронавірусу COVID-19, питання передачі саме клопотання (не всієї судової справи) про продовження запобіжного заходу, за умови неможливості його розгляду (незалежно від підстав) суддею (колегією суддів) протягом регламентованого КПК України строку, вирішувалося відповідно до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України без здійснення повторного автоматизованого розподілу самої судової справи та без безпосередньої участі судді, в провадженні якого перебувала така справа.

48. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що на час надходження 02 листопада 2020 року до Сумського апеляційного суду відповідного клопотання суддя ОСОБА_1 уже знаходився у відпустці (додатковій відпустці зі збереженням суддівської винагороди як учаснику бойових дій), що згідно із частиною п`ятою статті 15 Закону № 1402-VІІІвзагалі виключало можливість для нього здійснювати правосуддя, до того ж враховуючи його перебування на самоізоляції (у зв`язку з підтвердженням у нього COVID-19).

49. У підсумку Велика Палата Верховного Суду виходячи з правової оцінки дисциплінарного проступку, який ставиться за провину судді ОСОБА_1, зробила висновок, що рішення ВРП від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 не відповідало критерію обґрунтованості рішення як одного з критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних повноважень. Підставою для такого висновку Велика Палата Верховного Суду визначила те, що суддя ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення норм процесуального права щодо розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні без урахування встановленої у дисциплінарному провадженні тієї обставини, що клопотання надійшло до суду під час перебування судді у відпустці. Обставини, які б свідчили про обізнаність судді ОСОБА_1 щодо цього клопотання, в дисциплінарному провадженні не встановлені.

50. Реагуючи на доводи судді ОСОБА_1 про порушення строку здійснення щодо нього дисциплінарного провадження, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за наявності підстав для скасування рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, визначених статтею 52 Закону№ 1798-VIII,це питання поглинається скасуванням відповідного рішення.

Короткий зміст оскаржуваного рішення ВРП

51. За результатами повторного розгляду дисциплінарної справирішенням від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 ВРП скасувала частково рішення Третьої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, ухвалила нове рішення, яким виклала мотивувальну частину в редакції цього рішення, а в іншій частині рішення дисциплінарного органу залишила без змін.

52. ВРП установила, що на виконання статті 33, глави 18 КПК України суддя ОСОБА_1 призначив на 29 жовтня 2020 року о 13:30 розгляд питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , про що листом від 26 жовтня 2020 року повідомив Сумську обласну прокуратуру, обвинуваченого, захисника та потерпілих, а також надіслав заявку від 26 жовтня 2020 року начальнику Державної установи «Сумський слідчий ізолятор (№ 25)» на конвоювання ОСОБА_5 до суду 29 жовтня 2020 року на 13:30.

Однак вказане питання не було узгоджено із суддями зі складу колегії суддів, які були визначені для розгляду апеляційної скарги у справі № 591/3531/19 та які не знали про призначення до розгляду питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 на 29 жовтня 2020 року.

При цьому з 27 жовтня 2020 року суддя ОСОБА_1 пішов у відпустку і матеріали кримінальної справи № 591/3531/19 іншим суддям колегії не передав.

53. У наданих ВРП поясненнях суддя Філонова Ю. О., яка входила до складу колегії суддів, визначеної для розгляду апеляційних скарг у справі № 591/3531/19, зазначила, що вона не знала, що суддя ОСОБА_1 призначив 26 жовтня 2020 року до розгляду питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 на 29 жовтня 2020 року.

Як пояснила суддя Філонова Ю. О., дати призначення розгляду питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу на 29 жовтня 2020 року та кримінальної справи на 22 грудня 2020 року суддя ОСОБА_1 з нею не погоджував і вона не знає, чи погоджував він ці дати з іншим суддею колегії Матусом В. В.

Суддя Філонова Ю. О. зауважила, що суддя ОСОБА_1 не обговорював з нею можливості розгляду 29 жовтня 2020 року питання продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що він написав заяву про відпустку.

54. Також суддя Філонова Ю. О. зазначила, що кримінальна справа № 591/3531/19 під час перебування судді ОСОБА_1 у відпустці (жовтень - листопад 2020 року) фактично була у його провадженні та іншим суддям не передавалася. Керівництво Сумського апеляційного суду питання про необхідність розгляду продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальній справі № 591/3531/19 у зв`язку з відсутністю головуючого у справі судді ОСОБА_1 з нею не обговорювало. Чи обговорювало керівництво суду це питання із суддею Матусом В. В., їй невідомо.

55. Як зазначила ВРП в оскаржуваному рішенні, пояснення від іншого судді колегії суддів Матуса В. В. та судді Литовченко Н. О., яка на той час обіймала посаду голови Сумського апеляційного суду, щодо справи № 591/3531/19 отримати неможливо, оскільки ці судді звільнені у відставку.

56. Згідно з довідкою, яку склала секретар судового засідання Шумарова О. О., 29 жовтня 2020 року розгляд кримінальної справи № 591/3531/19 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді-доповідача ОСОБА_1 у відпустці.

57. Зі змісту відповіді Сумської обласної прокуратури від 31 травня 2024 року, наданої на запит ВРП, та пояснень представника Сумської обласної прокуратури Тимошенко Є. І., наданих у засіданні Ради, ВРП встановила, що прокурор у кримінальному провадженні з`явився 29 жовтня 2020 року до суду для розгляду питання про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальній справі № 591/3531/19.

58. ВРП зауважила, що суддя ОСОБА_1 не повідомив інших суддів колегії про призначення на 29 жовтня 2020 року питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , а матеріалів кримінальної справи № 591/3531/19 у зв`язку з перебуванням у відпустці їм не передав, унаслідок чого ця справа не була розглянута іншими суддями 29 жовтня 2020 року.

При цьому нерозгляд 29 жовтня 2020 року питання доцільності продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_5 зумовив те, що прокурор лише 02 листопада 2020 року з порушенням десятиденного строку, передбаченого вимогами пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, звернувся до апеляційного суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою в межах кримінальної справи № 591/3531/19, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_1

59. Виконувач обов`язків голови Сумського апеляційного суду повідомив ВРП, що клопотання прокурора від 02 листопада 2020 року було передано секретарю судового засідання Сенаторовій Ю. В. та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Установити, чи було передане це клопотання безпосередньо судді ОСОБА_1 10 листопада 2020 року, неможливо, оскільки секретар судового засідання Сенаторова Ю. В. у 2022 році звільнилася. Однак вказане клопотання з урахуванням приписів КПК України окремо до розгляду не призначалось і будь-якого рішення суддя ОСОБА_1 чи колегія суддів не ухвалювали.

60. У засіданні Ради 30 листопада 2023 року суддя ОСОБА_1 зазначив, що він не готував службову записку про наявність у його провадженні відповідної кримінальної справи і не повідомляв, зокрема, 27 жовтня 2020 року голову Сумського апеляційного суду про необхідність вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 та передачу матеріалів кримінальної справи іншим суддям колегії.

61. ВРП наголосила, що матеріали дисциплінарної справи не містять, а суддя ОСОБА_1 не надав пояснень та доказів, що він вжив необхідних заходів для забезпечення розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 , а також передачі кримінальної справи іншим суддям для її розгляду.

62. Перевіривши доводи скарги судді ОСОБА_1, зміст рішення Третьої Дисциплінарної палати, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, ВРП не погодилася з висновками Третьої Дисциплінарної палати щодо правової оцінки дисциплінарного проступку, який ставиться у провину ОСОБА_1 , стосовно порушення ним норм процесуального права щодо розгляду клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час його перебування у відпустці, оскільки вони не відповідають обставинам, установленим в ході розгляду цієї скарги.

63. ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 був зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 , але, порушивши вимоги статті 331, глави 18 КПК України, вказаного питання не розглянув, а також не вжив усіх необхідних заходів для передачі матеріалів кримінальної справи іншим суддям колегії для розгляду цього питання.

Зазначені обставини призвели до звільнення ОСОБА_5 з-під варти, а також поставили під загрозу виконання завдань кримінального провадження, оскільки виник ризик його переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбування призначеного йому покарання.

64. Оцінивши встановлені в ході розгляду дисциплінарної справи обставини та дії (бездіяльність) судді ОСОБА_1, ВРП виснувала, що під час розгляду справи № 591/3531/19 він унаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов`язків, неефективного, несвоєчасного використання наданих йому законом повноважень допустив істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що не відповідає вимогам об`єктивного розгляду справи справедливим судом та утворює склад дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

65. У підсумку, керуючись частиною десятою статті 51 Закону № 1798-VIII, ВРП визнала за необхідне скасувати частково рішення ТретьоїДисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності й ухвалити нове рішення з викладенням мотивувальної частини в редакції цього рішення, а також залишити без змін дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, оскільки застосоване з урахуванням принципу пропорційності зазначене дисциплінарне стягнення є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

66. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідачку у справі та пояснення представника ВРП, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 з таких мотивів.

Щодо меж та підстав перегляду оскаржуваного рішення ВРП

67. Відповідно до статті 131 Конституції Українив Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

68. За статтею 1 Закону№ 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституціїі законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

69. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП (частина друга статті 26 Закону № 1798-VIII).

70. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

71. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

72. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

73. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

74. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51

Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

75. Частиною сьомою статті 266Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

76. Згідно із частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIIIрішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

77. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, потрібно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

78. З огляду на зміст статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, визначаючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

79. Рішенням від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» ЄСПЛ визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Водночас такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

80. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

81. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення, зокрема, на предмет його відповідності вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

Оцінка висновків ВРП та аргументів заявника

82. Частиною другою статті 131 Конституції України, якій кореспондує частина перша статті 5 Закону № 1798-VIII, визначено, що ВРП складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з`їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з`їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.Голова Верховного Суду входить до складу ВРП за посадою.

83. За правилами статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

84. Частиною першою статті 26 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.

85. За змістом частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

86. Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1798-VIII рішення ВРП ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом.

87. У своїй скарзі ОСОБА_1 не ставить питання про незаконність оскаржуваного рішення з підстав, визначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, натомість заперечує повноважність складу ВРП, яка ухвалила оскаржуване рішення.

88. Як убачається з матеріалів справи, 24 вересня 2024 року при розгляді скарги суддіСумського апеляційного суду ОСОБА_1 взяли участь 14 членів ВРП і згідно з ксерокопією рішення воно підписано всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні.

Водночас ОСОБА_1 у своїй скарзі не навів мотивів на обґрунтування своїх сумнівів щодо повноважності складу ВРП.

89. З огляду на викладене, за відсутності у скарзі доводів на обґрунтування твердження про ухвалення оскаржуваного рішення ВРП у складі, який не мав повноважень його ухвалювати, Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 52 Закону

№ 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення.

90. Також Велика Палата Верховного Суду не встановила обставин чи підстав, які б указували на те, що рішення не підписав хтось зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні, або суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

91. Отже, відсутні визначені пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

92. Оцінюючи рішення ВРП від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, на підставі яких Рада зробила відповідні висновки, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення є встановлення дисциплінарним органом обставин, що підтверджують наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

93. Велика Палата Верховного Судупогоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що оскаржуване рішення не містить мотивів, з яких ВРП дійшла висновків щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII,з таких міркувань.

94. З об`єктивної сторони дисциплінарний проступок, передбачений у підпункті «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, полягає в істотному порушенні суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, яке повинне мати певні наслідки, зокрема такі, що унеможливили б реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При цьому обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є наявність причинно-наслідкового зв`язку між істотним порушенням суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя та унеможливленням реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, тобто унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків обумовлено саме порушенням норм процесуального права.

Отже, без встановлення порушення конкретних приписів процесуального закону, адресованих судді/суду, чи конкретних прав та обов`язків учасників судового процесу, реалізація яких була унеможливлена процесуальними діями судді, або причинно-наслідкового зв`язку між істотним порушенням суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя та відповідними наслідками, які є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, не можна говорити про наявність як ознак об`єктивної сторони, так і складу цього дисциплінарного проступку.

95. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у цій справі (провадження № 11-206сап23) зауважила, що кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок. Настання описаних у законінаслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

96. У скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 суддя ОСОБА_1 наголошував на відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з тим, що він об`єктивно не міг завадити учасникам судового процесу, зокрема прокурору, у реалізації наданих їм процесуальних прав і виконанні ними процесуальних обов`язків.

97. Даючи пояснення дисциплінарному органу, суддя ОСОБА_1 зазначив, що після виявлення у його дружини 17 жовтня 2020 року (субота) вірусу SARS-CoV-2 він із підозрою на цей вірус з 19 до 23 жовтня 2020 року перебував на самоізоляції (листок непрацездатності № 234804). При цьому 19 жовтня 2020 року (понеділок) у приміщенні комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Сумської міської ради амбулаторії № 6 у нього відібрано біоматеріал для відповідного дослідження.

26 жовтня 2020 року результат дослідження біоматеріалу на вірус SARS-CoV-2 виявився позитивним, але про це медичний працівник повідомив його лише зранку 27 жовтня 2020 року, про що він негайно повідомив голову Сумського апеляційного суду Литовченко Н. О. та секретаря колегії з розгляду кримінальних проваджень Філонову Ю. О.

Для самоізоляції він, за погодженням з керівництвом суду, взяв відпустку як учасник бойових дій тривалістю 14 днів до 09 листопада 2020 року, оскільки розмір грошових виплат у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю є значно меншим, і 10 листопада 2020 року приступив до роботи.

98. В оскаржуваномурішенні ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1, порушивши вимоги статті 331, глави 18 КПК України, не розглянув питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 , а також не вжив усіх необхідних заходів для передачі матеріалів кримінальної справи іншим суддям колегії для розгляду цього питання.

У зв`язку з перебуванням з 27 жовтня до 09 листопада 2020 року судді ОСОБА_1 у відпустці та закінченням 07 листопада 2020 року строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суддя ОСОБА_1, будучи 27 жовтня 2020 року у приміщенні Сумського апеляційного суду та в кабінеті голови суду особисто, повинен був відповідною службовою запискою повідомити голову суду про наявність у його провадженні відповідної кримінальної справи.

99. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України (у редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

100. Проте ВРП в своєму рішенні не встановила, які саме конкретні норми процесуального права, адресовані судді/суду, зобов`язували суддю ОСОБА_1 вживати відповідних заходів у зв`язку з неможливістю виконати приписи частини третьої статті 331 КПК України та вирішити питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 , а саме: узгодити дату або повідомити інших суддів колегії про призначення на 29 жовтня 2020 року розгляду цього питання; передати їм матеріали кримінальної справи № 591/3531/19 у зв`язку з перебуванням у відпустці.

101. На підтвердження свого висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку ВРП такожпослалась на підпункт 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30, який визначав, що у разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів - членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді - члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді - доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

102. Разом з тим, зазначивши про обов`язок судді ОСОБА_1 повідомити службовою запискою голову суду про наявність у його провадженні відповідної кримінальної справи, ВРП залишила поза увагою, що за приписами пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій, судочинство, статус суддів визначаються виключно законами України, а згідно із частиною другою статті 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України,а тому власне невиконання суддею положень підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30 ще не може вважатися істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, а відтак становити одну з обов`язкових ознак об`єктивної сторони дисциплінарного проступку за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

103. Закріплення ж в пункті 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) [зокрема, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою], вказує на наявність відповідного процесуального механізму вирішення цього питання.

104. Саме про такий процесуальний механізм передачі для розгляду клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у постанові від 11 квітня 2024 року зазначила Велика Палата Верховного Суду, дійшовши висновку про наявність підстав для скасування рішення ВРП від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду встановила, що на період дії карантину питання передачі саме клопотання (не всієї судової справи) про продовження запобіжного заходу, за умови неможливості розгляду (незалежно від підстав) останнього суддею (колегією суддів) протягом регламентованого КПК України строку, вирішувалося відповідно до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, без здійснення повторного автоматизованого розподілу самої судової справи та без безпосередньої участі судді, в провадженні якого перебувала така справа.

105. Водночас ВРП у повній мірі не надала оцінки доводам суддіОСОБА_1 про використання ним відпустки з метою самоізоляції саме через підтвердження у нього захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19).

У своєму рішенні ВРП зазначила, що пояснення судді повною мірою не узгоджується з відповіддю директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Сумської міської ради Г. Івженко, яка листом від 10 червня 2024 року повідомила Раді, що ще 26 жовтня 2020 року, а не 27 жовтня 2020 року лікар ОСОБА_7 засобами телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_1 про позитивний ПЛР-тест на вірус SARS-CoV-2 та надав відповідні рекомендації.

106. Водночас наведена у листі закладу медичної охорони інформація підтверджує наявність у судді ОСОБА_1 захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) і така обставина вказувала на необхідність застосування порядку, визначеного пунктом 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, за яким, на відміну від приписів підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30, не передбачено обов`язку судді-доповідача вживати якихось заходів у зв`язку з неможливістю саме цього судді виконати приписи частини третьої статті 331 КПК України.

107. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що положення пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України були прийняті законодавцем саме для зменшення негативного впливу поширення коронавірусу COVID-19, у зв`язку з чим і встановлювали особливості розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

108. Тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України передбачав певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Так, розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьоюстатті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів у порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту (абзац п`ятий пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України).

109. Проте всупереч наведеному ВРП зазначила в оскаржуваному рішенні, що нерозгляд питання доцільності продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_5 29 жовтня 2020 року призвів до того, що прокурор лише 02 листопада 2020 року з порушенням десятиденного строку, передбаченого вимогами пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, звернувся до апеляційного суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартоюв межах кримінальної справи № 591/3531/19, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_1

110. Відповідно до норми підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII для кваліфікації проступку, за який суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, необхідно також, щоб порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Тобто передбачений законодавцем дисциплінарний проступок (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII) має пряму вказівку на фактичне настання певного наслідку, який повинен бути встановленим при притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (при застосуванні вказаної норми).

При цьому наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причиновий зв`язок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 9901/365/19).

111. Натомість в оскаржуваному рішенні ВРП лише загально зазначила про настання наслідків, які є обов`язковим елементом складу дисциплінарного проступку судді, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону N 1402-VIII, при цьому залишила поза увагою, що незалежно від дій судді ОСОБА_1 прокурор не був позбавлений можливості завчасно звернутися до апеляційного суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у справі № 591/3531/19у порядку, передбаченому главою 18 КПК України, або в той же день, 29 жовтня 2020 року, коли прокурору стало відомо про те, що розгляд питання доцільності продовження строку запобіжного заходу не відбувся.

112. Крім того,ВРП виснувала, що зазначені у рішенні обставини призвели до звільненняобвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти, а також поставили під загрозу виконання завдань кримінального провадження, оскільки виник ризик його переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбування призначеного йому покарання.

113. У зв`язку із цим висновком Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

114. В оскаржуваному рішенні ВРП встановила, що суддя ОСОБА_1 дотримався передбачених КПК України вимог, призначив на 29 жовтня 2020 року о 13:30 розгляд питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , про що листом від 26 жовтня 2020 року повідомив Сумську обласну прокуратуру, обвинуваченого, захисника та потерпілих, а також надіслав заявку від 26 жовтня 2020 року начальнику Державної установи «Сумський слідчий ізолятор (№ 25)» на конвоювання ОСОБА_5 до суду на 29 жовтня 2020 року о 13:30.

115. Причому у своїх поясненнях суддя ОСОБА_1.стверджував, що він повідомив голову Сумського апеляційного суду Литовченко Н. О. та секретаря судової палати Філонову Ю. О. про виявлення у нього захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) і за погодженням з керівництвом суду для самоізоляції взяв відпустку як учасник бойових дій, а не «лікарняний».

116. Водночас у скарзі до Великої Палати Верховного Суду суддя ОСОБА_1 зазначив, що голова суду безпосередньо повідомляла про цей випадок захворюванняДСА України, а секретар судової палати підписувала список судових справ, призначених до розгляду на 29 жовтня 2020 року.

На підтвердження цих доводів він долучив до своєї скарги копію списку справ, призначених до розгляду на 29 жовтня 2020 року, відповідно до якого у справі № 591/3531/19, провадження № 11-кп/816/995/20, щодо ОСОБА_5 , яку призначено на 13:30, суддіОСОБА_1., Матус В. В., Філонова Ю. О., зазначено у примітці: «Відкладено» та підписано секретарем судової палати Філоновою Ю. О.

117. З огляду ж на те, що в період з 27 жовтня до 09 листопада 2020 року суддя ОСОБА_1 перебував у відпустцій у зв`язку з підтвердженням у нього у цей же період захворювання на коронавірусну хворобу не мав можливості виконати приписи частини третьої статті 331 КПК України, питання розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, який закінчувався 07 листопада 2020 року, мало б вирішуватися відповідно до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПКУкраїни такими процесуальними способами: 1) передачею на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьоюстатті 35 цього Кодексу; 2) розглядом іншим суддею зі складу колегії суддів; 3) передачею для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів у порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Разом з тим норми КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містили приписів про те, як має вирішуватися питання щодо запобіжного заходу у зв`язку з неможливістю суддею-доповідачем виконати приписи частини третьої статті 331 КПК України та за відсутності відповідного клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

118. Однак, як установлено ВРП на підставі повідомлення в. о. голови Сумського апеляційного суду, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою було передано секретарю судового засідання Сенаторовій Ю. В. , тобто не передавалось відповідно до приписів пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України для розгляду до іншого судді. У зв`язку із цимстаном на 07 листопада 2020 року, тобто до виходу 10 листопада 2020 року судді ОСОБА_1 з відпустки, питання щодо запобіжного заходу залишилося невирішеним і обвинувачений ОСОБА_5 був звільнений з-під варти.

119. Отже, висновок дисциплінарного органу про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, є передчасним.

120. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що в оскаржуваному рішенні ВРП не зазначила конкретних приписів норм процесуального права, які, на думку членів ВРП, було істотно порушено, зважаючи на підтвердження у судді захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19).

Водночас, покликаючись на обов`язок суддіОСОБА_1 службовою запискою повідомити голову суду про наявність у його провадженні відповідної кримінальної справи та невжиття необхідних заходів для передачі матеріалів цієї справи іншим суддям колегії, у своєму рішенні ВРП лише формально послалася на положення статті 331 та глави 18 КПК України, які не встановлюють такого обов`язку для судді-доповідача, а також залишила поза увагою приписи пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, які передбачають відповідну процедуру передачі для розгляду клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

121. Крім того, з огляду на наявність спеціальної процедури передачі для розгляду поданого прокурором клопотання та враховуючи приписи пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України та частини другої статті 1 КПК України, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком ВРП про істотне порушення норм процесуального права суддею ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням приписів підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30 та не вважає його належно вмотивованим.

122. Також ВРП не мотивувала свій висновок щодо неможливості учасникам судового процесу реалізувати надані їм процесуальні права та виконати процесуальні обов`язки з огляду на те, що незалежно від дій (бездіяльності) судді ОСОБА_1 норми КПК України надавали прокурору можливість завчасно звернутися до апеляційного суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у справі № 591/3531/19 у порядку, передбаченому главою 18 КПК України, або в той же день, 29 жовтня 2020 року, коли прокурору стало відомо про те, що розгляд питання доцільності продовження строку запобіжного заходу не відбувся.

123. Отже, рішення ВРП від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 «Про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення» не може вважатися вмотивованим, а тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

124. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1798-VIII у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

125. З огляду на викладені вище у цій постанові мотиви щодо наявності підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII Велика Палата Верховного Суду не надає оцінку іншим доводам ОСОБА_1 , викладеним у скарзі, оскільки за правилами частини третьої статті 52 Закону № 1798-VIII скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, зумовлює повторний розгляд ВРП дисциплінарної справи.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

126. Згідно із частиною восьмою статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.

127. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скаргуОСОБА_1 необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Керуючись статтями 266 341 344 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду його скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21, задовольнити.

Скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 «Про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення».

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідачка Н. В. Шевцова

Судді: О. О. Банасько О. Л. Булейко Ю. Л. Власов М. І. Гриців Ж. М. Єленіна Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур К. М. Пільков С. О. Погрібний О. В. Ступак І. В. Ткач Є. А. Усенко

Повний текст постанови на підставі частини третьої статті 355 КАС України оформив суддя Король В. В.