Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова )

2 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 752/11923/20

провадження № 61-5706св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Знам`янська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Горева Катерина Сергіївна, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Знам`янська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького, про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання та дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди матері, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Каменська Ніна Петрівна, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Шевченко Т. М., та постанову Київського апеляційного суду від 3 березня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Кулікової С. В., Олійника В. О., Желепи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Знам`янська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького, про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання та дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди матері.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції посилався на те, що у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка судом не розглянута. Врахувавши наявність двох різних за змістом висновків органів опіки та піклування щодо доцільності проживання дитини як з матір`ю, так і з батьком, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки саме рішення про визначення місця проживання дитини є підставою для реєстрації місця проживання дитини незалежно від стосунків батьків.

Постановою Київського апеляційного суду від 3 березня 2021 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Каменська Н. П., подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 березня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Каменська Н. П., залишено без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 березня 2021 року залишено без змін.

20 грудня 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Горева К. С. звернулась до касаційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 10 000 грн. До заяви заявником додано копію договору № 27/2 про надання правничої допомоги від 27 лютого 2020 року, копію додаткової угоди № 9 від 20 липня 2021 року, копію акта приймання-передачі наданої правової допомоги № 9 від 3 серпня 2021 року, копію квитанції № 05/08 про оплату наданої правової допомоги, а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Горевої К. С.

Вивчивши заяву про ухвалення додаткового рішення, касаційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення та прийняття додаткової постанови.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , який його представник отримав, адвокат ОСОБА_2 - Горева К. С. зазначала про те, що у зв`язку з підготовкою та поданням вказаного відзиву ОСОБА_2 понесла судові витрати на професійну правничу допомогу на стадії касаційного перегляду фіксовану суму у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу заявником надано копію договору № 27/2 про надання правничої допомоги від 27 лютого 2020 року, копію додаткової угоди № 9 від 20 липня 2021 року, копію акта приймання-передачі наданої правової допомоги № 9 від 3 серпня 2021 року, копію квитанції № 05/08 про оплату наданої правової допомоги, а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Горевої К. С.

З урахуванням зазначеного касаційний суд дійшов висновку про доведеність понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду справи в суді касаційної інстанції у загальній фіксованій сумі у розмірі 10 000 грн та їх співмірність складності справи і виконаним адвокатом робіт і часу та виплаченому гонорару.

За відсутності заперечень щодо вказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 чи його представника підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення розміру витрат відсутні.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-у (провадження № 14-382цс19) та від 8 червня 2021 у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21).

Необхідно зазначити, що заявником дотримано строк і порядок подання доказів про розмір судових витрат, визначених частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Враховуючи те, що питання щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, під час перегляду справи в суді касаційної інстанції не вирішено і про їх розподіл позивач заявила до закінчення судових дебатів, а відповідні докази подала протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, касаційний суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Горева К. С., та ухвалення відповідного додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Горева Катерина Сергіївна, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук