Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2021 року у справі №1519/21474/2012
Постанова КЦС ВП від 24.04.2024 року у справі №1519/21474/2012

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 1519/21474/2012

провадження № 61-5795св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління публічного акціонерного товариства "Ощадбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та внесення змін до кредитного договору.

Позовна заява мотивована тим, що01 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № 1789-н, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в сумі 200 000,00 доларів США строком до 01 серпня 2032 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Наданий кредит був забезпечений договором поруки, укладеним між банком та ОСОБА_2. Останній зобов'язався нести солідарну відповідальність перед банком за належне виконання позичальником своїх зобов'язань. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року з відповідачів на користь позивача стягнено заборгованість за цим кредитним договором у сумі 2 465 627,72 грн. У зв'язку з тим, що відповідачі умови кредитного договору не виконували, заборгованість відповідачів станом на 19 листопада 2012 року складає 61 459,73 доларів США, що по курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на 19 листопада 2012 року еквівалентно 497 690,91 грн. Посилаючись на статтю 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач також просив внести зміни до кредитного договору.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованість за договором про іпотечнийкредит № 1789-н від 01 серпня 2007 року, в розмірі 61 459,73 доларів США та 6 443,29 грн.

Внесено зміни до договору про іпотечний кредит № 1789-н від 01 серпня 2007 року, а саме в пункті 1.2 слова та цифри "на 300 (триста) місяців" замінено на "терміном остаточного погашення кредиту, встановити дату подання позовної заяви до суду"; в пункті 1.5 "останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 01 серпня 2032 року" замінено на "датою здійснення останнього платежу в рахунок погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви до суду".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно договору про іпотечний кредит від 01 серпня 2007 року № 1789-н ВАТ "Державний ощадний банк України" надав ОСОБА_3 кредит в сумі 200 000,00 доларів США, строком до 01 серпня 2032 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01 серпня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до якого він зобов'язався відповідати по кредитному договору як солідарний боржник разом із ОСОБА_3.

Відповідачі відмовляються в добровільному порядку виконувати умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 19 листопада 2012 року складає 61 459,73 доларів США та 6 443,29 грн. Заперечень на позовну заяву від відповідачів до суду не надходило. З наведених підстав суд вважав доведеними заявлені позовні вимоги та дійшов висновку про їх задоволення.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року внесено виправлення в заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року, шляхом зазначення особи на користь якої підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором та абзац другий резолютивної частини заочного рішення викладено в такій редакції:

"Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість, яка виникла на підставі договору про іпотечний кредит № 1789-н від 01 серпня 2007 року, в сумі: прострочених процентів за користування кредитом за період з 01 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 37 443,15 доларів США; пені за прострочений основний борг по кредиту за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 1 238,19 доларів США; пені за прострочені проценти за користування кредитом за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 22 778,39 доларів США; простроченої комісійної винагороди за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 5 040,00 грн. ; пені за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 1 403,29
грн, а всього 61 459,73 доларів США та 6 443,29 грн".

Ухвала мотивована тим, що судом встановлено наявність описки, допущеної при виготовленні судового рішення.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року залишено без задоволення.

22 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року та ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в складі судді-доповідача відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в складі судді-доповідача поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року та відкрито апеляційне провадження.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ "Ощадбанк" в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана у передбачений процесуальним законодавством України строк після залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційним судом установлено, що банк, звернувшись у 2011 році до суду з позовом просив стягнути з відповідачів заборгованість по цьому ж кредитному договору достроково. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року в справі № 1519/2-4031/2011, яке набрало законної сили, цей позов було задоволено у повному обсязі. Банк такими діями змінив строк повернення кредиту, який в даному випадку вважається таким, що настав з часу звернення банку з позовом до суду - лютий 2011 року.

У зв'язку із цим у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог про внесення змін до кредитного договору, а тому дані вимоги не підлягають задоволенню. Апеляційний суд визнав необґрунтованими позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за відповідний період часу з відповідачів, оскільки позивачем не надано належний її розрахунок. Судом також встановлено безпідставність вимоги позивача про стягнення комісійної винагороди банку за супроводження кредиту, оскільки її стягнення суперечить Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року про виправлення описки скасовано.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року заочне рішення Малиновського районного суду м.

Одеси від 12 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Ощадбанк" у цій справі. Ухвала про виправлення описки від 28 липня 2014 року є похідною від заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року, яке скасоване апеляційним судом, а тому вона також підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 квітня 2021 року представник АТ "Ощадбанк"- Поплавська О. В., надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не було надано належної оцінки наявним доказам у справі в частині обізнаності відповідача про наявність оскаржуваного заочного рішення у цій справі. Апеляційним судом незаконно відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1, оскільки остання знала про існування оскаржуваного нею заочного рішення суду задовго до подання нею заяви про перегляд заочного рішення, а також і ухвали про виправлення описки. Відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, про що зазначено в ухвалі цього суду від 10 червня 2020 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. Суд першої інстанції безпідставно не залишив заяву відповідача про перегляд заочного рішення без розгляду.

Апеляційним судом не було враховано висновки про застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин.

Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиція інших учасників справи

У встановлений Верховним Судом строк відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з договором про іпотечний кредит від 01 серпня 2007 року № 1789-н ВАТ "Державний ощадний банк України" надав ОСОБА_3 кредит в сумі 200 000,00 доларів США, строком до 01 серпня 2032 року, зі сплатою 12,50 % річних за користування кредитом.

Для забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором, між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 01 серпня 2007 року укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався відповідати по кредитному договору як солідарний боржник разом із ОСОБА_3.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року в справі № 1519/2-4-31/2011 року позов ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2007 року № 1789-н у розмірі 2 465 627,72 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Це рішення суду набрало законної сили та не скасоване.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У частині 2 статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанцій, визначене у пункті 1 частини 1 статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Однак, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Строк на апеляційне оскарження заочного рішення обчислюється не з моменту ухвалення заочного рішення чи отримання його копії, а з дати постановлення ухвали про залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення (частина 4 статті 287 ЦПК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 2-4889/11, від 24 лютого 2021 року у справі № 243/2181/16-ц, від 24 червня 2021 року в справі № 753/9460/16-ц.

У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц викладений такий правовий висновок: "апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження".

За частиною 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частиною 3 статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінюючи спірні правовідносини, касаційний суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 в якій розглядалося питання щодо складу апеляційного суду, який має вирішувати питання про відмову у відкритті апеляційного провадження або про його відкриття. Так, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Відкриття апеляційного провадження у справі слід розглядати як сукупність передбачених процесуальним законом послідовних дій суду апеляційної інстанції, які розпочинаються визначенням колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи та завершуються постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги, про відкриття або про відмову у відкритті апеляційного провадження. Відкриття апеляційного провадження є підставою для переходу до іншої стадії судового процесу - апеляційного розгляду, порядок проведення якої регламентований параграфом 3 глави 1 розділу V ЦПК України.

Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому ЦПК України. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ЦПК України, застосовуються положення його статті 185 (частини 1 та 2 статті 357 ЦПК України).

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статті 185 (частини 1 та 2 статті 357 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 185 (частини 1 та 2 статті 357 ЦПК України (частини 3 та 4 статті 357 ЦПК України).

Питання про залишення апеляційної скарги без рухусуддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 6 статті 357 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 358 ЦПК України).

Отже, з 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

Відповідно до частини 6 статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині 3 статті 34 ЦПК України, що міститься у главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України.

Згідно з нормою вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, і ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми і змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Водночас ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною 3 статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України.

З урахуванням наведеного й обставин справи, Велика Палата Верховного Суду вважала, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах 1 і 2 статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина 3 статті 34 ЦПК України).

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поважність наведених підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження має оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів з трьох суддів.

Відповідно до частини 2 статті 416 ЦПК України та частини 1 статті 417 ЦПК України висновок Великої Палати Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися норма матеріального права, є обов'язковим для застосування судами.

У цій справі ухвала від 08 липня 2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року та ухвала від 08 липня 2020 року про поновлення процесуального строку і відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року постановлена суддею апеляційного суду Таварткіладзе О. М. одноособово (а. с. 179-181), а не колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів, визначеною протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями (а. с. 172-173), як це передбачено статтею 359 ЦПК України.

У касаційній скарзі АТ "Державний ощадний банк України" фактично оскаржує ухвали Одеського апеляційного суду від 08 липня 2020 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м.

Одеси від 12 липня 2013 року та ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року, оскільки доводи та підстави касаційної скарги зводяться до незаконності відповідних процесуальних документів апеляційного суду та безпідставного прийняття до розгляду апеляційної скарги відповідача на зазначені рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 406 ЦПК України).

За таких обставин заслуговують на увагу доводи касаційної скарги в частині того, що апеляційний суд у складі судді Таварткіладзе О. М. дійшов передчасного висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року та ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року.

У зв'язку із вищезазначеним підлягають скасуванню ухвали Одеського апеляційного суду від 08 липня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 20 жовтня 2021 року в справі № 2-2548/08; від 03 листопада 2021 року в справі № 554/5366/15.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Згідно з частиною 4 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Суд, здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити, чи не буде поновлення такого строку втручанням у принцип правової визначеності, та, враховуючи баланс суспільного і приватного інтересу, дійти висновку про можливість (неможливість) відновлення строку на апеляційне оскарження.

Під час нового розгляду апеляційний суд має повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження з урахуванням принципу "правової визначеності" ("res judicata") з викладенням обґрунтованих мотивів або відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження, або поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Ухвали Одеського апеляційного суду від 08 липня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В.

А. Стрільчук