Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.02.2018 року у справі №2-3114/2006

Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 2-3114/2006

провадження № 61-8534св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Лизогубівська сільська рада Харківського району Харківської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області із позовом про визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі дозволу на будівництво житлового будинку у с. Лизогубівка Харківського району Харківської області № 58 від 01 вересня 1960 року, який надано виконкомом Харківської районної ради ОСОБА_3 , він з дружиною ОСОБА_4 за власні кошти та своєю працею побудували житловий будинок АДРЕСА_1 , але не оформили права власності на будинок. Згідно державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 у приватну власність надано земельну ділянку площею 2,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2. За життя ОСОБА_4 залишила заповіт від 15 лютого 2002 року, за яким все своє майно заповідала ОСОБА_1 ОСОБА_1 зазначила, що після смерті ОСОБА_4 вона прийняла спадщину шляхом фактичного вступу до управління і володіння спадковим майном, оскільки постійно проживала спільно із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_1 просила:

визнати за ОСОБА_4 право власності на створене нерухоме майно, Ѕ частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної ділянки площею 2,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної ділянки площею 2,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2006 року у складі судді: Савченко Г. М., визнано за ОСОБА_4 право власності на новостворене нерухоме майно, на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної ділянки площею 2,24 га на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області для ведення сільськогосподарського виробництва; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної ділянки площею 2,24 га на території Лизогубвської сільської ради Харківського району Харківської області для ведення сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язано КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що новостворене нерухоме майно та приватизована земельна ділянка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , тому за померлою ОСОБА_4 можливо визнати права власності на Ѕ частку цього майна, а ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, має право власності на Ѕ частку цього майна після померлої.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2006 року скасовано і у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що визнаючи житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку об`єктом спадкування, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що спірна земельна ділянка передана органом місцевого самоврядування у приватну власність ОСОБА_3 у порядку приватизації не для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), а для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, спірний будинок хоча і побудовано у період шлюбу, але не введено в експлуатацію та не зареєстровано належним чином, тому підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , а саме визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної ділянки площею 2,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 знала про існування заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2006 року, про що свідчить: заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 листопада 2006 року у справі № 4.3/2-4151/2006 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності, яке було додане до апеляційної скарги; заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 червня 2015 року у справі № 635/2284/15-ц; договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 03 березня 2009 року. І це свідчить про безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження.

Зазначає, що спірний будинок і земельна ділянка були об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, тому ОСОБА_4 належала Ѕ частини спірного будинку і земельної ділянки, які ОСОБА_1 прийняла після її смерті.

У березні 2018 року ОСОБА_1 надала пояснення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 1954 року по день смерті ОСОБА_4 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час шлюбу 01 вересня 1960 року виконкомом Харківської районної ради народних депутатів Харківської області ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на три кімнати з надвірними будівлями, а саме сараєм та вбиральнею.

Згідно технічного паспорту від 27 липня 1989 року житловий будинок на дві кімнати з кухнею, верандою, ганком, сараєм, гаражем, льохом, вбиральнею, огорожею та колонкою побудовано, але матеріали справи не містять доказів того, що житловий будинок з надвірними будівлями введено в експлуатацію та подружжя за життя набуло право власності на нього.

Розпорядженням Харківської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 02 грудня 2002 року № 462 ОСОБА_3 надано в порядку приватизації державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 2, 24 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 89 від 06 грудня 2002 року.

За час життя ОСОБА_4 склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , у якому заповідала все своє майно ОСОБА_1 , яке буде належати їй на час смерті.

У червні 2017 року особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 звернулася із апеляційною скаргою на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2006 року.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та відмові у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що визнаючи житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку об`єктом спадкування, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що спірна земельна ділянка передана органом місцевого самоврядування у приватну власність ОСОБА_3 у порядку приватизації не для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), а для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, спірний будинок хоча і побудовано у період шлюбу, але не введено в експлуатацію та не зареєстровано належним чином, тому підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , а саме визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної ділянки площею 2,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

ОСОБА_2 оскаржувала рішення суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), як особа, яка не брала участі у справі.

Відповідно до статті 13 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Тлумачення статті 13, частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) дозволяє стверджувати, що правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції наділені, у тому числі й, особи, які не брали участі у справі, за умови, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. При поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов`язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову у прийнятті апеляційної скарги (повернення її) відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги).Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за скаргою такої особи.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Аналіз змісту рішення апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року свідчить, що апеляційний суд не встановив які права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 були порушені рішенням суду першої інстанції, за умови, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року скасувати.

Передати справу № 2-3114/2006 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук