Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №179/795/18
Ухвала КЦС ВП від 19.07.2020 року у справі №179/795/18

Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 179/795/18

провадження № 61-4502 ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мар`ївська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала касаційну скаргу- ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О., від 19 лютого 2019 року про закриття апеляційного провадження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну частку (пай) по праву спадкування.

Позовну заяву мотивовано тим, що у власності її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилась земельна ділянка на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області розміром 10,10 умовних кадастрових гектарів. Посилаючись на те, що вона є спадкоємицею першої черги після смерті своєї матері, інших спадкоємців на спадщину після померлої немає, однак на вказану земельну ділянку відсутні правовстановлюючі документи, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на вказану земельну частку (пай).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Ковальчук Т. А. від 23 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , по праву спадкування за законом право власності на земельну частку (пай) розміром 10,10 умовних кадастрових гектарів на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, поле - НОМЕР_1 , ділянка - НОМЕР_2.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняла її у порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України, тому успадкувала всі права, які належали спадкодавцю, зокрема і право на земельну частку (пай).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її право на цю ж земельну ділянку, на яку вона має право розробити технічну документацію із землеустрою на підставі заочного рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року у справі № 179/1592/17.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ,спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції із направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження, оскільки вона як донька та спадкоємиця померлої ОСОБА_2 вважає, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, враховуючи, що право на земельну частку (пай) та виділення в натурі земельної ділянки, на підставі заочного рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року, входить до складу спадщини.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухваленого у справі судового рішення.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , вважаючи, що суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси оскаржила рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2018 року в апеляційному порядку посилаючись на те, що розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації від 19 квітня 2018 року їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку розміром 10,10 умовних кадастрових гектарів на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня та 24 жовтня 2018 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.

11 лютого 2019 року до апеляційного суду від адвоката позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 7 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смертьфізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли щодо спадкування права на земельну частку (пай).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою на судове рішення, яким визнано речове право на земельну ділянку розміром 10,10 га на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, поле - НОМЕР_1 , ділянка - НОМЕР_2, ОСОБА_2 зазначала, що 19 квітня 2018 року Магдалинівською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації саме на вказану земельну ділянку.

Встановивши, що вищевказане розпорядження районної державної адміністрації не породжує будь-якого речового права на конкретну земельну ділянку, а лише надає право претендувати на отримання цієї або іншої земельної ділянки у власність або користування, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такі права померлої ОСОБА_2 нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а отже й не входять до складу спадщини.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що земельна частка (пай), право власності на яку визнано за позивачем, та земельна частка (пай), питання щодо якої розглядалося Магдалинівською районною державною адміністрацією та Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області, є однією і тією ж самою ділянкою.

Посилання ОСОБА_3 на заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року, яким зобов`язано Магдалинівську районну державну адміністрацію розглянути питання щодо надання ОСОБА_2 у власність спірну земельну ділянку чи іншу земельну ділянку на території Магдалинівського району Дніпропетровської області є необґрунтованими, оскільки як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане заочне рішення не набрало законної сили, воно є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Крім того, доказів про те, що суду апеляційної інстанції було відомо про наявність зазначеного вище судового рішення матеріали справи не містять, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

За таких обставин, право на апеляційне оскарження судового рішення у цьому випадку нерозривно пов`язано з особою ОСОБА_2 , а спірні правовідносини, з огляду на розпорядженняМагдалинівської районної державної адміністрації, не допускають правонаступництва. Отже, апеляційне провадження закрито внаслідок правильного застосування пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Крім того, у травні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду заяву про залучення її до участі у справі як правонаступника померлої ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Оскільки ОСОБА_2 не є стороною та третьою особою у справі, яка переглядається, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 55, 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про залучення її до участі у справі як правонаступника.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення,

а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара