ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 травня 2025 року

м. Київ

справа № 2-1431/11

провадження № 61-20528св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

стягувач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк»,

боржник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курпіль Андрій Миколайович, на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2020 року, постановлену у складі

судді Новік Л. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, ухвалену колегією у складі суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У серпні 2019 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк») звернулося із заявою про видачу дубліката виконавчого документа.

В обґрунтування заяви вказувало, що заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2011 року стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 719 221,54 грн. Повний текст рішення та виконавчий лист на його підставі видані стягувачу 31 жовтня 2013 року.

Стягувач звернувся до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою від 29 листопада 2013 року про примусове виконання заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2011 року у справі № 2-1431/11 про стягнення з боржника заборгованості

в сумі 2 719 221,54 грн. Листом від 31 жовтня 2014 року № 29760/10 Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області повідомив стягувача, що на виконанні відділу відсутні виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 , а виконавчий документ направлено разом з постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження на адресу АТ «Ощадбанк». Зі змісту вказаного листа вбачається, що виконавчий лист у справі та постанова про відмову направлена на адресу

АТ «Ощадбанк», однак жодного доказу на підтвердження цього надано не було. Заявник вказував, що оригінали документів АТ «Ощадбанк» не отримувало.

Таким чином, АТ «Ощадбанк» втратило право на пред`явлення виконавчого листа у справі № 2-1431/11 до примусового виконання, чим втратило можливість провести всі необхідні заходи для повернення кредитної заборгованості, яка є непогашеною. ОСОБА_1 в добровільному порядку погашати заборгованість не бажав. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 4 липня 2019 року поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчого

листа № 2-1431/11, виданого 31 жовтня 2013 року у справі № 2-1431/11, -

до 17 серпня 2019 року.

За таких обставин просило видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-1431/11 про стягнення з ОСОБА_1 2 719 221,54 грн заборгованості за кредитним договором, 1 700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнено 2 721 041,54 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2020 року заяву АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-1431/11 за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідно до заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2011 року, яким з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» стягнено заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 719 221,54 грн, судовий збір у розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього стягнено 2 721 041,54 грн.

Задовольняючи заяву АТ «Ощадбанк», суд першої інстанції виходив з того, що оригінал виконавчого листа втрачено при пересилці, крім того, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 4 липня 2019 року АТ «Ощадбанк» поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-1431/11, виданого 31 жовтня 2013 року у справі № 2-1431/11, тому наявні підстави для видачі дубліката виконавчого листа з метою захисту прав стягувача на примусове виконання рішення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 7 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Курпіля А. М. , залишено без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Курпіля А. М. , задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що, розглянувши справу за відсутності стягувача, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, апеляційний суд порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести міркування з приводу вимог АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для видачі дубліката виконавчого листа у справі, оскільки оригінал виконавчого листа втрачено при пересилці, а також АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчого

листа № 2-1431/11, виданого 31 жовтня 2013 року у справі № 2-1431/11.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курпіль А. М., за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ні заява банку, ні оскаржувані судові рішення не містять даних про дату видачі виконавчого листа. В матеріалах справи відсутні докази щодо внесення виправлень до виконавчого документа відповідно

до статті 432 ЦПК України.

Крім того суд апеляційної інстанції розглянув справу неповноважним складом суду.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2022 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджено видачу виконавчого листа саме 31 жовтня 2013 року, будь-яких доказів про видачу виконавчого листа 31 жовтня 2012 року матеріали справи не містять та боржником не надано.

Оскільки судом апеляційної інстанції при розгляді справи № 175/5127/14 апеляційна скарга по суті не розглядалася, а ухвала суду першої інстанції скасована з процесуальних підстав, тому доводи касаційної скарги щодо розгляду справи неповноважним складом суду є безпідставними.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про:

- порушення судами положення частини першої статті 431 ЦПК України, не застосування пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»;

- необґрунтованість висновок щодо правильності внесення виправлень у виконавчий лист;

- розгляд і вирішення справи судом апеляційної інстанції неповноважним складом суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня

2011 року задоволено позов АТ «Ощадбанк» і стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 719 221,54 грн, судовий збір у розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього стягнено 2 721 041,54 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 27 лютого 2012 року, тому строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчувався 27 лютого 2013 року.

21 жовтня 2013 року представник АТ «Ощадбанк» звернувся до суду із заявою про видачу рішення та виконавчого листа, які були отримані 31 жовтня 2013 року.

29 листопада 2013 року АТ «Ощадбанк» звернулося до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про примусове виконання заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2011 року.

Постановою державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Грековим А. В. від 13 січня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.

Постановою державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 30 січня 2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що виконавчий документ подано з пропущенням встановленого строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Листом від 31 жовтня 2014 року № 29760/10 Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області повідомив стягувача, що на виконанні відділу відсутнє виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 , а виконавчий документ направлено разом з постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження стягувачу.

25 листопада 2014 року стягувач звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з заявою про видачу дубліката виконавчого листа і поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його втратою при пересилці поштою.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2014 року заяву АТ «Ощадбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2018 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2014 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2018 року заяву АТ «Ощадбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2019 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2018 року скасовано, у задоволені заяви АТ «Ощадбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 4 липня 2019 року заяву АТ «Ощадбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання в цивільній справі за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Визнано поважною причину пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Поновлено АТ «Ощадбанк» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» строк для пред`явлення до виконання виконавчого

листа № 2-1431/11, виданого 31 жовтня 2013 року у справі № 2-1431/11 за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції ґарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 43).

Відповідно до §§ 51-53 рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Іванов проти України» (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010

у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року

у справі № 2-836/11 вказано, що у разі пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постановах Верховного Суду від 19 квітня 2019 року у справі № 2-1316/285/11, від 9 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 3 лютого 2021 року

у справі № 643/20898/13-ц, від 20 травня 2022 року у справі № 1005/7133/2012,

від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року

у справі № 753/20452/21, від 1 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його втрачено.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 4 липня 2019 року заяву АТ «Ощадбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в цивільній справі за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Визнано поважною причину пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Поновлено АТ «Ощадбанк» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» строк для пред`явлення до виконання виконавчого

листа № 2-1431/11, виданого 31 жовтня 2013 року у справі № 2-1431/11 за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Матеріали справи не містять доказів повного виконання заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2011 року.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що оригінал виконавчого документа втрачені і ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 4 липня 2019 року поновлено АТ «Ощадбанк» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» строк для пред`явлення до виконання виконавчого

листа № 2-1431/11, виданого 31 жовтня 2013 року у справі № 2-1431/11, з метою дотримання загальних засад судочинства, гарантій права на справедливий суд, дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

За таких обставин видача дубліката виконавчого документа є забезпечення гарантованого Конституцією України права стягувача на реалізацію реального та ефективного виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Посилання в касаційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні докази внесення виправлень до виконавчого документа відповідно до статті 432 ЦПК України та судами не застосовано пункт 1 частини першої статті 4 Закону

України «Про виконавче провадження» не є підставою для скасування судових ухвалених судових рішень. Постановою Дніпровського апеляційного суду

від 6 серпня 2020 року, ухваленою за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, встановлено, що на заяві стягувача про отримання рішення суду та виконавчого листа від 21 жовтня

2013 року представником зазначено про отримання копії рішення суду та виконавчого листа 31 жовтня 2013 року. Рік видачі виконавчого листа у зв`язку з помилкою виправлений судом першої інстанції з «2012» на «2013» і, відповідно, завірений печаткою суду із зазначенням «виправленому вірити». Таким чином, матеріалами справи та відповідними доказами підтверджено, що виконавчий лист у справі виданий саме 31 жовтня 2013 року, інших доказів про видачу виконавчого листа саме 31 жовтня 2012 року матеріали справи не містять і відповідних доказів заявником не надано.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що судами порушено положення частини першої статті 431 ЦПК України, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій надано належну оцінку поданим учасниками справи доказам та ухвалено судові рішення з додержанням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги про розгляд і вирішення судом апеляційної інстанції справи неповноважним складом суду, є безпідставними з огляду на таке.

Статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ЦПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках: справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово.

Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі. Відповідний правовий висновок виклав Верховний Суд у постановах: від 28 грудня 2022 року у справі № 183/4809/19 (провадження № 61-1217св22), від 11 жовтня 2023 року у справі № 306/844/20 (провадження № 61-7891св23), від 6 березня 2024 року у справі № 686/9073/22 (провадження № 61-10417св23).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Підставу скасування оскаржуваних судових рішень заявник мотивував тим, що колегією у складі суддів Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.

13 вересня 2018 року переглянуто ухвалу від 5 грудня 2014 року, прийняту за наслідками розгляду заяви АТ «Державний ощадний банк України» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Заявник подав заяву про відвід суддів Пищиди М. М. і Ткаченко І. Ю., посилаючись на те, що вони мають заздалегідь сформовану думку, а тому не є безсторонніми та неупередженими, як того вимагає закон.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду Пищиди М. М. і Ткаченко І. Ю. відмовлено з тих підстав, що питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дубліката виконавчого листа у постанові Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня

2018 року по суті колегією суддів у складі Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,

Пищиди М. М. не вирішувалось, ухвалу суду першої інстанції скасовано з підстав порушення процесуального законодавства; у касаційному порядку ця постанова не оскаржувалась.

Так, постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2018 року мотивована тим, що судом першої інстанції не здійснювався виклик учасників справи у судове засідання для розгляду заяви, що унеможливило з`ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення даного питання, тому колегія суддів вважала за необхідне ухвалу суду скасувати, а заяву направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Отже, питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа у зазначеній постанові апеляційного суду по суті колегією суддів у складі Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М. не вирішувалось, а ухвала суду першої інстанції скасована з підстав неповідомлення учасників справи про розгляд справи, що є порушенням процесуального законодавства.

Таким чином, підстава, передбачена пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України, відповідно до якого судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, не підтверджена.

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальне право, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курпіль Андрій Миколайович, залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська