Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №520/432/19
Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №520/432/19

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 520/432/19

провадження № 61-9640св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 , Одеська міська рада,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савицька Оксана Миколаївна, на постанову Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С.,

Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що позивачам на підставі договору купівлі-продажу належить на праві власності в рівних частках кожному по 1/6 частині житлового будинку

АДРЕСА_1 . Співвласником іншої 2/3 частин вказаного житлового будинку була ОСОБА_6 , яка померла у 2013 році.

Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка на підставі рішення виконкому Одеської міської ради № 1027 від 15 вересня

1953 року «Про результати виміру земель по будівельному кварталу №7

м. Одеси» закріплена за адресою: АДРЕСА_2 , інвентаризаційна справа КП «ОМБТІ та РОН» № 138.

16 травня 2009 року між усіма співвласниками домоволодіння в АДРЕСА_3 досягнуто угоди щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою під зазначеним домоволодінням, про що складено відповідну нотаріально посвідчену заяву.

Згідно схеми розподілу земельної ділянки, визначеної угодою від 16 травня

2009 року:

гр. ОСОБА_7 користувалась земельною ділянкою площею 0,0774 га, зовнішні межі під літерами «А-Б-Л-М-Н-Г-Д-Е-Ж-З-О-К-П-А»;

гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користувались земельною ділянкою площею 0,0447 га, зовнішні межі під літерами «Б-В-Г-Н-М-Л-Б; И-К-О-З-И».

28 грудня 2016 року ОСОБА_5 успадкував від ОСОБА_6 2/3 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

30 листопада 2017 року позивачами здійснено реконструкцію належної їм частини домоволодіння та на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД 141173201815, виданого 16 листопада

2017 року, внесено до Державного реєстру запис про державну реєстрацію прав на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_4 . Власники ОСОБА_2 ( частина) і ОСОБА_1 ( частина). До складу вказаного об`єкту нерухомого майна входять: житловий будинок А, загальною площею 110,8 кв. м, житловою площею 58,8 кв. м; сарай Д; гараж Л; мостіння IІ; огорожа 3, 4.

17 січня 2018 року ОСОБА_5 здійснив виділ успадкованої ним частки з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 та 06 лютого 2018 року ОСОБА_3 на підставі двох договорів купівлі-продажу придбала у ОСОБА_5 обидві половини належного йому домоволодіння, загальною площею 87 кв. м, житловою 48,5 кв. м за адресою АДРЕСА_3 . До складу зазначеного нерухомого майна входять: житловий будинок А; житловий будинок Б; сарай, В; гараж. К; огорожа №5; мостіння, І.

Між нинішніми власниками спільного нерухомого майна, з урахуванням його складових, згоди щодо порядку користування земельною ділянкою під вказаними домоволодіннями чи щодо її розподілу не досягнуто. Після виділу часток домоволодіння в натурі, складові належних позивачам та відповідачам будинків змінились, тому визначений порядок користування земельною ділянкою відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої КП «ОМБТІ та РОН» в 2008 році, є не актуальним та порушує права власників будинків на користування належною їм часткою земельної ділянки.

Відповідачами створюються перешкоди позивачам у користуванні земельною ділянкою в належному розмірі, який відповідає площі належного позивачам будинку.

Уточнивши позовні вимоги, пред`явлені до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позивачі просили встановити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 згідно варіанту № 2 висновку експертів комісійної судової земельно-технічної експертизи від 12 червня 2020 року за

№ 19-5287, виконаного судовими експертами І. А. Билєнок, С. С. Степанкевич Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2020 року позов задоволено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,1221 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , між користувачами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 згідно варіанту № 2 висновку експертів комісійної судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 520/432/19 від

12 червня 2020 року за № 19-5287, виконаного судовими експертами І. А. Билєнок, С. С. Степанкевич Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а саме:

Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як співвласникам в рівних частках по за кожним житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 110,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , у користування - земельну ділянку площею 447 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , яка складається з двох частин:

І частина, площею 315 кв. м, з примиканням до фасадної межі, з наступним описом меж:

від точки розташованої на фасадній межі земельної ділянки точки А від правої межі земельної ділянки, по напрямку до лівої межі земельної ділянки до точки Б, по ламаній лінії з довжиною відрізків (м) 13,55+4,64;

поворот праворуч по напрямку до задньої межі земельної ділянки, до точки В по ламаній лінії з довжиною відрізків (м) 1,17 + 16,15 м;

поворот праворуч на зовнішню стіну будинку літ. «А» та далі по розділовій стіні між будівлями співвласників, до точки Г, по ламаній лінії з довжиною відрізків (м) 1,57+11,47 м;

поворот ліворуч по лінії яка відділяє прибудову літ. «А1» від прибудови літ. «А5» довжиною (м) 4,21 від точки Г до точки Д;

поворот праворуч по зовнішній стіні прибудови «А5» довжиною (м) 3,24 від точки Д до точки Е;

поворот праворуч до фасадної межі довжиною відрізків (м) 4,20+0,97+1,03+15,51 по точкам Е, Ж, Р, А;

ІІ частина, площею 132 кв. м, з примиканням до правою бокової межі, з наступним описом меж:

від точки Л по правій боковій межі на точку М довжиною (м) 7,83;

поворот праворуч по правій боковій межі від точки М до точки Н довжиною 2,40;

надалі по ламаній лінії з довжиною відрізків (м) 2,64 + 9,54;

поворот праворуч між точками О, П, 3 довжиною (м) - 0,81+1,03;

поворот праворуч між точками 3 та П довжиною (м) -11,24;

поворот праворуч між точками И, К, Л довжиною (м) -10,10 + 2,76.

Виділено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як співвласникам домоволодіння загальною площею 87 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , у користування - земельну ділянку площею 704 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , з наступним описом меж:

від точки В розташованої на лівій боковій межі уздовж існуючої лівої огорожі, до точки С, відрізок довжиною 26,56 м;

поворот праворуч по задній межі земельної ділянки уздовж існуючої огорожі, до правої межі земельної ділянки точки Т, відрізок довжиною 34,62 м;

поворот праворуч уздовж існуючої правої межі огорожі, до точки У, відрізок довжиною 9,72 м;

поворот праворуч до точки Л, відрізок довжиною 1,17м, далі вздовж стіни літ. Д - сарая, до точки К, відрізок довжиною 2,78 м;

поворот ліворуч від точки К, відрізок довжиною 1,09 м та поворот праворуч по напрямку існуючої огорожі, до точки И, відрізок довжиною 10,10 м;

поворот ліворуч вздовж існуючої огорожі, до точки 3, відрізок довжиною 11,24 м;

поворот праворуч до точки Ж довжиною (м) 6,64;

поворот праворуч до точки Е довжиною (м) 0,97+4,20;

поворот ліворуч до точки Д довжиною (м) 3,24;

поворот ліворуч до точки Г довжиною (м) 4,21;

поворот праворуч до точки В довжиною(м) 11,47 + 1,57.

Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельну ділянку площею 70 кв. м, яку представлено проїздом зі сторони АДРЕСА_3 з точками по плану (додаток № 8 до висновку № 19-5287) А-Р-Ж-З-П-О-Ф-Ц, з наступним описом меж:

від розташованої на фасадній межі земельної ділянки точки А по прямій (напрямку до задньої межі) до точки Р відрізок довжиною 15,51 м +1,03 м до точки Ж;

поворот праворуч до точки 3 довжиною (м) 6,64;

поворот праворуч до точок П, О відрізки довжиною (м) 1,03+0,81;

поворот праворуч до точки Ф довжиною(м) 2,93;

поворот ліворуч до точки Ц довжиною(м) 15,97;

поворот праворуч до точки А довжиною (м) 4,15.

Вхід на земельну ділянку залишити існуючий у фасадній частині огорожі зі сторони АДРЕСА_3 .

Додаток № 8 до висновку № 19-5287 від 12 червня 2020 року, який містить графічне відображення затвердженого варіанту порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 , є невід`ємною частиною рішення суду.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_3 придбане домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 87,0 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, за нотаріальною згодою чоловіка ОСОБА_4 , вказане майно належить подружжю ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності подружжя, а відтак ОСОБА_4 є співвласником зазначеного нерухомого майна.

Між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_3 , а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 16 травня 2009 року підписано спільну заяву щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка посвідчена нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Похиленко Л. М., зареєстрована в реєстрі за № 2252. Зазначений порядок користування був укладений з рахунку належності ОСОБА_1

і ОСОБА_2 1/3 частки домоволодіння, а ОСОБА_7 2/3 частки.

Натомість в подальшому мало місце дії з реконструкції належної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частки в домоволодіння, за наслідком чого 28 листопада

2017 року здійснено виділ частки нерухомості в натурі, та зареєстровано за позивачами право власності на окремий об`єкт нерухомості: житловий будинок, загальною площею 110,8 кв. м, житловою 58,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Також була зміна власника 2/3 часток домоволодіння АДРЕСА_3 , з ОСОБА_7 на ОСОБА_5 , яким 17 січня 2018 року здійснено виділ належної йому частки нерухомості в натурі, зареєстровано право власності на окремий об`єкт нерухомості - житловий будинок АДРЕСА_5 , який в подальшому був відчужений на користь відповідачів по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Ані позивачами, ані відповідачами право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1221 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , під належними сторонам житловими будинками, після їх виділу в натурі, не зареєстровано.

Отже, під час здійснення вказаних дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2

і ОСОБА_5 не узгоджувався порядок користування земельною ділянкою, а відтак встановлений порядок угодою від 16 травня 2009 року є чинним, діючим і є обов`язковим на визначених умовах для теперішніх користувачів земельної ділянки, які є власниками утворених окремих об`єктів нерухомого майна, розташованих на цій земельній ділянці.

Позивачами заперечується на цей час актуальність існуючого порядку користування земельною ділянкою загальною площею 0,1221 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , встановленого на підставі заяви від 16 травня 2009 року.

Також, за позивачами внаслідок виділу частки нерухомого майна в натурі зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_6 , який складається зокрема: «мостіння ІІ». Відповідачам по справі належить житловий будинок, складовою якого є «мостіння І». Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» 22 липня 2010 року за замовленням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , стосовно житлового будинку АДРЕСА_3 , план схема житлового будинку відображає на земельній ділянці межі розташування «мостіння ІІ». Натомість, у відповідності до технічного паспорту на садибний житловий будинок АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_3 , виготовлений 26 лютого 2018 року, інвентаризаційна справа № 901, на графічному зображенні земельної ділянки не містить відображення «мостіння ІІ». Проаналізувавши технічні паспорти, копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається, що територія на якій розташовано «мостіння ІІ» належне позивачам на праві власності, на цей час входить до території земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під належним їм житловим будинком.

Зазначене питання також розглядалось під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 30 липня 2019 року. Відповідно до висновку експертів комісійної судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 520/432/19 від

12 червня 2020 року за № 19-5287 встановлено, що в ході вивчення схематичних планів земельної ділянки встановлено, що «мостіння ІІ» в схематичних планах за 1981 рік та 2010 рік зображено як прохід-проїзд на земельну ділянку АДРЕСА_3 . Натомість в технічному паспорті складеному станом на 20 листопада 2017 року ТОВ «Одеське БТІ» в експлікації зазначено існування «мостіння ІІ», однак в схематичному плані земельної ділянки «мостіння ІІ» не зображено. З урахуванням графічних зображень складових житлових будинків, належних сторонам по справі, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває в спільному користуванні сторін по справі, судом встановлено, що територія на якій було розташоване «мостіння ІІ», належне позивачам, входить до складової земельної ділянки, яка перебуває в користуванні відповідачів, за наслідком чого підтверджується наявне порушене прав позивачів на власність та щодо користування земельної ділянки, порядок якої встановлено відповідно до угоди від 16 травня 2009 року, у відповідності до складових належного їм на праві власності житлового будинку.

Одночасно судом приймається висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 509/4644/15-ц, відповідно до якого, враховуючи принцип неподільності долі переходу нерухомого майна та земельної ділянки, на якій воно розташоване, необхідно зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке набуває особа. Отже, з переходом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність «мостіння ІІ», територія земельної ділянки під ним переходить у їх користування, однак вказана угода від 16 травня 2009 року щодо порядку користування спірною земельною ділянкою зазначене не закріплює, що стало підставою спору в цій справі.

Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. З урахуванням зазначених обставин справи, наявності порушення прав позивачів, як користувачів земельної ділянки, яка перебуває в спільному користуванні з відповідачами, суд не визнає заяву від 16 травня 2009 року щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка посвідчена нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Похиленко Л. М., зареєстрована в реєстрі за № 2252, як належну угоду про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою, з урахуванням встановлених невідповідностей в межах земельної ділянки, яка перебуває в користуванні відповідачів та на якій розташоване належне позивачам нерухоме майно, за наслідком чого є підстави для зміни такого порядку та встановлення порядку користування вказаною земельною ділянкою між власниками житлових будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , з урахуванням розмірів їх складових, які розташовані на цій земельній ділянці. Разом з тим судом враховується, що матеріали справи не містять, що виділ часток нерухомого майна в натурі, з однієї сторони:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з іншої ОСОБА_5 , здійснювався кожним з урахуванням отримання згоди іншої сторони.

Відповідно до висновку експертів комісійної судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 520/432/19 від 12 червня 2020 року за

№ 19-5287, експертом запропоновано два варіанти порядку користування спірною земельною ділянкою. При виборі варіанту порядку користування земельною ділянкою судом приймається, що позивачами заявлені вимоги щодо другого варіанту порядку користування земельною ділянкою та відсутності висловлення сторони відповідачів сторони більш доцільного варіанту порядку користування, оскільки ними висловлено загальну незгоду з заявленими вимогами. Досліджуючи запропоновані експертом варіанти порядку користування земельною ділянкою, з урахуванням виниклого спору між сторонами, на якій було відображено належне на праві власності позивачам по справі «мостіння ІІ» у відповідності до схематичних планів в технічних паспортах від 1981 року та 2010 року, суд вважає запропонований експертом ІІ варіант порядку користування земельною ділянкою більш доцільним, з урахуванням того, що відповідно до нього зазначена територія земельної ділянки площею 70 кв. м залишається у загальному користуванні співкористувачів, на відміну від І-го варіанту, відповідно до якого зазначена територія перебуває у користуванні відповідачів, з визначеними межами для встановлення сервітуту, що може слугувати підставою для подальших спорів між сторонами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

За обставинами справи слідує, що порядок користування двома земельними ділянками, на яких розташовані домоволодіння сторін, було узгоджено між позивачами та попереднім співкористувачем земельної ділянки ОСОБА_7 , шляхом підписання заяви від 16 травня 2009 року, посвідченої нотаріально. ОСОБА_7 погодилася на виділення у її користування земельної ділянки з правом проходу, тобто встановленим сервітутом, який передбачає можливість потрапляння з однієї частини ділянки ОСОБА_9 до іншої. Незважаючи на існування порядку, посвідченого у встановленому порядку, права проходу позивачі позбавлені, оскільки створені перешкоди для її реалізації шляхом встановлення огорожі, а обраний другий варіант користування земельною ділянкою передбачає спільне користування ділянками, що не призведе до відновлення прав позивачів. Тому за таких обставин встановлення порядку користування ділянкою відповідно до другого варіанту експертизи є неефективним способом захисту, ефективним способом захисту позивачів може бути встановлення сервітуту та усунення перешкод в здійсненні права власності, які відповідачі створюють у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Щодо доводів про право власності позивачів на «мостіння - ІІ» як підставу для зміни порядку користування земельною ділянкою, то згідно висновку експертів від 12 червня 2020 року фактично відсутні відомості щодо розміщення, розмірів та площі частини земельної ділянки на якій розміщується «мостіння ІІ» на цей час. В матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_1 про те, що при продажу частки ОСОБА_6 гарантує, що він не має претензій на доріжку (а. с.106, т. 1). В свою чергу, витяг з реєстру прав власності підтверджує те, що набуття позивачами права на "мостіння - ІІ" відбулося в 2017 році, тобто вже після укладання угоди про порядок користування земельною ділянкою в 2009 році. Тобто за відсутності відомостей про те, де знаходиться мостіння, його розміру та меж судом визначений такий порядок користування, який передбачає спільне користування земельною ділянкою, яка за нотаріальною посвідченою угодою була віднесена до користування попереднього співвласника та надає право користування земельною ділянкою в площі, що перевищує розмір мостіння. Визначення такого порядку з очевидністю порушує право відповідачів, тому не може бути підставою для задоволення вимог саме про визначення порядку користування земельною ділянкою. Зареєстроване право власності на мостіння може бути підставою вимог про усунення перешкод в здійсненні права власності, якщо доступ до нього відсутній, але не підставою для визначення порядку користування земельною ділянкою.

В 2020 році ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися з заявою до нотаріуса про відмову від угоди про порядок користування земельною ділянкою, що свідчить про їх незгоду з можливістю визначення в судовому порядку такого порядку користування, що визначений раніше нотаріально посвідченою угодою в 2009 році про порядок користування земельною ділянкою. Тому в силу принципу диспозитивності суд не може визначити порядок відповідно до варіанту першого експертизи, що є окремим доводом про неефективний спосіб захисту прав.

Аргументи учасників справи

29 вересня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савицька О. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції враховував права та інтереси усіх сторін спору та обрано найоптимальніший варіант, запропонований експертом. Зокрема, суд врахував необхідність проходу (проїзду) відповідачів до вул. Рибальська у м. Одеса та залишив частину земельної ділянки, площею 70 кв. м, яку представлено проїздом зі сторони АДРЕСА_3 з точками по плану (додаток № 8 до висновку № 19-5287) Л-Р-Ж-З-ГІ- О-Ф-Ц у спільному користуванні сторін.

Таким чином, обраний позивачами спосіб захисту цивільного права призвів до захисту їх порушених та оспорюваних відповідачами прав. Проте апеляційний суд встановивши, що позивачі наразі є співвласниками нерухомого майна «мостіння II», розташованого на частині земельної ділянки відповідачів, дійшов помилкового висновку, що належним способом захисту їх прав буде подання позову про усунення перешкод в користуванні майном.

Судами обох інстанцій встановлено і сторонами не спростовувалось, що їх права на земельну ділянку на даний час не зареєстровано за жодним з них. Земельна ділянка не є сформована, а власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Одеської міської ради. Разом з тим, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

За таких обставин висновки апеляційного суду щодо можливості вирішення спору шляхом встановлення сервітуту та одночасного усунення перешкод в здійсненні права власності не ґрунтуються на законодавстві України та є помилковими. Проте висновку Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо можливості укладення сервітуту стосовно не сформованих земельних ділянок, а також щодо можливості одночасного розгляду вимоги щодо усунення перешкод у користуванні нерухомим майном і про встановлення сервітуту, немає.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 12 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про участь у судовому засіданні, про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні. Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 30 березня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбали у ОСОБА_10 в рівних частках кожний 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_3 та складається в цілому з двох кам`яних житлових будинків зазначених на плані літ. «А», «Б» - житловою площею 118,0 кв. м, та господарсько-побутових будівель: «В», «Г», «Д»- сараї, «К», «Л» - гаражі, «Е» - вбиральня, 2-6, 8 - огородження, І, ІІ, ІV, VІІ - мостіння, ІІІ, ІV, V - шахти, розташовані на земельній ділянці розміром 1066 кв. м, яка перебуває у фактичному користуванні.

На підставі зазначеного договору, 02 квітня 2007 року КП «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано за кожним по 1/6 частці вказаного будинку.

Інша частка будинку у розмірі 2/3 належала на праві власності ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 24 листопада 1977 року.

Відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої у 2008 році КП «ОМБТІ та РОН» за назвою «Угода про порядок користування земельними ділянками», вбачається, що площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , складає 0,1221 га.

16 травня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підписано спільну заяву щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , яка посвідчена нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Похиленко Л. М., зареєстрована в реєстрі за № 2252. Відповідно до зазначеної заяви співвласники домоволодіння погодили наступний порядок користування земельною ділянкою згідно схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої у 2008 році КП «ОМБТІ та РОН» за назвою «Угода про порядок користування земельними ділянками»: - ОСОБА_7 передається в користування земельна ділянка площею 0,0774 га, у тому числі сервітут ст. 99 п. а Земельного Кодексу України право проходу; зовнішні межі під літерами «А-Б-Л-М-Н-Г-Д-Е-Ж-З-О-К-П-А»; - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передається в користування земельна ділянка площею 0,0447 га, зовнішні межі під літерами «Б-В-Г-Н-М-Л-Б; И-К-О-З-И».

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 вересня 2010 року за № 27375701 житловий будинок АДРЕСА_3 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 з часткою у розмірі 1/6, ОСОБА_2 з часткою 1/6, ОСОБА_7 з часткою 2/3. Зазначено опис житлового будинку, відповідно до якого житловий будинок загальною площею 139,3 кв. м, житловою 84,0 кв. м, складається з: літ. «А» - житловий будинок; літ. «Б» - житловий будинок; літ. «В» - сарай, літ. «Г» - сарай, літ. «Д» - сарай, літ «Е» - вбиральня, літ. «К» - гараж, 2-6, 8 - огородження, І, ІІ, VI, VІІ - мостіння, ІІІ, ІV, V - шахти, літ. «Л», - гараж, літ. «М» - котельня, загальна вартість нерухомого майна складає 417 710 грн, з яких 155 197 грн складає вартість самочинного будівництва.

У витязі в графі примітки зазначено, що:

- у фактичному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходиться: в житловому будинку літ. «А»: 2-1 - коридор 14,1 кв. м; 2-2 житлова 15,2 кв. м; 2-3 - житлова 15,9 кв. м; 2-6 - житлова 28,4 кв. м; 2-4 - санвузол 6,0 кв. м; 2-5 - кухня 14,5 кв. м; загальною площею 94,1 кв. м, житловою площею 59,5 кв. м гараж «Л»; сараї «Г,Д»; котельня «М»;

- у фактичному користуванні ОСОБА_7 знаходиться: в житловому будинку літ. «А»: 1-1 - житлова 13,8 кв. м; 1а-1 - веранда 8,9 кв. м; 1а-2 - житлова 10,7 кв. м; 1-3 - веранда 11,8 кв. м; 1-2 - коридор 0,9 кв. м; цілком самочинний будинок літ. «Б»; загальною площею 87,9 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, гараж «К»; сарай «В»; вбиральня «Е».

Самочинні: котельня «М» - 9 122 грн - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , житловий будинок літ. «Б»; гараж «К»; тамбур «аб» -146 075 грн - ОСОБА_7 .

Земельна ділянка, площею 1066 кв. м - за фактичним користуванням.

28 грудня 2016 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Барановою О. В. ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину, на підставі якого за ним зареєстровано право власності на 2/3 частки домоволодіння АДРЕСА_3 .

28 листопада 2017 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано право власності за кожним по частці житлового будинку, загальною площею 110,8 кв. м, житловою 58,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі договору купівлі-продажу від 30 березня 2007 року за р. № 1193 та декларації про готовність об`єкту до експлуатації за

№ ОД141173201815, виданої 16 листопада 2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. Належний позивачам на праві спільної часткової власності житловий будинок АДРЕСА_4 , також складається з сараю під літ. «Д», гаражу під літ. «Л», мостіння ІІ, огорожі 3, 4.

Після здійснення позивачами дій з виділення належної їм на праві спільної часткової власності частки нерухомості в натурі, ОСОБА_5 також здійснив дії з виділу належної йому частки 2/3 з об`єкту нерухомості в натурі - будинку АДРЕСА_3 на підставі довідки ФОП « ОСОБА_11 » від 13 січня 2018 року за № 902, за наслідком чого 17 січня 2018 року державним реєстратором здійснено дії з закриття розділу щодо вказаного нерухомого майна за реєстраційним номером 1136469151101. За ОСОБА_5 зареєстровано право власності на окремий об`єкт нерухомості - житловий будинок АДРЕСА_5 . Належний ОСОБА_7 житловий будинок складається з: житлового будинку під літ. «А», житлового будинку під літ. «Б», сараю під літ. «В», гаражу під літ. «К», огорожі № 5, мостіння І.

06 лютого 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено два договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В., зареєстровані в реєстрі за № 346, № 349, за умовами яких ОСОБА_3 придбала за кожним договором по частині домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 87,0 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, яке складається в цілому з житлового будинку під літ. «А», житлового будинку під літ. «Б», сараю під літ. «В», гаражу під літ. «К», огорожі № 5, мостіння І, розташованих на земельній ділянці площею 153 кв. м, яка знаходиться у фактичному користуванні. Договори укладені ОСОБА_3 за письмової згоди чоловіка ОСОБА_4 , яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В.

Відповідно до наданої до суду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від

07 вересня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т. А., зареєстрованої в реєстрі за № 1905, 1906, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , цією заявою відмовляються від одностороннього правочину, викладеного в заяві, реквізити якої зазначені нижче, відкликають і просять вважати недійсною їх згоду на встановлення порядку користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_3 , згідно схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в 2008 році. Вказана згода на встановлення порядку користування земельною ділянкою, яку позивачі відкликають та просять вважати недійсною цією заявою, оформлена заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Похиленко Л. М. 16 травня 2009 року за реєстровим

№ 2252.

На час звернення до суду із цим позовом право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1221 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , під належними сторонам житловими будинками, після їх виділу в натурі, не зареєстровано.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно (частина четверта статті 358ЦК України).

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частини перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо зміни договору.

Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (абзац 3 частини третьої статті 202 ЦК України).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

У статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до статті 88 ЗК Україниволодіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

У постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі

№ 6-2454цс16 зроблено висновок, що «при застосуванні положень статті 120 ЗК України в поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що в разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Разом з тим відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою). Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України). Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном»

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16.

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі

№ 6-1500цс15 зроблено висновок, що «первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі

№ 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначено, що:

«чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається:

позивачі вказували, що відповідачами створюються їм перешкоди у користуванні земельною ділянкою в належному розмірі, який відповідає площі належного позивачам будинкам, позивачі позбавлені права проходу між земельними ділянками, на яких розташовані належні їм будівлі та споруди, оскільки створені перешкоди для її реалізації шляхом встановлення огорожі;

суди встановили, що спірна земельна перебуває у спільному фактичному користуванні сторін, як власників розташованих на ній житлових будинків; порядок користування цією земельною ділянкою був визначений нотаріально посвідченою угодою (спільною заявою) від 16 травня 2009 року між співвласниками домоволодіння, відповідно до якої погоджено наступний порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою:

АДРЕСА_3 , згідно схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої у 2008 році КП «ОМБТІ та РОН»:

- ОСОБА_7 передається в користування земельна ділянка площею 0,0774 га, у тому числі сервітут ст. 99 п. а Земельного Кодексу України - право проходу; зовнішні межі під літерами «А-Б-Л-М-Н-Г-Д-Е-Ж-З-О-К-П-А»;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - передається в користування земельна ділянка, площею 0,0447 га, зовнішні межі під літерами «Б-В-Г-Н-М-Л-Б; И-К-О-З-И».

Тобто сторони узгодили, що позивачі погоджуються на виділення їм у користування двох ділянок, а ОСОБА_7 погодилася на виділення у її користування земельної ділянки з правом проходу, тобто встановленим сервітутом, який передбачає можливість потрапляння з однієї частини ділянки ОСОБА_9 до іншої. Згідно розписки ОСОБА_1 при продажу частки

ОСОБА_6 він гарантує, що не має претензій на доріжку;

заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07 вересня 2020 року про відмову, відкликання, визнання недійсною згоди на встановлення порядку користування земельною ділянкою, оформленої заявою від 16 травня 2009 року, по своїй суті є вчиненням односторонньої відмови від двостороннього правочину (договору), оскільки угода про порядок користування земельними ділянкамивід 16 травня 2009 року оформлена спільною нотаріально посвідченоюзаявою співвласників. З урахуванням положень ЦК України та договору, як основних регуляторів приватних відносин, сторони в договорі могли передбачити право односторонньої відмови від договору, проте такою можливістю для саморегуляції своїх відносин не скористалися. Тому вчинення позивачами вказаного одностороннього правочину не зумовлює правових наслідків;

суди встановили, що територія на якій було розташовано належне позивачам «мостіння ІІ», входить до території земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , «мостіння ІІ» в схематичних планах за 1981 рік та 2010 рік зображено як прохід-проїзд на земельну ділянку АДРЕСА_3 ; в ході дослідження матеріалів технічної інвентаризації за різні періоди встановлено, що даних щодо площі та розмірів частини земельної ділянки на якій улаштовано мостіння ІІ не міститься, тому визначити його розташування та зовнішні межі не надається можливим.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для зміни усталеного порядку користування спірною земельною ділянкою, за наявності чинної нотаріально посвідченої угоди про порядок користування нею.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук