Історія справи

Постанова ККС ВП від 30.10.2025 року у справі №619/3071/23
Постанова ККС ВП від 30.10.2025 року у справі №619/3071/23

П

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 619/3071/23

провадження № 51-572км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221230000836, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Курська РФ, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , раніше засудженої за вироками: 1) Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 вересня 2023 року за частинами 1, 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; 2) Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2023 року за частинами 1, 2 ст. 190 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Дергачівський районний суд Харківської області вироком від 31 січня 2024 року засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 вересня 2023 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно визначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

2. За вироком суду, ОСОБА_7 04 квітня 2023 року близько 11:00, перебуваючи в будинку АДРЕСА_3 , повторно, зловживаючи довірою ОСОБА_8 , заволоділа 4500 грн останньої.

3. Харківський апеляційний суд 14 листопада 2024 року скасував вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 31 січня 2024 року в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком і вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 вересня 2023 року, визначив засудженій покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 7 місяців, а на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2023 року, визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок залишено без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4. Прокурор ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що апеляційний суд, визначаючи засудженій остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених ОСОБА_7 , за вироками Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 вересня 2023 року, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2023 року та Дергачівського районного суду Харківської області від 31 січня 2024 року, двічі застосував правила ч. 4 ст. 70 КК, що призвело до подвійного часткового складання призначених покарань, а отже до погіршення становища обвинуваченої. Посилаючись на правову позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26543/17, провадження № 51-3600кмо20), ОСОБА_6 вказує, що апеляційний суд мав призначити остаточне єдине покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК, зарахувавши час перебування ОСОБА_7 під вартою за кожним зі згаданих вироків. Заявниця стверджує, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 2 ст. 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не навів жодних мотивів залишення без уваги запропонованої прокурором в апеляційній скарзі версії правильності призначення засудженій покарання.

Позиції учасників судового провадження

5. Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просила задовольнити її, скасувавши вирок апеляційного суду та призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

6. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

7. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, водночас вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

8. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

9. У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням цим судом закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

10. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:

1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;

2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

11. У статті ст. 412 КПК визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

12. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

13. Статтею 420 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

14. Вирок суду апеляційної інстанції, як констатовано в ч. 2 ст. 420 КПК, повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

15. За правилами ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

16. Як видно з матеріалів справи, апеляційний суд розглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора. Апелянт просив скасувати вирок місцевого суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м`якість, а також із причини невиконання вимог ч. 4 ст. 70 КК, а саме неврахування при призначенні покарання вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2023 року, та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, ана підставі ч.4 ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком і вироками Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 вересня 2023 року та Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2023 року, визначити засудженій остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

17. Суд апеляційної інстанції визнав, що місцевий суд не дотримався вимог ч. 4 ст. 70 КК, оскільки призначив остаточне покарання на підставі вказаної норми закону за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 вересня 2023 року, більш суворим, призначеним за оскаржуваним вироком, але при цьому не врахуваввироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2023 року, ухваленого також після вчинення ОСОБА_7 04 квітня 2023 року злочину, у якому її обвинувачено в цьому кримінальному провадженні.

18. Як зауважив апеляційний суд, призначення покарання в порядку ч.4 ст. 70 КК застосовується в разі, якщо після ухвалення вироку у справі, але до, під час чи після повного відбуття призначеного ним покарання буде встановлено, що особа винувата ще й в іншому (інших) кримінальному правопорушенні (правопорушеннях), вчиненому (вчинених) нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд: 1) призначає покарання за кримінальне правопорушення, вчинене до постановлення попереднього вироку; а якщо вчинено декілька таких кримінальних правопорушень, які не охоплюються однією статтею чи частиноюстатті цього Кодексу, то покарання призначається за кожне з них окремо; 2) визначає покарання за сукупністю вказаних кримінальних правопорушень (частини 1-3 ст. 70 КК); 3) призначає покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, установлених новим та попереднім вироками, і зараховує у строк покарання повністю або частково відбуте покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК).

19. З огляду на зазначені приписи закону апеляційний суд констатував незастосування судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 70 КК, що є підставою для скасування вироку відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК.

20. Крім того, колегія суддів апеляційного суду визнала такими, що заслуговують на увагу, доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м`якість.

21. Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про покарання, послався на те, що обвинувачена судима, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, до адміністративної відповідальності не притягувалася, і визнав обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

22. Як акцентував суд апеляційної інстанції, районний суд не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_7 умисно вчинила шахрайські дії щодо осіб похилого віку, матеріальних збитків не відшкодувала, за місцем проживання характеризується посередньо, підтримує дружні стосунки з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя, та зловживає спиртними напоями, не має тісних соціальних зв`язків, не працює. Ураховуючи попередні вироки, апеляційний суд обґрунтовано констатував, що характер і системність дій обвинуваченої свідчать про її небажання стати на шлях виправлення та змінити спосіб життя, а також стійке прагнення до вчинення нових аналогічних кримінальних правопорушень і життя за рахунок вчинення злочинів.

23. Таким чином, суд апеляційної інстанції небезпідставно задовольнив апеляційну скаргу прокурора, ухваливши новий вирок, яким визначив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Апеляційний суд застосував такий порядок призначення покарання: спочатку призначив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК покарання у виді позбавлення волі на строк

2 роки 6 місяців, потім на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком і вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 вересня

2023 року, визначив засудженій покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки

7 місяців, а на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2023 року, визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

24. Суд погоджується, що саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею й іншими особами нових злочинів.

25. Водночас колегія суддів не може погодитися з обраним апеляційним судом порядком призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень з урахуванням декількох попередніх вироків, який виявився в подвійному застосуванні ч. 4 ст. 70 КК, що суперечить правовій позиції об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26543/17, провадження № 51-3600кмо20), згідно з якою в разі встановлення судом, що кримінальні правопорушення за новим вироком були вчиненні особою до постановлення декількох попередніх вироків, за які особа засуджена до покарань, що належить відбувати реально, остаточне покарання призначається на підставі ч. 4 ст. 70 КК за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених особі покарань за новим вироком та попередніми вироками.

26. Ураховуючи вказану правову позицію об`єднаної палати та необхідність застосування до ОСОБА_7 правил ст. 72 КК з метою переведення призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2023 року покарання у виді обмеження волі в покарання у виді позбавлення волі, діючи на користь засудженої, Суд уважає за необхідне на підставі ст. 433 КПК змінити вирок Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року в частині призначеного покарання, виключивши подвійне застосування ч. 4 ст. 70 КК і застосувавши цю норму закону до всіх судових рішень одночасно.

27. Будь-яких інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставою для скасування оскарженого судового рішення, за результатами розгляду касаційної скарги не встановлено. У такому разі касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Змінити вирок Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком, вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 вересня 2023 року та вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2023 року, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

У решті вирок Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3