ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 470/569/18

провадження № 51-875 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,

за участю:

секретаря

судового засідання Крота І.М.,

прокурора Гошовської Ю.М.,

захисника Гордейчука М.О. (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Гордейчука Миколи Олександровича на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 вересня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року стосовно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 вересня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 липня 2018 року, знаходячись на перехресті вулиць Армійська та 1-го Травня в смт Березнегувате Снігурівського району Миколаївської області, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, умисно спричинив ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що призвело до незначної втрати працездатності.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала

У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що:

- постанова про визначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні була винесена раніше, ніж були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, до того ж вона стороні захисту не була відкрита в порядку ст. 290 КПК України;

- слідчий Ігнатов О.О. був неповноважним під час досудового розслідування на здійснення будь-якої слідчої дії;

- вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону;

- були допущені порушення при визначенні експертної установи та дослідженні експертом медичної карти потерпілої;

- суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції за його апеляційною скаргою не дослідив доказів безпосередньо та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу.

Позиція учасників судового провадження

Захисник підтримав подану скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувані рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор заперечив проти касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У поданій касаційній скарзі сторона захисту порушує питання щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та безпідставного засудження ОСОБА_1 за вчинення інкримінованого злочину.

Проте зазначені доводи захисника Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у зазначеній статті, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Оцінка доказів має здійснитись судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що ОСОБА_1 умисно спричинив ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що призвело до незначної втрати працездатності, підтверджується показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , даними, що містяться у протоколах слідчого експерименту, висновку експерта.

Так, потерпіла ОСОБА_2 , свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 показали, що 15 липня 2018 року ОСОБА_1 наніс потерпілій рукою удар в обличчя, розбивши їй брову, ніс, губу, вибив два зуба.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 79 від 21 серпня 2018 року у ОСОБА_2 були виявлені легкі тілесні ушкодження, що призвели до незначної втрати працездатності, такий висновок підтвердив експерт ОСОБА_5 під час допиту в суді першої інстанції.

Порушень процесуального порядку збирання вказаних доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.

На думку Суду, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а його вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, дані про особу винного, а також висновок органу пробації, тобто суд дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив її без задоволення, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Колегія суддів уважає безпідставними доводи касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив безпосередньо доказів під час апеляційного перегляду.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 16 жовтня 2019 року (провадження № 13-43 кс 19), повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду апеляційної інстанції.

Зі звукозапису судового засідання вбачається, що суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання сторони захисту та безпосередньо дослідив постанову про визначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні від 15 липня 2018 року.

Посилання захисника у касаційній скарзі на порушення при дослідженні медичної карти потерпілої та неповноважність експертної установи не заслуговують на увагу, оскільки дані доводи були спростовані судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду, з чим і погоджується Суд.

Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», передбачено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи.

Як убачається з матеріалів провадження, Снігурівське відділення Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи, яке входить до складу Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської обласної ради, згідно зі статутом даної установи, є державним закладом, висновок судово-медичної експертизи викладений на затвердженому бланку, її проводив лікар - судово-медичний експерт, підпорядкований Міністерству охорони здоров`я України, тобто є фахівцем і належним спеціалістом, в обов`язки якого безпосередньо входить проведення такої експертизи.

Не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах закону й доводи захисника про допущені, на його погляд, порушення при долученні до матеріалів розслідування медичних документів ОСОБА_2 , на підставі яких в подальшому було проведено судову медичну експертизу.

Як обґрунтовано встановлено судом, медична документація ОСОБА_2 опинилась у розпорядженні органу досудового розслідування від Березнегуватської центральної районної лікарні, відповідно до вимог ст. 93 КПК України, за запитом слідчого Ігнатова О.О. від 19 липня 2018 року.

Зазначене узгоджується з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 січня 2020 року у провадженні № 51-218 кмо 19.

Колегія суддів уважає переконливим висновок суду апеляційної інстанції про те, що при зазначенні дати постанови про визначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні від 15 липня 2018 року, яка міститься в матеріалах справи, було допущено технічну помилку, оскільки фактично вона була винесена після внесення відомостей про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто 16 липня 2018 року.

Не ґрунтуються на матеріалах провадження й твердження захисника про не відкриття вищевказаної постанови в порядку ст. 290 КПК.

Крім того, Суду не погоджується з доводами касаційної скарги сторони захисту про те, що слідчий Ігнатов О.О. був неповноважним під час досудового розслідування, оскільки в матеріалах кримінального провадження міститься наказ начальника Головного управління Національної поліції № 6964 від 11 червня 2018 року про відрядження лейтенанта поліції - Ігнатова О.О. - слідчого СВ Новоодеського ВП ГУНП з 05 липня по 03 серпня 2018 року до СВ Березнегуватського ВП Снігурівського ВП ГУНП.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Гордейчука Миколи Олександровича залишити без задоволення, а вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 вересня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук В.В. Король М.М. Лагнюк