Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 398/4573/24

провадження № 51-2712км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора

ОСОБА_8 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 січня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засудженоза вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, визначені частинами 1, 4 ст. 76 цього Кодексу.

Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 3243,06 грн на відшкодування майнової шкоди та 80 000 грн моральних збитків.

За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_7 , будучи командиром відділення інженерної розвідки військової частини НОМЕР_1 , діючи всупереч вимогам статей 3 65 68 Конституції України, статей 2, 11, 16, 17, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 08 червня 2024 року близько 05:00, перебуваючи в щорічній основній відпустці ц не виконуючи в цей час своїх обов`язків з несення військової служби, відпочиваючи та вживаючи алкогольні напої біля будинку АДРЕСА_1 , де до нього підійшов раніше йому незнайомий ОСОБА_9 , з яким сталася сварка. Далі, діючи умисно на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на завдання тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, обравши знаряддям учинення злочину ніж, який мав із собою, витягнув його із-за паска ззаду та, тримаючи у правій руці, завдав не менш ніж три удари в голову та тулуб ОСОБА_9 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді ран: передньої поверхні грудної клітки зліва на рівні шостого міжребер`я по передньопаховій лінії, яка проникає в плевральну порожнину й спричиняє лівобічний пневмоторакс; в ділянці обличчя та зовнішньої поверхні правого передпліччя. Проникаюча рана грудної клітки належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, а рани в ділянках лівої щоки й правого передпліччя - належить до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я (строком від 6 до 21 доби). Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 самостійно пішов з місця події та звернувся до Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрія» Олександрійської міської ради Кіровоградської області для надання медичної допомоги. ОСОБА_7 у свою чергу з місця вчинення злочину зник, направившись у бік місця мешкання, забравши ніж із собою.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2025 року залишив без змін вирок місцевого суду.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі прокурор, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Автор касаційної скарги не оспорює фактичних обставин учиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та кваліфікації його дій, водночас уважає, що призначене місцевим судом покарання, з яким погодився апеляційний суд, є м`яким.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, чим не дотримався приписів ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Указує на те, що факти щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення не були підтверджені під час розгляду справи, а тому безпідставно враховані як обставини, що пом`якшують покарання.

Дані, які б свідчили про відшкодування потерпілому шкоди, відсутні, лише під час розгляду справи засуджений формально вибачився перед потерпілим.

На переконання прокурора, висновки судів про можливість застосування до

ОСОБА_7 приписів ст. 75 КК належним чином не вмотивовані. Зокрема, суди не врахували таких обставини справ: наявності значної кількості тілесних ушкоджень у потерпілого, ненадання допомоги йому з боку обвинуваченого, думки потерпілого, який уважав, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства. Згідно з досудовою доповіддю органу пробації виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі може становити високу небезпеку для суспільства. Крім того, не взято до уваги, що в обвинуваченого є стабільний прибуток, однак шкоди він в повному обсязі не відшкодував, а під час вчинення кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Разом з тим суди залишили поза увагою факт постійного носіння ножа засудженим, що свідчить про його високу соціальну небезпеку.

Наявність позитивної характеристики та неперебування на обліках у психіатра й нарколога, а також часткове відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, не є достатніми підставами для застосування інституту звільнення від призначеного покарання.

На думку прокурора, застосування ст. 75 КК в цьому конкретному випадку призведе до порушення загальних засад призначення покарання й не зможе забезпечити виправлення і перевиховання ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових правопорушень.

До суду касаційної інстанції надійшла заява представника потерпілого про проведення розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за його та потерпілого відсутності. Касаційну скаргу прокурора вони підтримують.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні

Прокурор підтримав доводи касаційної скарги представника публічного обвинувачення та просив скасувати ухвалу апеляційного суду.

Захисник та засуджений не підтримали касаційної скарги прокурора, просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни. Засуджений також повідомив, що в даний час проходить службу в лава Збройних Сил України і частинами здійснює виплати потерпілому на відшкодування моральної шкоди.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку захисника та засудженого, перевіривши доводи викладені в касаційній скарзі і дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновків, що касаційна скарга представника публічного обвинувачення задоволенню не підлягає на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Указаних вимог процесуального закону під час розгляду цього кримінального провадження суд дотримався.

У касаційній скарзі прокурор оспорює законність застосування до ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі

ст. 75 КК.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суди, розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , використовуючи свої дискреційні повноваження, врахували сукупність обставин, які за законом мають правове значення, і дійшли обґрунтованого висновку про можливість звільнення

ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК.

Зокрема, суди врахували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, його суспільну небезпеку та наслідки, конкретні обставини справи, у тому числі поведінку потерпілого, який спровокував конфлікт, спосіб учинення злочинних дій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, частково відшкодував завдану шкоду. Також зважили на дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліках у психіатра й нарколога не перебуває, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, згідно з службовою характеристикою з місця несення військової служби сержант ОСОБА_7 має нагороди, зарекомендував себе професійним та дисциплінованим військовослужбовцем, дисциплінарних стягнень щодо факту вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин до згаданої події не мав.

Крім того, суди взяли до уваги позицію засудженого, який повідомив у суді, що брав участь в АТО, з лютого 2022 року, тобто з перших днів повномасштабного вторгнення рф на територію України, будучи чинним військовослужбовцем, здійснював захист держави, на сьогодні бажає і далі продовжити проходження військової служби, у тому числі, щоб мати можливість відшкодувати завдану потерпілому шкоду.

Апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи прокурора про відсутність у обвинуваченого щирого каяття, оскільки засуджений не вжив жодних заходів щодо відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди потерпілому.

Так, апеляційний суд установив наявність у ОСОБА_7 обставини, що пом`якшує покарання, адже до постановлення вироку він частково відшкодував завдану шкоду в розмірі 3000 грн, а вже після вироку переказав на ім`я потерпілого ще 20000 грн, свою винуватість визнав та не заперечував факт вчиненого кримінального правопорушення. Часткове відшкодування шкоди потерпілому під час апеляційного розгляду підтвердив його представник.

Водночас суди зважили на те, що прокурор в обвинувальному акті визнав обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 , його щире каяття.

З огляду на зазначене, звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дотримався норм закону України про кримінальну відповідальність та навів у вироку достатньо переконливі аргументи про можливість виправлення засудженого в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж визначеного іспитового строку на підставі ст. 75 КК.

Крім того, під час апеляційного й касаційного розгляду встановлено, що ОСОБА_7 у цей час дійсно проходить військову службу та продовжує відшкодовувати шкоду потерпілому. Будь-яких даних, які свідчать про те, що під час проходження служби (іспитового строку) засуджений порушив дисципліну або покладені на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК, матеріали кримінального провадження не містять і про це не вказує прокурор.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з огляду на конкретні обставини цього кримінального провадження, ураховуючи обставини, які пом`якшують покарання обставини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, особу обвинуваченого, відсутність даних про порушення ним закону в минулому й, зокрема, те, що він здійснював і продовжує здійснювати військову службу, існували підстави для звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного за ч. 1 ст. 121 КК покарання згідно зі ст. 75 цього Кодексу.

Таким чином, суди, використовуючи свої дискреційні повноваження з дотриманням закону України про кримінальну відповідальність, дійшли вмотивованого рішення про те, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком у цьому конкретному кримінальному провадженні буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Верховний Суд бере до уваги, що недотримання дисципліни військовослужбовцем, безумовно, впливає на обороноздатність держави та має негативні наслідки, але в кожній конкретній ситуації, пов`язаній з визначенням виду й розміру покарання, потребують ретельної перевірки без винятку обставини, які за законом мають правове значення, оскільки через дотримання загальних засад призначення покарання здійснюється реалізація принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Водночас, з урахуванням обставин цього кримінального провадження, необхідно зауважити, що ОСОБА_7 на сьогодні продовжує проходити військову службу в лавах Збройних Сил України, тобто здійснює захист державного суверенітету, як вже було зазначено, даних про те, що він не дотримується покладених на нього обов`язків, визначених судом, у тому числі під час проходження військової служби, матеріали кримінального провадження не містять.

Інші доводи прокурора в цілому є аналогічними доводам його апеляційної скарги, на які апеляційний суд дав відповіді, з якими погоджується колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які були б підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, перевіркою матеріалів кримінального провадження не виявлено.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3