Історія справи

Постанова ККС ВП від 29.07.2025 року у справі №522/16263/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року

м. Київ

справа № 522/16263/22

провадження № 51-5491 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

у режимі відеоконференції:

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року, якими

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Ізмаїл Одеської області, який

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , проживає

за адресою:

АДРЕСА_2 ,

засуджено за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Приморський районний суд м. Одеси вироком від 25 червня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року, засудив ОСОБА_6 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнув із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

За обставин, детально наведених у вироку суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 13 жовтня 2022 року приблизно о 07:20, знаходячись на перехресті вулиць Балківської та Чорноморського козацтва, біля АЗС «ОККО» (узвіз Маринеско, 8, м. Одеса), внаслідок раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_7 , з яким у нього виник конфлікт на дорозі під час руху, умисно наніс останньому один удар головою в обличчя, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Засуджений, не погодившись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, кримінальне провадження стосовно нього - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:

суд першої інстанції:

- не зважив на те, що матеріали кримінального провадження не містять достатньо доказів, які поза розумним сумнівом доводять його винуватість за ч. 2 ст. 125 КК;

- не надав належної оцінки його твердженням щодо порушення права на захист під час досудового розслідування;

- залишив поза увагою те, що слідчий безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про вилучення відеозаписів із усіх камер спостережень на перехресті, де відбувся конфлікт із потерпілим;

- не призначив медичної експертизи щодо механізму отримання потерпілим тілесного ушкодження, про що подавав письмове клопотання, яке залишилось не розглянутим;

суд апеляційної інстанції:

- не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги та безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції;

- постановив рішення, яке не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржувані рішення та закрити кримінальне провадження.

Прокурор, потерпілий та його представник заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржувані рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а тому невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які полягають у незгоді з оцінкою окремих доказів, зокрема, показань потерпілого та свідків,про що зазначав ОСОБА_6 у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному судів розумінні ст. 438 КПК.

Так у касаційній скарзі засуджений покликається на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).

Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, та кваліфікацію його дій за цією нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема:

- показань потерпілого ОСОБА_7 про те, що під час руху на дорозі на вул. Балківській в м. Одесі в напрямку Пересипського мосту між ним та ОСОБА_6 виник конфлікт. ОСОБА_6 обігнав його автомобіль та почав витісняти в лівий ряд. Він зупинився, вийшов із автівки і підійшов до ОСОБА_6 для прояснення ситуації. Проте ОСОБА_6 завдав йому удару головою в обличчя, зламавши ніс. Наслідки травми він відчув лише коли повернувся до свого авто. Вказав також, що він завдав ОСОБА_6 у відповідь удару рукою. Зазначені показання потерпілий підтвердив під час слідчого експерименту 24 листопада 2022 року;

- показань свідка ОСОБА_9 - дружини потерпілого ОСОБА_7 про те, що потерпілий віз її на роботу та під час руху виник конфлікт із водієм мікроавтобуса ОСОБА_6 , який створював їм перешкоди. Чоловік не втримався, здійснив зупинку та підійшов до ОСОБА_6 з метою з`ясування стосунків. Самої сутички вона не бачила, проте, коли чоловік повернувся в авто, то побачила, що в нього зламаний ніс. Після чого вона пішла до ОСОБА_6 та повідомила йому, що має намір викликати поліцію;

- показань свідка ОСОБА_10 про те, що вона восени 2022 року приблизно о 08 год їхала в обласну лікарню в автомобілі під керуванням ОСОБА_6 . Під час руху останній почав висловлювати невдоволення поведінкою одного із водіїв. Під час зупинки до їх автомобіля підбіг ОСОБА_7 , після чого між ним та ОСОБА_6 почалася бійка, усіх подробиць якої вона не пам`ятає. Бачила, як ОСОБА_7 ударив рукою ОСОБА_6 . З приводу завдання удару головою зазначила, що такий факт мав місце, утім хто це зробив - чи ОСОБА_6 , чи потерпілий - вона не пам`ятає;

- довідки МКЛ №1 № 18747 від 13 жовтня 2022 року та висновку експерта № 1466 від 25 жовтня 2022 року, відповідно до яких у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження: перелом кісток носу зі зміщенням уламків, садно та синець у ділянці спинки носа, синці на нижніх повіках. Вказані ушкодження утворилися від дії тупого (-их) твердого (-их) предмета (-ів), індивідуальні особливості якого (-их) у властивостях ушкоджень не відобразилися. Не виключено, що ці ушкодження могли утворитися в результаті нанесення удару головою. Наявні ушкодження виникли незадовго до звернення ОСОБА_7 до лікувального закладу, і таким чином могли бути заподіяні 13 жовтня 2022 року. Зазначені ушкодження не були небезпечними для життя, складають єдиний морфологічний комплекс і тому оцінюються в сукупності як такі, що викликали розлад здоров`я строком понад 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 день), та за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

- протоколу огляду від 26 жовтня 2022 року компакт-диску DVD-R із відеозаписами з камер відеоспостереження, розташованих на перехресті вулиць Балківської та Чорноморського козацтва в м. Одеса, на яких у період з 07:20 до 07:40 зафіксовано конфлікт між водіями автомобілів «Ланос» та «Мерседес Спрінтер»;

- протоколів пред`явлення особи для впізнання від 24 та 25 листопада 2022 року, згідно з якими потерпілий та свідок ОСОБА_11 впізнали на фото № 3 та № 2 відповідно ОСОБА_6 як особу, яка 13 жовтня 2022 року на перехресті вулиць Балківської та Чорноморського козацтва біля АЗС «ОККО» нанесла ОСОБА_7 (водію автомобіля «Ланос») тілесні ушкодження.

З огляду на те, що свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні не зазначила, хто саме із водіїв ударив головою іншого в обличчя, так як не пам`ятає усіх подробиць конфлікту, суд поставив під сумнів достовірність її показань у частині дій кожного із учасників конфлікту.

Водночас місцевий суд проаналізував і надані в судовому засіданні показання ОСОБА_6 , дав їм належну оцінку, співставивши їх із сукупністю інших досліджених доказів. При цьому суд, навівши відповідні мотиви у своєму рішенні, визнав безпідставними твердження ОСОБА_6 про те, що саме потерпілий ударив його головою, у результаті чого отримав травму.

Також під час судового розгляду суд не встановив того, що потерпілий чи свідок ОСОБА_9 обмовили ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки їхні показання є логічними, стабільними, послідовними таузгоджуються з іншими здобутими у кримінальному провадженні доказами.

Отже суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого діяння поза розумним сумнівом.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК.

Відтак, колегія суддів уважає, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 відповідає вимогам статей 370 373 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Свій висновок щодо виду й міри покарання обвинуваченому суд першої інстанції зробив, дотримавшисьвимог статей 50 65-67 КК та врахувавши:

- ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку та наслідки;

- обставини, які пом`якшують покарання - наявність у ОСОБА_6 інвалідності та двох неповнолітніх дітей;

- відсутність обставин, що обтяжують покарання;

- дані про його особу: ОСОБА_6 є громадянином України, має вищу освіту, одружений, займається одноособово підприємницькою діяльністю, як ФОП « ОСОБА_6 », зареєстрований та мешкає в Одеській області, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404 405 407 412-414 КПК, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги обвинуваченого, яка за своїм змістом є аналогічною до доводів, викладених у його касаційній скарзі, проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, навівши в ухвалі відповідне обґрунтування.

За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції і врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК, а також із мотивами призначеного обвинуваченому покарання.

Крім того, суд апеляційної інстанції, дослідивши повторно в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого відеозапис обставин події на проїжджій частині дороги на перехресті вулиць Балківська та Чорноморського козацтва в м. Одесі, та здійснивши його детальний аналіз, визнав безпідставними доводи сторони захисту про те, що вказаний відеозапис ніби доводить невинуватість ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Доводи касаційної скарги засудженого про порушення права на захист

У касаційній скарзі засуджений указував на те, що під час дізнання було порушено його право на захист: дізнавач позбавив його можливості залучити захисника за власним вибором; обмежив його в часі на підготовку до захисту.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, дізнавач протягом одного дня - 29 листопада 2022 року:

- залучив захисника для надання правової допомоги ОСОБА_6 з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області;

- повідомив ОСОБА_6 про підозру, вручив йому пам`ятку про процесуальні права та обов`язки та вперше допитав його;

- повідомив про подання прокуророві зібраних матеріалів дізнання та вручив підозрюваному їхні копії.

ОСОБА_6 від призначеного захисника відмовився, заявив по необхідність залучення захисника за власним вибором. Однак під час дізнання не мав можливості зробити це.

Суд першої інстанції погодився з твердженнями обвинуваченого про те, що дізнавач позбавив його можливості запросити захисника за власним вибором, утім визнав, що це порушення не призвело до настання істотних негативних наслідків, не потягло за собою визнання отриманих доказів недопустимими в контексті положень статей 86 87 КПК та не вплинуло на справедливість процесу в цілому.

Під час судового розгляду, який тривав більш ніж півтора року, обвинувачений зміг реалізувати своє право на захист, користувався послугами обраного ним захисника, мав можливість заявляти клопотання, збирати та подавати суду додаткові докази.

Суд апеляційної інстанції підтримав такі висновки суду першої інстанції, крім того, відхилив посилання обвинуваченого на неповноту дізнання - невжиття дізнавачем заходів для отримання можливих відеозаписів з інших камер відеоспостереження, зваживши на те, що слідчий/дізнавач під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні самостійно визначає обсяг слідчих дій, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій та уважає, що право ОСОБА_6 на захист під час судового та апеляційного розгляду було дотримано в повному обсязі та останній не був позбавлений можливості реалізувати своє право в порядку ст. 42 КПК заявляти клопотання, збирати і подавати суду докази .

Доводи про необхідність призначення медичної експертизи

У касаційній скарзі засуджений посилається також на те, що під час судового та апеляційного розгляду не було призначено медичної експертизи для з`ясування механізму отримання потерпілим тілесного ушкодження.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях (ч. 2 ст. 101 КПК).

Як установлено з матеріалів кримінального провадження та запису судових засідань, під час судового розгляду сторонам судового провадження, в тому числі й стороні захисту, було забезпечено право на відстоювання своєї позиції, збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК, тобто розгляд даного кримінального провадження здійснювався з дотриманням вимог ст. 22 КПК.

Суд апеляційної інстанції також не знайшов підстав для призначення повторної, додаткової чи комплексної експертизи для встановлення механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень, оскільки проведена в ході дізнання судово-медична експертиза тілесних ушкоджень ОСОБА_7 (висновок № 1466 від 25 жовтня 2022 року) підтверджувала перелік отриманих ним тілесних ушкоджень, їх характер, можливий механізм їх утворення, ступінь тяжкості та можливу дату їх спричинення.

Колегія суддів касаційного суду вважає такі висновки суду апеляційної інстанції слушними, зауважуючи, що сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно залучити експерта та провести необхідну експертизу, проте не зробила цього. Жодного документу на підтвердження наявності у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень під час судового та апеляційного розгляду сторона захисту не надала. Засуджений після конфлікту за медичною допомогою до поліції не звертався, що він особисто підтвердив під час касаційного розгляду.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів касаційного суду уважає, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Беззаперечних доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень, умотивованість їхніх висновків щодо наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, засуджений у касаційній скарзі не навів.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 441 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року стосовно нього - без зміни.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3