Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 608/1846/23

провадження № 51 - 978км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 3 січня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 березня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023211110000403, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, за обставин, детально викладених у вироку.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду-без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК або призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам сторони захисту щодо незаконності висновку ВЛК, оскільки він не містить підтвердження обов`язкових обстежень, що ставить під сумнів законність вручення ОСОБА_7 бойової повістки та наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК. Вказує, що апеляційний суд, в порушення вимог статей 404 419 КПК фактично обмежився підтвердженням позиції місцевого суду щодо винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не надавши при цьому обґрунтованих відповідей на конкретні зауваження сторони захисту щодо порушень процедури проходження ОСОБА_7 військово- лікарської комісії, а також невідповідність висновку ВЛК нормативно-правовим актам. Зазначає, що відсутність належного аналізу доказів та порушення процедури ВЛК позбавили ОСОБА_7 реального захисту, оскільки останній не мав належної можливості реалізувати своє право на захист.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.

Мотиви Суду

За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

У своїй касаційній сказі захисник зазначає про істотні порушення, які, на його думку, були допущені судом першої інстанції.

Вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність таких порушень як під час досудового розслідування, так і при розгляді справи в суді першої інстанції. Тому, при перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених місцевим судом.

Як убачається зі змісту судових рішень, при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій ці суди ретельно перевіряли усі доводи, на які посилалася сторона захисту при розгляді кримінального провадження та які є аналогічними тим, що викладені в касаційній скарзі захисника. Зазначені в цих рішеннях мотиви про визнання вказаних доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у суді доказам.

Так, засуджений ОСОБА_7 в ході судового розгляду в суді першої інстанції вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК не визнавав, і лише під час судових дебатів заявив, що є винним та кається у вчиненому.

Разом з тим, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Зокрема, такі висновки у своєму рішенні місцевий суд обґрунтував показаннями:

- засудженого, який не заперечував того факту, що 20 червня 2023 року після проходження ВЛК йому було вручено повістку, згідно якої він мав ввечері цього дня прийти в військкомат для відправлення у військову частину, однак він не з`явився через особисті релігійні переконання, а також за станом здоров`я;

- свідка ОСОБА_8 -інспектора мобілізаційного відділення щодо законності вручення ОСОБА_7 бойової повістки;

- судового психіатра - експерта - ОСОБА_9 , який підтвердив правильність складеного ним висновку судово-психіатричної експертизи №414 від 18 липня 2023 року щодо задовільного психічного стану ОСОБА_7 ;

- лікаря-психіатра Чортківської лікарні ОСОБА_10 , який 20 червня 2023 року проводив психіатричний огляд ОСОБА_7 під час проходження останнім ВЛК, щодо задовільного психічного стану ОСОБА_7 .

При цьому суд критично оцінив показання свідка ОСОБА_11 , оскільки, вона є сестрою обвинуваченого і, на переконання місцевого суду, є зацікавлена в уникненні ОСОБА_7 кримінальної відповідальності за вчинене.

Так, показання учасників кримінального провадження місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться:

- розписці від 20 червня 2023 року про отримання солдатом ОСОБА_7 о 13:20 повістки про направлення в Збройні Сили України о 18:00 20 червня 2023 року;

- картці обстеження та медичного огляду від 20 червня 2023 року щодо придатності ОСОБА_7 до військової служби та не перебування його на «Д» обліку в психоневрологічному диспансері;

- довідці військово-лікарської комісії, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 червня 2023 року № 10239 щодо придатності солдата запасу ОСОБА_7 до військової служби;

- поіменному списку резервістів (військовозобов`язаних), які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_2 у команду НОМЕР_1 від 20 червня 2023 року з приводу неявки цього ж дня солдата ОСОБА_7 для відправки у військову частину;

- висновку судово-психіатричної експертизи №414 від 18 липня 2023 року щодо психічного стану ОСОБА_7 ;

- відповіді медичного директора з питань психіатрії КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради ОСОБА_12 № 03-7/2380 від 12 липня 2023 року щодо відсутності даних про звернення протягом останнього часу ОСОБА_7 до лікаря - психіатра поліклініки КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради за медичною допомогою.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 та правильно кваліфікував його дії за ст. 336 КК, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації,.

Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження, належним чином перевірив викладені у апеляційній скарзі захисника доводи, в тому числі і аналогічні тим, що викладені у його касаційній скарзі, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

При цьому, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів, зазначивши, що повністю підтверджується належними та допустимими доказами, які були предметом детального дослідження суду.

Зокрема судом перевірялись твердження сторони захисту про незаконність висновку ВЛК, що, на думку захисника, ставить під сумнім законність вручення ОСОБА_7 бойової повістки та наявності в його діях складу кримінального правопорушенням, передбаченого ст. 336 КК.

Спростовуючи вказані твердження, суд у своєму рішенні зазначив, що ОСОБА_7 з моменту проведення медичного обстеження та отримання висновку ВЛК не оскаржив його до ВЛК військового комісару та до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду даного висновку, як це передбачено Наказом МОУ від 14 серпня 2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», як не оскаржував його і до суду.

Також необґрунтованими суд апеляційної інстанції визнав доводи захисника про те, що бойова повістка ОСОБА_7 була вручена без повного проходження медичної комісії та без дотримання встановленого порядку її проходження, мотивуючи це тим, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи №414 від 18 липня 2023 року, останній в момент скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення тимчасовими розладами та психічними захворюваннями не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_7 психічними захворюваннями не страждає. Вказані обставини підтвердили допитані в суді судовий психіатр - експерт та лікар психіатр Чортківської лікарні.

На переконання апеляційного суду, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 , будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин не прибув у визначений у повістці день і час до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період, чим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, а тому правильно кваліфікував його дії за ст. 336 КК.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився як із видом так і з розміром призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку, передбаченого санкцією ст. 336 КК.

Водночас, колегія суддів визнала обґрунтованим висновок місцевого суду про відсутність в обвинуваченого такої пом`якшуючої ознаки, як щире каяття, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_7 намагався виправити наслідки вчиненого, які конкретні дії для цього вживав.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідно до ч.1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. І в умовах збройної агресії з боку іншої держави, Захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено в ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК. Відмова від захисту Батьківщини, свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, що може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави та в умовах воєнного стану є неприпустимим.

З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду, та вважає, що рішення апеляційного суду є законним, обґрунтованим, вмотивованим і відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Підстав для скасування судових рішень та закриття кримінального провадження, як про це зазначає захисник, Судом не встановлено. Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника- без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 3 січня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника-без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3