Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 532/2682/19

провадження № 51-264 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

скаржниці ОСОБА_6 (у режимі

відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за касаційною скаргою (з доповненнями) судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_6 на окрему ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2025 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області ухвалою від 19 листопада 2024 року продовжив обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів.

ОСОБА_7 оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному порядку.

Полтавський апеляційний суд 09 січня 2025 року постановив окрему ухвалу, якою довів до відома голови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області про факти безпідставного ненадання на законну вимогу Полтавського апеляційного суду відповідно до ст. 4221 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) матеріалів оскарження ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою головуючим суддею по справі ОСОБА_6 для обговорення на зборах суддів цього суду для відповідного реагування з метою недопущення в подальшому порушень вимог кримінального процесуального закону.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями суддя ОСОБА_6 , не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить окрему ухвалу скасувати та закрити провадження по справі.

Свої вимоги ОСОБА_6 мотивує тим, що суд апеляційної інстанції на власний розсуд витлумачив положення ст. 4221 КПК та, як наслідок, постановив незаконну окрему ухвалу стосовно неї. Зазначає про те, що витребування окремих матеріалів кримінального провадження з суду першої інстанції у формі запиту за підписом спеціаліста суду не передбачено кримінальним процесуальним законом та Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, направлення витребуваних матеріалів із запізненням відбулось з вини працівників апарату суду, безпосередньо на її ім`я відповідних запитів не надходило, а тому в її діях відсутні порушення, про які зазначив апеляційний суд у своїй ухвалі. Також зауважує на тому, що чинним законодавством не передбачено постановлення окремої ухвали стосовно судді.

Позиції учасників судового провадження

Скаржниця ОСОБА_6 підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити, оскаржувану ухвалу - скасувати.

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив також урахувати, що суд апеляційної інстанції всупереч ст. 4221 КПК не мав підстав для витребування матеріалів провадження, бо не було апеляційної скарги обвинуваченого.

Мотиви Суду

За змістом ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 цього Кодексу перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вимогами ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК встановлено, що ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Під час перевірки матеріалів провадження за касаційною скаргою судді ОСОБА_6 колегія суддів касаційного суду дійшла такого висновку.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 14 червня 2021 року, справа № 686/9636/18, провадження № 51-6276кмо19) суд за наявності підстав має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.

Це положення слід використовувати лише тоді, коли є очевидні та беззаперечні порушення закону, які загрожують правопорядку, можуть істотно порушити права і свободи (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30 вересня 2025 року, справа № 524/7162/23, провадження № 51-969км25).

Суд апеляційної інстанції вказав в ухвалі на те, що суддя допустила порушення, не направивши своєчасно на запит матеріалів, необхідних для розгляду апеляційної скарги обвинуваченого, що призвело до відкладення судового засідання та порушення передбачених ст. 4221 КПК строків розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 .

Частиною 2 стаття 4221 КПК передбачено, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні клопотання та ухвалу.

Хоча цим положенням не врегульовано форму та порядок витребування відповідних матеріалів, однак чітко зазначено, хто саме має право витребувати такі матеріали з суду першої інстанції.

Як убачається з матеріалів провадження, 29 листопада 2024 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області електронною поштою надійшов запит з Полтавського апеляційного суду, підписаний головним спеціалістом ОСОБА_8 , на матеріали з кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , необхідні для розгляду апеляційної скарги останнього.

Суддя ОСОБА_6 у своїх листах звертала увагу Полтавського апеляційного суду на те, що запити на матеріали провадження підписані неповноважними для цього особами.

Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі не мотивував, яким чином посилання головуючого судді у цьому кримінальному провадженні на дотриманням вимог ч. 2 ст. 4221 КПК «за своєю суттю порушує Конвенційні, Конституційні та передбачені КПК права учасників процесу на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом».

Виходячи з викладеного, колегія суддів уважає, що цей висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

Суд також уважає необґрунтованим посилання в окремій ухвалі на те, що порушення строків розгляду скарги сталося через невиконання скаржницею законних вимог судді-доповідача апеляційного суду.

Як убачається з наявних у Суду матеріалів провадження, на отриманому 25 грудня 2024 року запиті Полтавського апеляційного від 24 грудня 2024 року суддя-доповідач ОСОБА_6 проставила свою резолюцію про направлення матеріалів щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 від 19 листопада 2024 року (справа 532/2682/19) до суду апеляційної інстанції.

Однак ці матеріали за підписом керівника апарату від 27 грудня 2024 року були відправлені канцелярією суду лише 07 січня 2025 року.

На підставі доповідної записки судді ОСОБА_6 за фактом несвоєчасного направлення матеріалів було проведено службове розслідування та за його результатом відповідальній особі за організацію роботи канцелярії суду вказано на посилення контролю за виконанням працівниками канцелярії своїх функціональних обов`язків.

Отже Суд не встановив тих явних порушень кримінального процесуального закону з боку скаржниці в цьому провадженні, які дають підстави для постановлення окремої ухвали.

Керуючись статтями 441 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу (з доповненнями) судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_6 задовольнити.

Окрему ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2025 року стосовно судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_6 скасувати.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3