Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 317/1847/21

провадження № 51- 864 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі

відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Запорізького апеляційного суду від 26жовтня 2023 року, яким

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Запорізький районний суд Запорізької області вироком від 15 травня 2023 року ОСОБА_7 :

- визнав невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК;

- засудив за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Запорізький апеляційний суд 26 жовтня 2023 року вирок суду першої інстанції скасував у частині призначеного покарання, ухвалив новий вирок, яким за ч. 1 ст. 115 КК призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

За детально викладених у судових рішеннях обставин ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 14 березня 2021 року приблизно о 23:00, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , під час вживання алкоголю, в ході сварки на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_8 , завдав потерпілій численних ударів: металевим прутом у голову, по верхніх та нижніх кінцівках; обухом сокири - в голову, ножем - по верхніх та нижніх кінцівках, заподіявши їй тілесних ушкоджень, від яких вона померла на місці події.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у відкритому викраденні майна ОСОБА_9 , вчиненому повторно 05 жовтня 2019 року приблизно о 20:00 в підземному переході Залізничного вокзалу на АДРЕСА_3 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить його скасувати та залишити в силі вирок суду першої інстанції.

Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції призначив надмірно суворе покарання та не врахував ряд обставин, що пом`якшують покарання, а саме те, що він повністю визнав свою провину, щиросердно розкаявся, після вчиненого злочину не переховувався, намагався надати потерпілій допомогу, сам викликав поліцію та швидку допомогу.

Від прокурора Запорізької обласної прокуратури надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив залишити без зміни вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 .

Мотиви Суду

Положеннями статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з вироку, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції дотримався.

У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 покликається на допущення судом апеляційної інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, проте ці доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів з огляду на таке.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання й пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Так, Запорізький районний суд Запорізької області вироком від 15 травня 2023 року засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Захисник і прокурор, не погоджуючись із цим вироком у частині призначеного покарання, просили: захисник - призначити ОСОБА_7 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 115 КК, прокурор - у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу захисника без задоволення, з доводами прокурора погодився частково та призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував обставини, встановлені судом першої інстанції:

- особливу тяжкість вчиненого злочину;

- дані про особу обвинуваченого;

- визнання ОСОБА_7 своєї вини та обставини, які обтяжують його покарання (рецидив злочинів, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та стосовно особи, з якою він перебував у близьких відносинах).

Водночас суд апеляційної інстанції зважив на:

- конкретні обставини вчиненого ОСОБА_7 злочину (спосіб, знаряддя та значну кількість ударів, нанесених потерпілій);

- те, що раніше ОСОБА_7 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких та особливо тяжких насильницьких злочинів;

- те, що ОСОБА_7 не в повній мірі продемонстрував щире каяття, бажання залагодити провину, намагання відшкодувати завдані злочином збитки.

Тобто суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, дотримався вимог статей 50 65-67 КК та належним чином умотивував свої висновки.

Колегія суддів касаційного суду вважає рішення апеляційного суду достатньо аргументованим, а призначене ОСОБА_7 покарання - справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного покарання та справедливості обраного йому заходу примусу засуджений як у касаційній скарзі, так і в судовому засіданні не навів. Так само він, з огляду на доводи про суворість покарання, не навів достатніх підстав для скасування чи зміни вироку апеляційного суду.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвалений вирок відповідає вимогам статей 370 420 КПК.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року стосовно нього - без зміни.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3