Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 760/4723/23

провадження № 51-123км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року в кримінальному провадженні № 12023100170000021за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тер-Тер Азербайджану, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ч. 4 ст. 70 цього Кодексу на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 01 квітня 2022 року за відбуттям покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 30липня

2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

2. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

3. Оскарженим вироком Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 рокузазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування з випробуванням. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

4. Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за те, що він 28 січня 2023 року приблизно о 00:30, перебуваючи на платформі залізничного вокзалу "Київ-Пасажирський" по пл. Вокзальній, 1 у м. Києві, діючи повторно, в умовах воєнного стану, таємно викрав з кишені одягу ОСОБА_8 мобільний телефон марки "Samsung Galaxy" вартістю 7 412,67 грн, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

5. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на дані про особу ОСОБА_7 , обставини, що пом`якшують йому покарання, його посткримінальну поведінку, відсутність претензій з боку потерпілого, стверджує про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та просить змінити вирок апеляційного суду щодо нього, звільнивши ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК.

Позиції інших учасників судового провадження

6. У засіданні суду касаційної інстанції захисник підтримав свою касаційну скаргу і просив її задовольнити.

7. Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечила.

Мотиви Суду

8. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

9. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

10. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

11. У касаційній скарзі не заперечуються висновки суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК.

12. Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

13. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК).

14. Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК якщо суд, за визначених у цій статті умов, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

15. Згідно з положеннями статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

16. У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

17. Приймаючи рішення про задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням та обрання засудженому виду й міри покарання, яке належить відбувати реально, апеляційний суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його наслідки, дані про особу ОСОБА_7 та його посткримінальну поведінку.

18. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше двічі судимий за злочини проти власності, вчинив новий тяжкий корисливий злочин проти власності менше ніж через рік після відбуття покарання за попереднім вироком, також притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок. Зазначені обставини апеляційний суд обґрунтовано розцінив як такі, що свідчать про відсутність критичної оцінки своїх дій з боку ОСОБА_7 та його небажання вести законослухняний спосіб життя і дотримуватись загальноприйнятих у суспільстві правил поведінки.

19. Водночас ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому, під час судового розгляду справи визнав свою винуватість повністю, що дозволило суду першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Викрадений мобільний телефон було повернуто слідчим під розписку потерпілому, у зв`язку із чим останній не мав претензій будь-якого характеру до засудженого. Однак це не можна визнати добровільним відшкодуванням завданого збитку ОСОБА_7 , як зазначає захисник та помилково вважав суд першої інстанції. Засуджений не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, не має постійного місця проживання, офіційно не працевлаштований,характеризується посередньо.

20. З огляду на сукупність вищезазначених обставин апеляційний суд обрав ОСОБА_7 покарання відповідно до найнижчої межі санкції ч. 4 ст. 185 КК, за якою його засуджено, водночас цілком підставно виснував, що звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК не відповідає засадам та меті покарання, визначеним статтями 50, 65 цього Кодексу.

21. З таким висновком погоджується також і колегія суддів суду касаційної інстанції. Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають достатніх підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, а обране йому апеляційним судом покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та конкретним обставинам кримінального провадження, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

22. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 441 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3