Історія справи

Постанова ККС ВП від 25.09.2025 року у справі №349/849/20
Постанова ККС ВП від 25.09.2025 року у справі №349/849/20

П

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 349/849/20

провадження № 51-433км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090210000111,за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Журів Рогатинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за тією ж адресою, такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Галицький районний суд Івано-Франківської області вироком від 22 липня 2024 року визнав ОСОБА_6 невинуватим і виправдав за ч. 1 ст. 382 КК у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

2. ОСОБА_6 було обвинувачено в тому, що він умисно без поважних причин не виконав рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2018 року, яке набрало законної сили 24 липня 2018 року, про зобов`язання його як приватного підприємця у тримісячний строк звільнити земельну ділянку загальною площею 0,0625 га, розташовану на вул. Галицькій у м. Рогатині Івано-Франківської області, від будівельних матеріалів і повернути її Рогатинській міській раді у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання-передачі від 29 червня 2006 року.

3. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала суду належних і допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, і виправдав його на підставі, визначеній у п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу цього кримінального правопорушення.

4. Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 19 листопада 2024 року залишив виправдувальний вирок без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Уважає рішення незаконним і необґрунтованим через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції не містить належного аналізу наданих стороною обвинувачення доказів. Цей суд, на думку прокурора, не виконав вимог ст. 23, ч. 3 ст. 404 КПК щодо безпосереднього повторного дослідження обставин, не повністю встановлених місцевим судом під час судового провадження, які свідчили про те, що приватний підприємець ОСОБА_6 у період 2018-2019 роки мав дохід, власне нерухоме майно та реальну можливість за наявних у нього технічних і матеріальних засобів та ресурсів виконати рішення суду, проте умисно не виконав його. Також усупереч положенням ст. 419 КПК апеляційний розгляд здійснено формально, без належної перевірки й надання обґрунтованих відповідей на доводи, наведені в апеляційній скарзі, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність і безпідставного виправдання обвинуваченого, що сприяло уникненню останнім справедливого покарання. Крім того, прокурор уважає, що ухвалу постановив незаконний склад апеляційного суду, оскільки всупереч вимогам ч. 3 ст. 76 КПК в апеляційному провадженні брав участь суддя, який у складі апеляційного суду скасував попередній вирок щодо ОСОБА_6 від 24 травня 2022 року.

6. Захисник виправданого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора.

Позиції учасників судового провадження

7. Прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 , просила задовольнити її, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

8. У судовому засіданні виправданий ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 заперечували стосовно задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити судові рішення без зміни.

9. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

10. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

11. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

12. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Водночас судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.

13. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, видно, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, у якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

14. У статті 23 КПК вказано, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належно дослідити й перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, сформувати повне й об`єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.

15. За правилами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, установлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути вказано, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

16. Європейський суд з прав людини в рішеннях зазначав, що метою викладення мотивів рішення є показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторони захисту (справа «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»). Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (справа «Ван де Гурк проти Нідерландів» («Van de Hurk v. the Netherlands»), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (справа «Болдеа проти Румунії» («Boldea v. Romania»).

17. Як видно з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд дотримався згаданих вимог закону.

18. Так, здійснюючи перегляд кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Рогатинського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції належним чином перевірив викладені в ній доводи, у тому числі щодо безпідставності виправдання ОСОБА_6 , покладення в основу вироку доказів, наданих стороною захисту, і відхилення доказів сторони обвинувачення, які аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, та, поділяючи зазначені у вироку суду першої інстанції висновки й мотиви прийнятого рішення, законно та обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується також касаційний суд. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК, у ній наведено підстави, на яких апеляційні скарги визнано такими, що не підлягають задоволенню, та докладні мотиви прийнятого судом рішення.

19. Апеляційний суд небезпідставно визнав, що суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив усі представлені сторонами докази без винятку, зокрема ті, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.

20. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 659/1012/18(провадження № 51-3927км19), на яку обґрунтовано послався суд апеляційної інстанції, обов`язковою умовою настання кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення є встановлення у ньому вимоги зобов`язального чи забороняючого характеру, адресованої для виконання певним особам. Причому така вимога повинна стосуватися конкретного зобов`язаного суб`єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов`язок про виконання рішення суду. Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов`язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення, або ж у вчиненні дій, які прямо заборонені у самому судовому рішенні. За умови, що невиконання судового рішення виявляється в формі бездіяльності, для притягнення особи до кримінальної відповідальності обов`язковим є з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.

21. Як правильно зазначила колегія суддів апеляційного суду, надаючи правову оцінку діям ОСОБА_6 та приймаючи рішення про його виправдання, місцевий суд слушно акцентував, що письмові докази, надані стороною обвинувачення (податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 за 2018 рік, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, інформаційний лист ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 20 лютого 2020 року), містять суперечності, які не дозволяють дійти висновку про наявність в обвинуваченого реального чистого доходу за звітні періоди за результатом господарської діяльності, а отже, не можуть установлювати фінансову спроможність обвинуваченого виконати судове рішення.

22. Крім того, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 вживав конкретних заходів, спрямованих на виконання рішення господарського суду від 27 квітня 2018 року, а саме звертався до суду із заявою про роз`яснення вказаного рішення, до державного виконавця про відкладення виконавчих дій та зупинення виконавчого провадження з різних підстав (у тому числі стосовно зняття арешту з рахунків для продовження господарської діяльності з метою виконання рішення суду; оскарження дій державного виконавця; перебування на стаціонарному лікуванні), з`ясовував обсяг робіт з демонтажу та їх вартість. Крім того, показаннями свідків ОСОБА_9 й ОСОБА_10 підтверджується часткове виконання ОСОБА_6 рішення суду, а саме вивезення з будівництва будівельних матеріалів та обладнання, яке можна було вивезти без застосування важкої будівельної техніки. Водночас доходи ОСОБА_6 у період з 2018 року по березень 2020 року, з урахуванням накладення арешту на всі його рахунки, необхідність залучення спеціальної великої будівельної техніки, карантинні заходи, які мали місце в цей період, позбавляли обвинуваченого можливості цілком виконати рішення суду.

23. Зазначене спростовує доводи прокурора про те, що невиконання судового рішення проявилося в бездіяльності ОСОБА_6 , а саме в нездійсненні заходів, спрямованих на його виконання.

24. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що на час розгляду цього кримінального провадження районним судом виконавча служба виконала рішення господарського суду від 27 квітня 2018 року із залученням спеціальної великої будівельної техніки за кошти стягувача - Рогатинської міської ради. На оглянутих у судовому засіданні 08 травня 2024 року відеозаписах зафіксовано процес демонтажу незавершеного будівництва підвального приміщення торгово-офісного комплексу на вул. Галицькій, 87 у м. Рогатині, який відбувався із 14 до 24 вересня

2021 року із залученням великої будівельної техніки (трактора, екскаватора, вантажних автомобілів), людських ресурсів. Вартість указаних робіт становила

815 568 грн.

25. Як резюмував апеляційний суд, сторона обвинувачення поза розумним сумнівом не довела того, що ОСОБА_6 мав фінансові можливості забезпечити виконання судового рішення та витратити на звільнення земельної ділянки відповідні кошти, а крім того, не надала належних і допустимих доказів, які в сукупності спростували б доводи сторони захисту про відсутність в обвинуваченого умислу на невиконання судового рішення, неможливість з об`єктивних причин звільнити земельну ділянку і повернути її Рогатинській міській раді у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

26. За правовою позицією Верховного Суду, яку викладено в постанові від 04 липня 2018 року (справа № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17), вирішуючи питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 і 4 ст. 17 КПК, що передбачають:

- ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом,

- усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

27. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його скоєнні.

28. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як із тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і з тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, у яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у рішенні має пояснити, яким чином установлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, що є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Обов`язок усебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість існування іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

29. З урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції за встановлених фактичних обставин кримінального провадження та досліджених у судовому засіданні доказів дійшов правильного висновку, що прокурор не довів поза розумним сумнівом достатніми доказами того, що в діях ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, і виправдав його на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, є обґрунтованим та правильним.

30. Вказівка ж прокурора на безпідставне недослідження судом апеляційної інстанції доказів, про повторне дослідження яких просила сторона обвинувачення, є неспроможною.

31. У контексті положень ч. 3 ст. 404 КПК під час апеляційного перегляду в суду не виникає обов`язку досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених судом першої інстанції. У частині 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах чи документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але в разі коли місцевий суд дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суд апеляційної інстанції не зобов`язаний знову досліджувати ці ж докази в тому ж порядку, як це зробив суд першої інстанції.

32. Апеляційний суд погодився з тим, що районний суд ретельно та належним чином дослідив усі докази, які надали сторони в судовому провадженні, у зв`язку з чим не мав потреби повторно досліджувати вже встановлені обставини, а прокурор не довів протилежного.

33. Твердження прокурора про те, що ухвалу апеляційного суду постановлено незаконним складом суду, є голослівним. Закріплена у ст. 76 КПК заборона повторної участі судді в кримінальному провадженні спрямована на те, щоб запобігти можливій необ`єктивності та упередженості судді, пов`язаним із тим, що він під час попередньої участі у кримінальному провадженні прямо чи побічно висловив свою позицію щодо винуватості підозрюваного чи обвинуваченого (засудженого, виправданого) у вчиненні кримінального правопорушення.

34. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, колегія суддів Івано-Франківського апеляційного суду, у складі якої були судді ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , ухвалою від 31 серпня 2022 року скасувала вирок Рогатинського районного суду від 24 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 з призначенням нового розгляду в тому ж суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а саме: суд належним чином не з`ясував і не дав на них відповідей з основних питань: чи мав обвинувачений реальну можливість виконати рішення суду, чи вживав конкретних заходів для цього, чи поважними були причини невиконання ним рішення, чи протиправно й умисно ухилявся від його виконання. Судді ОСОБА_11 і ОСОБА_12 під час попередньої участі прямо чи побічно не висловлювали своєї позиції щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, а отже вимоги ст. 76 КПК у цьому кримінальному провадженні було дотримано.

35. Також Суд уважає безпідставним посилання прокурора на правову позицію Верховного Суду в постанові від 29 жовтня 2019 року (справі № 509/255/14-к, провадження № 51-269км19), якою скасовано ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК, оскільки цей суд формально розглянув кримінальне провадження, залишивши поза увагою дані матеріалів справи про наявність в обвинуваченого реальної можливості виконати судове рішення, при цьому не зазначив мотивів, з яких апеляційну скаргу прокурора визнав необґрунтованою. Указана правова позиція не є релевантною обставинам кримінального провадження, що є предметом розгляду.

36. Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів наведені висновки апеляційного суду, касаційна скарга не містить. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що могли би бути безумовною підставою для скасування ухвали цього суду, у матеріалах провадження в межах касаційного розгляду не встановлено. Отже, немає приводів для задоволення касаційних вимог прокурора.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3