Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 589/717/24

провадження № 51-2410км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 201 Кримінального кодексу України (далі - КК) ухвалою від 24 березня 2025 року задовольнив клопотання прокурора та продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів до 22 травня 2025 року включно та визначив заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 грн, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На переконання сторони обвинувачення, ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави щодо ОСОБА_7 постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор, покликаючись на ч. 5 ст. 331, ч. 2 ст. 392, ст. 422? КПК, зазначає, що апеляційну скаргу сторони обвинувачення було подано саме на рішення суду, ухвалене під час судового розгляду в суді першої інстанції, а тому апеляційний суд безпідставно закрив апеляційне провадження у зв`язку із встановленням, що апеляційним розгляд здійснюється за скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню.

Наголошує на тому, що висновки суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження щодо ухвали місцевого суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 з одночасним застосуванням альтернативної застави не узгоджуються із положеннями ч. 6 ст. 176 та ч. 4 ст. 183 КПК, якими, зокрема, передбачено, що під час дії воєнного стану суд, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має право не визначати розміру застави щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114?, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407?, 408, 429, 437, 442? КК.

Прокурор наполягає, що процесуальним законом передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження у суді першої інстанції, при цьому, якщо в тій самій ухвалі суд додатково визначив заставу як альтернативу триманню під вартою, її оскарження не розглядається як оскарження окремого запобіжного заходу.

Підсумовуючи касатор зазначає, що суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за його скаргою, неправильно витлумачив положення ст. 392 КПК, звузив їх зміст, що призвело до помилкового висновку про відсутність у сторони кримінального провадження права на оскарження ухвали суду.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити, захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення скарги.

Мотиви Суду

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги (ст. 433 КПК).

За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як указано в п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою місцевого суду ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 22 травня 2025 року включно, та одночасно визначено заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 грн, з покладенням певних обов`язків.

Не погодившись з цим рішенням суду, прокурор звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду. В ній сторона обвинувачення просила скасувати рішення місцевого суду в частині визначення розміру застави щодо обвинуваченого у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення розміру застави.

Апеляційний суд ухвалою від 16 квітня 2025 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора з тих підстав, що оскаржувана ним ухвала про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в частині визначення розміру застави не може бути предметом апеляційного перегляду, оскільки не входить до переліку, передбаченого статтями 392, 422? КПК.

Однак Суд не може погодитися із цим рішенням суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог статей 392 394 КПК ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом, обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Положеннями ст. 422? КПК визначено порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

З рішення апеляційного суду вбачається, що цей суд, закриваючи апеляційне провадження за скаргою прокурора, послався на те, що останній оскаржував ухвалу лише в частині визначення обвинуваченому ОСОБА_7 застави, яку було постановлено під час судового розгляду кримінального провадження, тому вона оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Однак апеляційний суд не врахував приписів ч. 3 ст. 183 КПК, відповідно до яких під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави та ч. 4 тієї ж статті, згідно з якою під час дії воєнного стану суд має право не визначити розмір застави, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 111 КК. Водночас застава в цьому випадку не є окремим запобіжним заходом, а є його складовою частиною.

Отже, процесуальним законом передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, а оскарження альтернативного запобіжного заходу у виді застави, визначеного разом з основним в ухвалі місцевого суду, не може розглядатися як оскарження іншого запобіжного заходу.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 08 грудня 2021 року у справі № 930/2062/21, від 26 січня 2022 року у справі № 554/8481/18, від 03 квітня 2025 року у справі № 368/1158/23, від 23 квітня 2025 року у справі № 646/1709/23.

На переконання колегії суддів, ухвала апеляційного суду суперечить положенням статей 370 392 394 КПК і не може визнаватися законною, обґрунтованою та вмотивованою.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно зважити на викладене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3