Історія справи

Постанова

Іменем України

24 липня 2018 року

м. Київ

справа № 233/2322/17

провадження № 51-1578км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Лагнюка М.М., Стефанів Н.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Ходаківської А.Ю.,

прокурора Міщенко Т.М.,

в режимі відео конференції

захисника ЗемлинськоїС.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050380000374, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Красне Бахмутського районуДонецької області, мешканця АДРЕСА_1, судимого:

- 22 травня 2007 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- 22 лютого 2016 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 85 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що становить 1275 грн;

- 06 червня 2016 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року, апеляційну скаргу захисника, задоволено частково, вирок суду першої інстанції в частині обраного покарання змінено, призначено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. В решті вирок залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Так, ОСОБА_2 03 квітня 2017 року о 14:32 в приміщенні магазину «ПРО Стор» 910 ТОВ «Стиль Д» за адресою: пл. Перемоги, 21, прим. 44, м. Костянтинівка, Донецької області, заволодів 2 пляшками шампуню для чоловіків загальною вартістю 120 грн, що побачила адміністратор магазину - ОСОБА_3, яка просила його повернути товар та намагалась затримати, перекривши вихід з приміщення, проте ОСОБА_4 її відштовхнув, спричинивши при цьому фізичного болю, та втік з місця події, спричинивши магазину матеріальної шкоди на суму 120 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вказує, що суд апеляційної інстанції, пом'якшуючи покарання не дав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину та особі засудженого, який неодноразово судимий за корисливі злочини проти власності.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, захисник Землинська С.Д. заперечила проти задоволення касаційних вимог, вважала судові рішення законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 186 КК у касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, задовольняючи апеляційну скаргу сторони захисту та змінюючи вирок, суд врахував наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття у скоєному, сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність тяжких наслідків та незначну шкоду у розмірі 120 грн, які визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та зважив на обставину, що обтяжують покарання - рецидив злочинів, дані про особу обвинуваченого, який хоч раніше і притягувався до кримінальної відповідальності, проте характеризується посередньо, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. З огляду на це, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК, зазначивши, що наведені обставини у їх сукупності утворюють законні підстави призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 186 КК, проте яке слід відбувати реально, завдяки чому буде досягнута мета покарання.

Рішення апеляційного суду належним чином мотивоване, є справедливим, а покарання - необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення з його боку нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції дотримався вимог закону України про кримінальну відповідальність, в ухвалі не міститься підстав, передбачених ст. 438 КПК, для її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь кримінальному провадженні в суді першої інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко М.М. Лагнюк Н.С. Стефанів