Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 537/1496/22

провадження № 51-7698км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженої захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженої

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1

та її захисника ОСОБА_7 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 липня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року.

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_6 засуджено за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 5 років. На підставі частини 1 статті 71 КК до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком цього ж суду від 01 липня 2021 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

2. Суд визнав доведеним, що засуджена в умовах воєнного стану в м. Кременчуці Полтавської області вчинила крадіжки чужого майна:

09 червня 2022 року - на суму 2 500 грн;

15 червня 2022 року - на суму 550 грн;

15 червня 2022 року - на суму 4119,84 грн.

3. Оскарженою ухвалою вирок залишено без змін.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. Сторона захисту, посилаючись на частину 1 статті 438 КПК, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

5. Захист стверджує, що суд першої інстанції всупереч вимогам статей 50 та 65 КК призначив засудженій надмірно суворе покарання, не врахував позитивних даних про її особу та пом`якшуючих покарання обставин, хоча були підстави застосувати до засудженої положення статей 69 75 КК.

6. Засуджена також заявляє про застосування до неї незаконних методів під час досудового слідства, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

7. На переконання сторони захисту, апеляційний суд допущених порушень не усунув і його ухвала не відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Позиції учасників касаційного розгляду

8. Захисник та засуджена підтримали доводи своїх скарг. Засуджена уточнила вимоги і просила пом`якшити призначене їй покарання.

9. Прокурор просив залишити оскаржені рішення без зміни, вважаючи їх законним і обґрунтованим.

10. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню.

Щодо поганого поводження під час досудового розслідування

12. Засуджена стверджує, що в ході досудового розслідування працівники правоохоронних органів змусили її визнати свою вину, застосувавши до неї погрози та насильство.

13. Суд в своїх рішеннях неодноразово зазначав що для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, така заява має бути небезпідставною, тобто містити в своєму змісті конкретні обставини такого поводження і мати певне підтвердження цим обставинам, або інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави.[1]

14. Суд звертає увагу на те, що засуджена вперше повідомила про погане поводження з нею після ухвалення обвинувального вироку.

15. Територіальним управлінням ДБР у м. Полтаві в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за заявою засудженої 17 травня 2023 року було зареєстроване кримінальне провадження № 42023170000000040, яке постановою слідчого було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК (т.1, а.с. 221). У Суду немає інформації, що це рішення оскаржувалося засудженою.

16. За таких обставин Суд не має достатніх підстав вважати, що заява засудженої про погане поводження є небезпідставною.

17. Крім того, Суд відзначає, що вирок суду першої інстанції не ґрунтується на будь-яких показаннях, наданих засудженою під час досудового розслідування. В суді першої інстанції вона не заперечувала фактичних обставин справи, повністю визнала свою винуватість і погодилася з недоцільністю дослідження доказів. Їй роз`яснювались наслідки розгляду справи в порядку, визначеному частиною 3 статті 349 КПК, і це не заперечується у касаційній скарзі. В судах першої та апеляційної інстанцій вона була представлена адвокатом.

18. В апеляційному порядку вирок було оскаржено виключно з підстав суворості покарання.

19. Суд вже зазначав, що він не має повноваження скасувати або змінити рішення, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 26 КПК суд вирішує лише питання, винесені на його розгляд сторонами. Таким чином, сторона, зацікавлена у розгляді та вирішенні певного питання, зобов`язана порушити його перед судом відповідної інстанції і на відповідній стадії кримінального провадження.[2]

20. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги сторони захисту апеляційний суд повністю дотримався вимог частини 1 статті 404 КПК, що не дає підстав для скасування його рішення.

Щодо справедливості покарання

21. Відповідно до статей 50 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

22. Доводи захисника зводяться до незгоди з оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи і їх значення для визначення виду та розміру призначеного засудженому покарання, а також порядку його відбування. Однак лише незгода сторони з оцінкою суду не доводить явної несправедливості покарання, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 438 КПК у сукупності зі статтею 414 цього Кодексу може стати підставою для скасування або зміни судових рішень.

23. Суд вже зазначав, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину».[3] Тобто стаття 69 КК може бути застосована, якщо обставини (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

24. Ці обставини мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час та після вчинення злочину, а також іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.

25. Суд першої інстанції дотримався вимог закону в частині виду та розміру призначеного засудженій покарання, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженої та інші обставини, які мають правове значення.

26. Суд виходив з того, що засуджена вчинила три епізоди злочинних діянь, які відповідно до статті 12 КК є тяжкими, негативно характеризується за місцем проживання,визнав вчинення злочину щодо особи похилого віку обставиною, що обтяжує покарання. Також суд врахував, що вона неодноразово засуджувалась за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не стала і в період іспитового строку знову вчинила аналогічний злочин.

27. Водночас суд не залишив поза увагою обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття засудженої, її активне сприяння розкриттю злочину. Проте суд не встановив, що вони істотно знизили його тяжкість, тому не знайшов підстав для застосування положень статті 69 КК.

28. Належним чином розглянувши доводи сторони захисту, апеляційний суд відхилив їх, навівши переконливі мотиви свого рішення. Зокрема, він зазначив, що дані про особу засудженої та її минула поведінка вказують на значну суспільну небезпечність, що виключає звільнення від відбування покарання. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

29. У той же час суд дійшов висновку про можливість призначення засудженій мінімального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією частини 4 статті 185 КК, та, визначаючи остаточне покарання на підставі статті 71 КК, приєднав лише 1 місяць невідбутого покарання за попереднім вироком.

30. Таким чином, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дотрималися вимог статей 50 та 65 КК, а призначене засудженій покарання відповідає визначеним законом загальним засадам.

31. Доводів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженій, в касаційних скаргах не наведено.

32. Отже, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 липня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а скарги засудженої та її захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Постанови від 29 жовтня 2019 року у справі № 515/2020/16-к, http://reyestr.court.gov.ua/Review/85583596; від 17 листопада 2021 року у справі № 559/2530/19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/101240926.

[2] Постанови від 15 січня 2019 року у справі № 766/12433/17, http://reyestr.court.gov.ua/Review/79314132; від 19 березня 2019 року у справі № 175/1143/16-к, http://reyestr.court.gov.ua/Review/80806743.

[3] Постанови від 17 вересня 2019 року у справі № 744/884/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481797 та від 05 листопада 2019 року у справі № 686/16988/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85583597;