Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 404/5227/17

провадження № 51-4202 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 березня 2025 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4

ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 грудня 2021 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

2. Цивільний позов задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 75 000 грн.

3. За вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, за наступних обставин.

4. 05 липня 2017 року близько 19 год. ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , реалізуючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, взяв з собою бейсбольну биту та попрямував до дитячого майданчику ОСББ «Злагода - Люкс», що розташований навпроти будинку. На території дитячого майданчику, з мотивів явної неповаги до суспільства, почав кричати, виражаючись грубою нецензурною лайкою на адресу потерпілої ОСОБА_7 , яка в цей час перебувала там разом зі своїми малолітніми дітьми, де також знаходились особи похилого віку та громадяни з неповнолітніми дітьми. Продовжуючи свій злочинний умисел, діючи з особливою зухвалістю, ОСОБА_6 замахнувся битою в бік потерпілої ОСОБА_7 , але остання схопилася за биту з метою уникнення удару. В подальшому, під час боротьби ОСОБА_6 схопив та потягнув потерпілу ОСОБА_7 за волосся, від чого остання впала спиною на землю, після чого умисно та цілеспрямовано наніс декілька ударів ногою та битою по правій, лівій гомілці та в ділянку правого стегна ОСОБА_7 . Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 873 від 06 липня 2017 року тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. У ході вищевказаних хуліганських дій ОСОБА_6 , присутні громадяни робили йому зауваження з приводу його недопустимої в громадському місці поведінки, на які останній не реагував. У подальшому дії ОСОБА_6 були припинені невстановленою слідством особою, яка була на місці події.

5. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07 червня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 було скасовано, а кримінальне провадження щодо останнього закрито за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.

6. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2024 року ухвалу апеляційного суду від 07 червня 2023 року скасовано з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

7. Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 24 березня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині кваліфікації та вирішення цивільного позову змінив, перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 296 КК та призначив покарання за цим законом у виді обмеження волі на строк 4 роки. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання за закінченням строків давності. Також апеляційний суд частково задовольнив цивільний позов, постановив стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 45 000 грн. у решті вирок суду залишив без зміни.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 від 24 березня 2025 року та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

9. На обґрунтування свого прохання зазначає, що апеляційний суд приймаючи рішення про виключення з вироку кваліфікуючої ознаки «застосування предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень» та перекваліфіковуючи дії ОСОБА_6 з ч. 4 на ч. 1 ст. 296 КК безпідставно послався на п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року. При цьому в ухвалі припустився суперечностей, оскільки рішення обґрунтував відсутністю підстав вважати, що предмет був спеціально пристосованим, внаслідок чого суд допустив неправильне тлумачення закону.

10. Прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції без безпосереднього допиту свідків та експерта, обмежившись лише показаннями, наданими ОСОБА_6 , які на думку прокурора є суперечливі та непослідовні, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 кваліфікуючої ознаки - застосування предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто надав іншу оцінку дослідженим місцевим судом докам без безпосереднього їх дослідження.

11. Також наголошує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та що прийнятим апеляційним судом рішенням у формі ухвали було погіршено становище обвинуваченого, оскільки було призначено покарання у виді обмеження волі, яке необхідно відбувати реально, чим допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

12. Зазначає, що призначивши конкретне покарання апеляційний суд припустився помилки, оскільки звільнення від покарання передбачає звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення як виду примусових заходів у цілому. Також стверджує, що апеляційним судом не виконано положення ч. 2 ст. 439 КПК.

13. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

14. Прокурор підтримав подану касаційну скаргу.

Мотиви Суду

15. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

16. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

17. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

18. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

19. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.

20. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

21. У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

22. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК та призначено покарання за цим законом.

23. Суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги сторони захисту дійшов висновку про те, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 296 КК України як вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, з виключенням із викладених в мотивувальній частині судового рішення фактичних обставин цього кримінального правопорушення посилання про застосування предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, що не було інкриміновано ОСОБА_6 , оскільки відповідно до обвинувального акту та до вироку місцевого суду ОСОБА_6 обвинувачувався та визнаний винуватим у вчиненні хуліганства із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

24. Суд звертає увагу, що відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети. Розмежування вказаних понять має важливе значення для правильної кваліфікації діяння, зокрема в частині наведення мотивів підтвердження/виключення відповідної кваліфікуючої ознаки.

25. Так, обґрунтовуючи своє рішення про необхідність виключення кваліфікуючої ознаки, суд апеляційної інстанції з одного боку вказав, що органами досудового розслідування не встановлено яким саме предметом могли бути спричинені тілесні ушкодження, а показання свідків, потерпілої та обвинуваченого у цій частині різняться.

26. З іншого боку суд зазначив про те, що предмет схожий на биту обвинувачений взяв одразу після повідомлення матері про чергову конфліктну ситуацію, та в процесі вчинення хуліганських дій, коли прослідував на дитячий майданчик фактично одразу наніс удари потерпілій, жодним чином для цього його не пристосовуючи, що свідчить про те, що умисел на використання предмета схожого на биту виник спонтанно та ситуативно. При цьому вказує, що органом досудового розслідування не надано належних та підтверджуючих доказів, які б свідчили про те, що обвинувачений вчиняв дії для вибору предмету, що не належать до зброї, які видозмінені чи спеціально знаходилися у винного з метою завдання тілесних ушкоджень. Таким чином фактично погодився із встановленими місцевим судом фактичними обставинами.

27. Водночас обґрунтування апеляційного суду, в частині виключення кваліфікуючої ознаки - застосування предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, із наведенням відповідних висновків, не відповідає вимогам ст. 419 КПК та підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

28. Оскільки оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то Суд не перевіряє інших доводів касаційної скарги прокурора.

29. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене та постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3