Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 712/3637/22

провадження № 51- 2728 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2023 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за частинами 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 191 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_8 , визнаний винуватим у тому, що він, будучи депутатом Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області восьмого скликання, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння начальником відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБОЮ 1 (матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження), призначеного на цю посаду наказом начальника ГУНП в Черкаській області №354 о/с від 22 листопада 2021 року, бюджетними коштами виділеними розпорядником бюджетних коштів - Головним управлінням Національною поліцією України для закупівлі послуг з постачання деревини паливної до приміщення відділення поліції № 1, виконав незаконні вказівки ОСОБИ 1 (матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження) щодо надання засобів у вчиненні злочину та підбурення Особа 2 (матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження) до вчинення злочину за обставин викладених у вироку.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задоволено частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2022 року щодо ОСОБА_8 змінено, виключено з нього відомості, за допомогою яких можливо ідентифікувати особу ОСОБА_7 .

З мотивувальної частини вироку, а саме з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, виключено посилання на наказ начальника ГУНП в Черкаській області № 354 о/с від 22 листопада 2021 року та найменування відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, начальником якого є ОСОБА 1, зазначивши, що ОСОБА_8 діяв у співучасті з начальником відділення поліції № 1 - ОСОБОЮ 1, матеріали стосовно якого виділено в окреме провадження.

В іншій частині вирок залишено без змін.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

Укасаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду змінити, виключити з резолютивної частини формулювання: «У мотивувальній частині вироку, а саме у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, виключити посилання на наказ начальника ГУНП в Черкаській області № 354 о/с від 22 листопада 2021 року та найменування відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, начальником якого є ОСОБА 1, зазначивши, що ОСОБА_8 діяв у співучасті з начальником відділення поліції № 1 - ОСОБОЮ 1, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження», замінивши його на: «У мотивувальній частині вироку, а саме у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, виключити посилання на наказ начальника ГУНП в Черкаській області № 354 о/с від 22 листопада 2021 року та найменування відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, начальником якого є ОСОБА 1, залишивши працівник правоохоронного органу - ОСОБА1».

На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає про те, що апеляційний суд, залишаючи у вироку Соснівського районного суду м. Черкас від 22 вересня 2022 року формулювання: « ОСОБА_8 діяв у співучасті з начальником відділення поліції № 1 - ОСОБОЮ 1, матеріали стосовно якого виділено в окреме провадження» фактично залишив відомості, за допомогою яких можна ідентифікувати особу ОСОБА_7 , що наперед встановлює винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, факт вчинення якого не досліджувався у кримінальному провадження щодо ОСОБА_8 , а ОСОБА_7 у вказаному провадженні обвинувачення не пред`являлося.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника та просила залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Частиною 2 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положенням ч. 1 ст. 7 КПК України визначено, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 КПК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Як убачається з касаційної скарги, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБИ 1, стверджує, що хоча суд апеляційної інстанції і змінив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та виключив з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на наказ начальника ГУНП в Черкаській області № 354 о/с від 22 листопада 2021 року та найменування відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, проте в судовому рішення залишив такі відомості, які на його думку дозволяють ідентифікувати ОСОБУ 1, як такого, що вчинив кримінальне правопорушення у співучасті з ОСОБА_8 .

Однак такі твердження захисника ОСОБА_6 не відповідають даним, які містяться в судовому рішенні.

Так, за вироком місцевого суду, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він, будучи депутатом Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області восьмого скликання, сприяв шляхом виконання незаконних вказівок у незаконному заволодінні начальником відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБОЮ 1 (матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження), призначеного на цю посаду наказом начальника ГУНП в Черкаській області №354 о/с від 22 листопада 2021 року, бюджетними коштами, виділеними розпорядником бюджетних коштів - Головним управлінням Національною поліцією України для закупівлі послуг з постачання деревини паливної до приміщення відділення поліції № 1.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що найменування відділу поліції, конкретний час, в який особа займала згадану посаду та реквізити наказу, яким призначена особа на цю посаду, дозволяє з впевненістю ідентифікувати ОСОБУ 1, а отже стосується її прав, свобод та інтересів.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів.

Залишення в ухвалі апеляційного суду вказівки про те, що ОСОБА_8 діяв у співучасті з начальником відділення поліції № 1 - ОСОБОЮ 1(матеріали стосовно якого виділено в окреме провадження) дозволяє правильно кваліфікувати дії ОСОБА_8 за кваліфікуючою ознакою (підбурювання та пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) та унеможливлює ідентифікувати ОСОБУ 1 відносно місця його роботи без вказівки на розташування в структурі цього органу та відносно його адміністративного поділу в державі.

Твердження захисника про те, що його підзахисного можна ідентифікувати за формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним у вироку, щодо ОСОБА_8 , оскільки останній вчинив злочин у період часу з 08 грудня по 29 грудня 2021 року, місце вчинення злочину є м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області та було пов`язане з поставкою паливної деревини до відділення поліції № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , є необґрунтованими.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 18 травня 2020 року (справа № 639/2837/19, провадження № 51-5394кмо19) наголошувала на тому, що дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) у даному чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст. ст. 91 92 277 291 КПК України.

Посилання у касаційній скарзі захисника на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи в ухвалі формулювання: « ОСОБА_8 діяв у співучасті з начальником відділення поліції № 1 - ОСОБОЮ 1» наперед встановлює винуватість ОСОБИ 1, є безпідставними.

Чинний КПК України не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи.

Крім того, об`єднана палата у вказаній постанові вказала на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 23 лютого 2016 року у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v Russia, заяви № 46632/13 і № 28671/14) підкреслив, що обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила - обмежуватися даними конкретного провадження.

Отже, суд не здійснював дослідження та оцінку правомірності дій щодо інших осіб, не вирішував наперед питання про права, свободи чи інтереси ОСОБИ 1 і не створював преюдицію для нього.

Суд апеляційної інстанції провів апеляційний розгляд кримінального провадження з дотриманням вимог статей 404 405 407 КПК України та постановив ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у тому числі й тих, на які вказував захисник у своїй касаційній скарзі, Суд не встановив.

За таких обставин касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3