Історія справи

Постанова

іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 309/1152/17

провадження № 51-6092км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Григор'євої І. В., МарчукН.О.,

за участю:

секретаря судового

засідання Кононської І.Є.,

прокурора Ємця І. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 06 лютого 2018 року у кримінальному провадженні № 12017220310000309 щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 06 вересня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу прокурора Хустської місцевої прокуратури Молнар М.П. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 - без змін.

Суд визнав ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, за який його було засуджено, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, у 2016 році ОСОБА_3 висіяв одну рослину конопель за місцем свого проживання на ІНФОРМАЦІЯ_2, яку виростив і з якої періодично зривав, та висушував листя, які потім подрібнював для власних цілей та з метою збуту.

Так, 16 березня 2017 року ввечері ОСОБА_3 у себе вдома передав безоплатно як подарунок своєму знайомому ОСОБА_5 подрібнену речовину рослинного походження. 18 березня 2017 року у ОСОБА_5 у приміщенні будинку АДРЕСА_2 було вилучено вказану речовину, яка згідно з висновком експерта є особливо небезпечним засобом - канабісом, обіг якого заборонено, загальною вагою 20,7457 г в перерахунку на суху речовину

Наступного дня о 20:00 біля розважального комплексу «Трембіта» в урочищі Думинці у с. Велятино ОСОБА_3 умисно, незаконно з метою збуту зберігав при собі канабіс, масою 0,4430 г, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, яку незаконно збув ОСОБА_6 за 400 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення ОСОБА_3 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що місцевий суд належним чином не обґрунтував свої висновки про можливість звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, а суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів прокурора про безпідставне застосування ст. 75 КК України та залишив судове рішення без змін. Вважає, що пом'якшуючі покарання обставини давали суду можливість застосувати лише ст. 69 КК України. Також указує на те, що при застосуванні до ОСОБА_3 ст. 75 КК України суди не врахували, що тяжкі злочини він вчинив двічі, в тому числі й з корисливих мотивів, а також не зважили на його непрацевлаштованість.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Ємець І. І. підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_3 та обґрунтованість застосування ч. 1 ст. 69 КК України при призначенні йому покарання у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, в разі якщо суд, крім як у випадках засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_3 не містять обставин, які б давали Суду підстави для висновку про порушення визначених у законі загальних засад призначення покарання при обранні вказаній особі виду покарання та порядку його відбування.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд при призначенні ОСОБА_3 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу винного, який виключно позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, обставини, які пом'якшують покарання, - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей.

За відсутності обтяжуючих покарання обставин, виходячи з установлених фактичних обставин кримінального провадження, які впливають на вибір виду покарання, а також з аналізу даних про особу винного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою.

Отже, суд першої інстанції, застосувавши ст. 75 КК України, реалізував свої дискреційні повноваження у спосіб, передбачений законом.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які за своїм змістом аналогічні наведеним у касаційній скарзі, визнав їх необґрунтованими і зазначив в ухвалі відповідні мотиви та підстави прийнятого рішення, з якими погоджується й колегія суддів. При цьому, суд урахував, що на час апеляційного розгляду ОСОБА_3 мав на утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей.

Прокурор у касаційній скарзі як на підставу неправильного застосування ст. 75 КК України посилається лише на тяжкість вчиненого злочину, що за законом не є перешкодою для застосування цієї норми права, якою регулюються не вид та розмір покарання, а порядок його відбування.

Таким чином, безспірних правових підстав вважати звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України неправомірним, не вбачається.

Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскарженого судового рішення, при розгляді справи в суді касаційної інстанції не встановлено.

Тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 06 лютого 2018 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич І.В. Григор'єва Н.О.Марчук