Історія справи

Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 730/811/17

провадження № 51-6923км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І. А.,

прокурора Пантєлєєвої А. С.,

захисника БиковцяВ. В.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 березня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270090000544, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) судимостей не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставин

За вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Як установив суд першої інстанції, 17 вересня 2016 року близько 5:30 ОСОБА_2 біля будинку АДРЕСА_2, діючи з прямим умислом, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи елементарні правила поведінки та моралі, застосував предмет, схожий на бейсбольну биту, пошкодив належний ОСОБА_3 автомобіль марки ВАЗ-2106 (державний номерний знак НОМЕР_1), чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 2890 грн.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою першого заступника прокурора Чернігівської області на вказаний вирок, оскільки судове рішення було оскаржено виключно на підставах, на яких його не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що у скарзі він наводив доводи щодо неправильності кваліфікації дій ОСОБА_2 зач. 4 ст. 296 КК, а також щодо можливості оскаржувати вирок в апеляційному порядку на інших підставах, не передбачених ч. 2 ст. 394 КПК, зокрема на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність згідно з висновками, викладеними у рішенні Європейського суду з прав людини «Ростовцев проти України». Однак суд апеляційної інстанції уваги на вказані аргументи не звернув і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор, яка взяла участь у судовому засіданні, підтримала касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.

У судовому засіданні засуджений та захисник не заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, перший заступник прокурора Чернігівської області оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильної кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296 КК.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою, суддя суду апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2, здійсненого в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, на які вказує в апеляційній скарзі прокурор, ніхто з учасників кримінального провадження не оспорював. У зв'язку з чим, цей суд дійшов висновку, що прокурор вирок суду оскаржив на підставах, на яких його не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 КПК.

Проте суд апеляційної інстанції при прийнятті свого рішення, застосувавши положення КПК щодо особливостей апеляційного оскарження окремих судових рішень (ч. 2 ст. 394 цього Кодексу), залишив поза увагою те, що такі особливості не стосуються можливості оскарження в апеляційному порядку вироку на інших підставах, не вказаних у цій статті, у тому числі на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій особи судом першої інстанції.

Водночас, відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 756/5578/15-к, провадження № 13-3зво18), національне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 394 КПК, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише на підставі заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких суд визнав недоцільним. Право на оскарження рішення суду на підставі неправильної кваліфікації дій указаним Кодексом не обмежується. Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що на стадії прийняття апеляційної скарги суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі першого заступника прокурора Чернігівської області,щодо незаконності оспорюваного рішення є обґрунтованими й підлягають задоволенню, ухвала апеляційного суду -скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене і на стадії прийняття апеляційної скарги діяти відповідно до вимог ст. 398 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 березня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Чернігівської області на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва М. В. Мазур Т. В. Матієк