Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 524/3696/20

провадження № 51-1918км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженого захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Градизьк Глобинського р-ну Полтавської обл., жителя м. Кременчука Полтавської обл.,

на вирок Октябрського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року.

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК) до штрафу у розмірі 25500 грн.

2. Суд визнав доведеним, що засуджений, як командир роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області (далі - БПП у м. Кременчук), 3 жовтня 2019 року отримав від заступника директора з виробництва ТОВ «НФМ Агро» ОСОБА_8 на банківську картку неправомірну вигоду в розмірі 16 300 грн за обіцянку вплинути на працівників патрульної поліції в м. Кременчуці, аби ті забезпечили безперешкодний проїзд містом транспорту підприємства без дозвільних документів та не притягували до адміністративної відповідальності за порушення правил проїздув період з 03 липня по 03 жовтня 2019 року.

3. Апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок та виключив з наведеного у його мотивувальній частині формулювання обвинувачення твердження про те, що засуджений отримав неправомірну вигоду за вплив на командира роти № 3 БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ОСОБА_9 , а в решті залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. Захисник, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

5. У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник стверджує, що:

результати негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) є недопустимими доказами, оскільки ухвали суду, на підставі яких ці дії були проведені, не було відкрито стороні захисту;

прокурором не вживались належні заходи для розсекречення ухвал апеляційного суду, які стали підставою для проведення НСРД, що призвело до неможливості їх дослідити у зв`язку зі знищенням;

відсутня постанова прокурора про об`єднання кримінальних проваджень № 42018170000000105 від 03 квітня 2018 року та № 42018170000000224 від 06 вересня 2018 року;

обвинувачення сформульовано некоректно, оскільки з його змісту не вбачається на кого та коли впливав засуджений, а також не встановлена точна кількість автомобілів, які проїхали без відповідних дозвільних документів;

мала місце провокація злочину з боку правоохоронних органів;

ОСОБА_8 не було визнано потерпілим у кримінальному провадженні;

під час розгляду справи судом першої інстанції відеозаписи (окрім запису з реєстратора патрульного автомобіля в момент зупинки ними вантажного автомобіля) в судовому засіданні не переглядалися та не досліджувалися, а також стороні захисту не відкривався в порядку статті 290 КПК, деякі диски із записами НСРД були переглянуті районним судом не в судовому засіданні, однак дані факти не були взяті до уваги судом апеляційної інстанції, що свідчить про порушення судами попередніх інстанцій та стороною обвинувачення засад змагальності;

суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що:

- вилучення банківської картки у ОСОБА_10 від 12 лютого 2020 року відбулось не у спосіб, встановлений КПК;

- повідомлення про підозру засудженому від 21 лютого 2020 року складено прокурором у м. Маріуполь Донецької обл., а вручено у м. Полтава, що є порушенням територіальності та підслідності кримінального провадження;

- складання та вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18 червня 2020 року є незаконним та суперечить вимогам статті 279 КПК, оскільки воно є ідентичним повідомленню про підозру від 21 лютого 2020 року та не містить жодних нових даних, доповнень чи нових епізодів злочинної діяльності;

- в протоколі огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 03 жовтня 2019 року неправильно зазначено місце його складання та не вказано час початку та закінчення слідчої дії.

6. Крім цього, сторона захисту зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про дослідження доказів.

Позиції учасників касаційного розгляду

7. Сторона захисту підтримала доводи касаційної скарги, просила її задовольнити.

8. Прокурор заперечив проти доводів касаційної скарги та просив залишити оскаржені судові рішення без зміни.

9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

11. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення касаційна інстанція керується статтями 412?414 КПК.

12. Сторона захисту, крім іншого, зазначає про те, що сторона обвинувачення не надала для ознайомлення стороні захисту і не представила суду ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення НСРД.

13. Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 87 КПК докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, є недопустимими, і суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Відповідно до частини 2 статті 92 КПК обов`язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

14. Суд також зазначав, що ухвали слідчого судді, які надають дозвіл на проведення відповідних НСРД, хоча і не є самі по собі доказами, що стосуються предмету доказування у значенні статті 91 КПК, однак є документами, які мають довести, що НСРД проводилися на підставі відповідних дозволів. Ці документи повинні досліджуватися під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД. Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України[1].

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, прокурор звернувся до відповідного апеляційного суду з клопотанням про розсекречення ухвал про надання дозволу на проведення НСРД у 2020 році, однак отримав відмову через недоліки в оформленні клопотання.

16. Попри клопотання сторони захисту про відкриття цих ухвал, наступного разу прокурор звернувся з відповідним клопотанням до апеляційного суду лише в 2022 році після того, як ці ухвали були знищені 24 лютого 2022 року у зв`язку з введенням воєнного стану на території України.

17. Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що така поведінка сторони обвинувачення свідчить про вжиття стороною обвинувачення всіх необхідних та своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення ухвал. Тому суд доходить висновку, що сторона обвинувачення не виконала свій обов`язок довести допустимість НСРД.

18. Оскільки суди попередніх інстанцій визнали результати НСРД допустимими доказами і ґрунтували на них свої висновки, Суд вважає це істотним порушенням кримінального процесуального закону. У зв`язку з цим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

19. Хоча результати НСРД були не єдиним доказом у справі, тим не менше суди обґрунтовували ними свої висновки про важливі обставини справи або про достовірність інших доказів. За таких обставин оцінка решти доказів вимагає нової оцінки.

20. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому не може провести таку оцінку.

21. Оскільки рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, колегія суддів не вважає за необхідне розглядати інші доводи касаційної скарги.

22. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, здійснити провадження із додержанням вимог чинного законодавства, за необхідності шляхом повторного дослідження доказів, відповісти на доводи апеляційних скарг і постановити рішення, яке відповідає положенням статті 370 КПК з урахуванням приписів статті 439 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Постанова від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85174578;