Історія справи

Ухвала ККС ВП від 13.05.2021 року у справі №643/8455/17

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 р.

м. Київ

Справа №643/8455/17

Провадження № 51-8457 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О.П.,

суддів: Марчука О.П., Наставного В.В.,

секретаря

судового засідання Анзійчук Ю. В.,

за участю:

прокурора Гаврилюка С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000000276 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ємільчине Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 357 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки передбачені ст.76 КК України.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2018 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він в період з червня 2015 року до 15 липня 2015 року, маючи умисел на незаконне заволодіння паспортом ОСОБА_2 , який є офіційним документом, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом обману, повідомивши ОСОБА_2 , що йому потрібно переконатись у тому, що у останньої наявний її паспорт та необхідно зробити його ксерокопію, заволодів паспортом громадянина України, який є офіційним документом, серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 15.10.2002 року на ім`я ОСОБА_2 .

Крім цього, ОСОБА_1 15 січня 2017 року, приблизно в період часу з 18.30 год. до 19 год. перебуваючи в громадському місці, а саме в приміщенні кафе «Три танкіста» за адресою: м.Харків, вул. Героїв Праці , 15 літера «И -2 », почувши зауваження в свою адресу від відвідувачів кафе, в присутності сторонніх громадян, нехтуючи нормами моралі і загальноприйнятими правилами поведінки в суспільстві, із хуліганських спонукань, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну зневагу до суспільства, з особливою зухвалістю, завдав один удар ногою в область лівого ока ОСОБА_3 , заподіявши останньому тяжке тілесне ушкодження, яке викликало стійку втрату працездатності більш як на одну третину.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1 , 15 січня 2017 року, перебуваючи біля приміщення кафе «Три танкіста», дістав зареєстрований на його ім`я стандартний шестизарядний револьвер «SAFARI» модель «820G» умовного калібру 9 мм серії НОМЕР_2 НОМЕР_3 , заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, та безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну зневагу до суспільства, з особливою зухвалістю, здійснив один постріл в бік ОСОБА_4 , попавши в область блискавки його джинсових штанів, чим пошкодив їх, та один постріл в бік ОСОБА_3 , попавши в область нижньої частини його спортивних штанів, також пошкодивши їх.

Після цього ОСОБА_1 покинув місце злочину, припинивши свої хуліганські дії.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор стверджує про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 , яку просить скасувати з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженого внаслідок м`якості. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не надав належної правової оцінки даним, що містяться у кримінальному провадженні та характеризують особу засудженого, а також обставинам, що пом`якшують та обтяжують покарання і належним чином не перевірив правильність застосування вимог ст. 75 КК України.

На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_3 подали заперечення в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджують про безпідставність заявлених вимог і просять залишити її без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року - без змін.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Гаврилюк С.М. вважає касаційну скаргу обґрунтованою та просить її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч.3 ст. 357 КК України у касаційній скарзі прокурора не заперечується.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор, не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, подав апеляцію, в якій порушував питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового, яким просив визнати винним ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 357 КК України та призначити йому реальну міру покарання у виді позбавлення волі.

Апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, погодився з рішенням місцевого суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Однак, із таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 357 КК України, які згідно зі ст.12 КК України, відповідно, є тяжкими та невеликої тяжкості злочинами.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд зазначив, що врахував тяжкість вчинених ним злочинів, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність пом`якшуючих покарання обставин, а саме те, що ОСОБА_1 щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину та встановленню об`єктивної істини по справі, добровільно відшкодував завдані злочином збитки. Суд також взяв до уваги дані про особу ОСОБА_1 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та постійне місце роботи, перебуває у шлюбі, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, 2005 року народження, та батьків похилого віку, має ряд хронічних захворювань, а також взяв до уваги заяви потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про відсутність у них претензій до обвинуваченого та які просять суворо не карати і не позбавляти волі обвинуваченого.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, застосовуючи ст. 75 КК України, в повній мірі не врахував тяжкість вчинених злочинів, два з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими. Не в повній мірі врахував і конкретні обставини, за яких було вчинено кримінальні правопорушення. Зокрема, те що в результаті спричиненого тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_3 , для останнього настали незворотні наслідки для здоров`я, він втратив зір на лівому оці. Крім того, ОСОБА_1 , продовжив свої протиправні дії та діставши револьвер, здійснив постріли в бік потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 .

Більш того, у даному кримінальному провадженні хоча і визнано обставиною, яка пом`якшує покарання засудженого його щире каяття у вчиненому злочині, проте не зазначено в чому воно полягає. Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині. Також ця обставина може бути визнана такою, що пом`якшує покарання лише в тому разі коли щире каяття було дієвим і включає в себе активні дії.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого через м`якість.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора -задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а в разі підтвердження обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м`яким.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Могильний О. П. Марчук В. В. Наставний