Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 748/1463/20

провадження № 51-4360 км 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2020 року й вирок Чернігівського апеляційного суду від 3 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020270270000477, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Троїцьке Луганської області, який зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі КК),

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3

ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 грудня

2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Вирішено питання щодо арешту і речових доказів у кримінальному провадженні.

3 червня 2021 року Чернігівський апеляційний суд скасував зазначений вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146 КК, і призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

В решті вирок суду залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 16 травня

2020 року близько 16:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на викрадення малолітньої дитини з мотивів задоволення статевої пристрасті, зупинив автомобіль ВАЗ-2102, д. р. н. НОМЕР_1 , яким керував, неподалік будинку

АДРЕСА_2 , де перебувала малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і, підійшовши до останньої, взяв її за руку та почав насильно, проти волі потерпілої, вести до автомобіля, проте не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений сторонньою особою.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо засудженого ОСОБА_7 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник стверджує, що суд, порушуючи вимоги закону, за наявності підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України

(далі КПК), для закриття кримінального провадження цього не зробив. На думку захисника, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведено, а обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дали помилкову оцінку показанням потерпілої та свідків, внаслідок чого неправильно встановили обставини кримінального провадження. Вказує, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів, наведених у його скарзі. Крім того, цей суд не надав належної оцінки додатковим доказам сторони захисту та не виклав своєї позиції щодо них у судовому рішенні.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника і просив залишити судові рішення стосовно ОСОБА_7 без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених у вироку.

Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених стосовно

ОСОБА_7 , з огляду на наведені вимоги закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.

Такими доказами, зокрема, є показання малолітньої потерпілої ОСОБА_8 про те, що в травні 2020 року, коли вони із сестрою ОСОБА_9 йшли додому, біля них зупинився автомобіль і водій запитав у сестри, чи хоче вона заробити грошей, а коли сестра відмовилась, цей чоловік наздогнав їх і став тягнути її (потерпілу) за руку до автомобіля. Вона намагалася вирватися, сестра в цей час побігла звати на допомогу ОСОБА_10 і, коли останній почав бігти до них, той чоловік її відпустив та поїхав.

Показання потерпілої узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_9

і ОСОБА_10 , які були очевидцями події, та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , даними протоколів слідчого експерименту від 17 травня 2020 року, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 травня 2020 року та іншими доказами, зміст яких докладно відображено у вироку.

З даних протоколу слідчого експерименту від 17 травня 2020 року вбачається, що малолітня потерпіла ОСОБА_8 у присутності законного представника

ОСОБА_14 , педагога, за участю понятих, показала місце, де невідомий чоловік намагався затягнути її до автомобіля.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 травня

2020 року свідчить про те, що потерпіла ОСОБА_8 у присутності законного представника на пред`явлених фотознімках упізнала ОСОБА_7 як особу, яка 16 травня 2020 року намагалася її затягнути до автомобіля.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час слідчого експерименту 17 травня 2020 року на місці події також показали і підтвердили зазначені обставини.

З протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 травня

2020 року за участю свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 видно, що зазначені свідки впізнали ОСОБА_7 як особу, яка 16 травня 2020 року намагалася затягнути потерпілу ОСОБА_8 до свого автомобіля.

Також суд правильно визнав мотив злочину задоволення статевої пристрасті. Зокрема, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснювали, що 16 травня 2020 року ОСОБА_7 висловлював їм пропозиції інтимного характеру за грошову винагороду, а потерпіла та свідок ОСОБА_9 зазначали, що перед тим як ОСОБА_7 намагався затягнути ОСОБА_8 до машини, він пропонував їм заробити гроші.

Доводи захисника про те, що суди дали помилкову оцінку показанням потерпілої та свідків, унаслідок чого неправильно встановили обставини кримінального провадження, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Суд правильно з`ясував обставини кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, відповідає диспозиції норм кримінального закону, якими встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_7 дії.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей84,9194 КПКі правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність у ході юридичної оцінки діяння, в касаційній скарзі не міститься.

Відхиляючи твердження засудженого і його захисника про відсутність доказів, що свідчили б про мотив та подію інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, суд обґрунтовано зазначив, що невизнання вини він вважає обраним способом захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, взяті судом за основу обвинувачення, відповідають положенням закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Призначене ОСОБА_7 покарання узгоджується з приписами статей50 65 КК.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника та прокурора з дотриманням правил статей 404 405 КПК

у межах апеляційних скарг.

Посилання захисника про залишення цим судом без уваги доводів, наведених у його скарзі, та наданих додаткових доказів є безпідставними.

Як убачається з вироку від 3 червня 2021 року, апеляційний суд надав вичерпні відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту,

і обґрунтовано залишив вирок місцевого суду в частині встановлених цим судом обставин та кваліфікації вчиненого ОСОБА_7 діяння за ч. 3 ст. 15, ч. 2

ст. 146 КК без зміни, а доводи скарги без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу. Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, немає приводів.

Вирок апеляційного суду містить належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення і за своїм змістом відповідає вимогамст. 420 КПК.

Істотних порушень норм права, які могли би бути безумовними причинами для скасування чи зміни судових рішень стосовно ОСОБА_7 з наведених у скарзі підстав під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не встановлено. Тому Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу захисника без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2020 року й вирок Чернігівського апеляційного суду від 3 червня 2021 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3