Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 757/156/22

провадження № 51-4422 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представників ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 січня 2022 року про накладення арешту на майно.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м Києва від 06 січня 2022 року задоволено клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , погоджене виконувачем обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_10 , та накладено арешт на майно, повий перелік якого зазначений в резолютивній частині зазначеної ухвали.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року повернуто особі, яка її подала.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи вимоги скарги зазначає, що апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу, оскільки з матеріалів справи достовірно вбачається, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно, співвласником якого є ОСОБА_6 , не направлялася останній судом, а тому строк на її апеляційне оскарження пропущено не було. Наводить інші доводи, якими не погоджується з накладенням арешту на майно та обґрунтовує незаконність, на його думку, ухвали слідчого судді.

Під час касаційного розгляду адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, який брав участь у касаційному розгляді, вважав, що підстав для задоволення касаційних вимог немає, а тому просив залишити касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як убачається зі змісту оскарженого судового рішення, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 січня 2022 року про накладення арешту на майно ОСОБА_11 , зазначивши, що апеляційну скаргу подано 09 листопада 2023 року, тобто з пропуском встановленого ст. 395 КПК строку на апеляційне оскарження, а питання про поновлення такого строку ОСОБА_6 не ставила, зазначаючи в апеляційній скарзі лише те, що вона, як співвласник майна щодо якого вирішувалося клопотання про накладення арешту, в судове засідання не викликалася, копія ухвали суду їй не направлялася.

Оскільки зміст апеляційної скарги ОСОБА_6 свідчив про те, що останній відомо про прийняте слідчим суддею рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_11 , проте дату, яка б свідчила, що нею не пропущено п`ятиденний строк оскарження такого рішення, вказано не було, апеляційним судом прийнято рішення про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, в зв`язку з тим, що скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення такого строку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.

У п. 3 ч. 2 і абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України встановлено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення. При цьому, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Отже, при вирішенні питання чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого ст. 395 КПК України строку апеляційного оскарження, слід чітко встановити початок перебігу вказаного строку та момент його закінчення, а також час вчинення учасником провадження дій щодо подання апеляційної скарги.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Для правильного обчислення строку оскарження важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу цього строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вказала, що вона, які співвласник майна щодо якого вирішувалося питання про накладення арешту, в судове засідання не викликалась і про прийняте слідчим суддею рішення не знала, а про оскаржувану ухвалу про арешт майна їй стало відомо з відкритих джерел у засобах масової інформації. При цьому апеляційну скаргу на зазначену ухвалу слідчого судді ОСОБА_6 подала безпосередньо до Київського апеляційного суду лише 13 листопада 2023 року, тобто більше ніж через 1 рік 10 місяців з дня прийняття ухвали слідчого судді від 06 січня 2022 року.

Тому ухвалюючи рішення про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд належно перевірив, як того вимагають ч. 2 і абз. 2 ч. 3 ст. 395, ст. 399 КПК України, доводи ОСОБА_6 про дотримання нею строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, співвласником якого вона є, та правильно виснував, що апеляційну скаргу подано з пропуском встановленого ст. 395 КПК України строку на апеляційне оскарження і особа, яка подає апеляційну скаргу не ставить питання про його поновлення.

З наведеним висновком апеляційного суду погоджується також касаційний суд та вважає, що апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про повернення апеляційної скарги.

Положення статей 171 - 173 КПК України, якими регламентовано порядок вирішення питання про арешт майна та розгляду відповідних клопотань про це, не містять обов`язку суду направляти копію судового рішення за результатом розгляду такого клопотання всім можливим чи імовірним власникам (співвласникам) майна, в тому числі дружині/чоловіку, про накладення арешту на яке вирішується питання під час досудового розслідування.

Адвокат у касаційній скарзі не навів переконливих доводів та не надав будь-яких доказів, які можуть свідчити про обмеження конституційних прав або ж про неможливість оскарження вже встановлених правообмежень. Враховуючи при цьому те, що сама ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 січня 2022 року про накладення арешту на майно вже була предметом апеляційного перегляду за апеляційними скаргами, в тому числі, цього ж адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_11 , за результатом якого Київський апеляційний суд ухвалою від 22 червня 2022 року залишив вказану ухвалу слідчого судді без змін.

Таким чином, постановлення апеляційним судом ухвали про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 , на переконання колегії суддів, у цьому конкретному випадку, не призвело до обмеження конституційних прав особи.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 418 КПК України.

При цьому доводи касаційної скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до позбавлення доступу до правосуддя через повернення апеляційної скарги на судове рішення, в зв`язку з пропуском строку апеляційного оскарження, є неспроможними, оскільки особи, інтересів яких стосується майно, можуть в будь-який момент звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 06 січня 2022 року в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 січня 2022 року про накладення арешту на майно залишити без зміни, а касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3