Постанова

іменем України

09 червня 2022 року

м. Київ

справа № 718/933/20

провадження № 51-5489км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 березня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року та прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021року вкримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260110000336, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 140 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 березня 2021року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України та призначено покарання увиді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 1рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Також суд частково задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 тапостановив стягнути на користь останньої з ОСОБА_7 100000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 26 жовтня 2021 року змінив вирок місцевого суду, перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 2 на ч. 1 ст. 140 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення права займатися лікувальною діяльністю на строк 3 роки. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання у зв`язку іззакінченням строків давності.

ОСОБА_7 засуджено за те, що він, працюючи на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення Кіцманської центральної районної лікарні, що по вул. Незалежності, 1 ум.Кіцмань Чернівецької області, перебуваючи на чергуванні з 20:30 27 травня до 08:3028травня 2018 року, всупереч встановленим правилам лікувального процесу танадання невідкладної медичної допомоги, під час прийняття пологів 28 травня 2018року в ОСОБА_8 , неналежно виконуючи свої професійні обов`язки внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до них, допустив порушення вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977 від 27 грудня 2011 року, які вподальшому призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі дитини.

Так, 28 травня 2018 року близько 03:40 ОСОБА_8 поступила до пологового відділення Кіцманської ЦРЛ зі скаргами на відходження вод з 03:30 28 травня 2018року. При огляді ОСОБА_8 о 04:00 ОСОБА_7 встановив, що в останньої спостерігається відходження навколоплідних вод, випадіння петлі пуповини, пульсація якої відсутня, а серцебиття плода не прослуховувалось. При УЗД обстеженні наявність серцебиття плода «шах» - 102 в 1 хв.

Враховуючи вказаний діагноз, вагітна ОСОБА_8 підлягала невідкладному розродженню шляхом кесаревого розтину, який відповідно до вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин» необхідно було провести непізніше 15 хвилин після виявлення вище вказаних симптомів, тобто не пізніше 04:15 28 травня 2018 року.

Однак ОСОБА_7 , маючи кваліфікацію лікаря з акушерства та гінекології першої категорії, будучи зобов`язаним надати невідкладну медичну допомогу, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, в порушення вимог зазначеного вище клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», своєчасно не надав кваліфікованої невідкладної медичної допомоги ОСОБА_8 відповідно до встановленого діагнозу, а саме своєчасно непровів кесаревого розтину, що спричинило смерть дитини ОСОБА_8 внаслідок внутрішньоутробної асфіксії.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення тазакрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України. Вважає, що суди, пославшись на висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи як на визначальний доказ винуватості ОСОБА_7 , не надали належної оцінки його змісту. Також зазначає, що ОСОБА_7 не міг і не мав права розпочати кесарів розтин одноособово, а тому він вжив всі можливі невідкладні заходи для проведення операції за участю обов`язкових спеціалістів операційної бригади, але через недоліки в організації роботи пологового відділення та відсутності на робочих місцях лікарів, кесарів розтин вагітної розпочався пізніше, ніж у передбачений протоколом час. Тому захисник вважає, що несвоєчасне проведення операції сталося по причинам, які не залежали від засудженого, що, на його думку, свідчить про відсутність у діянні ОСОБА_7 об`єктивної та суб`єктивної сторін кримінального правопорушення.

У доповненні до касаційної скарги захисник ОСОБА_6 наголошує, що у січні 2022року до протоколу проведення кесаревого розтину були внесені зміни, які передбачають збільшення терміну часу для початку операції порівняно з протоколом, порушення якого інкриміноване ОСОБА_7 , а тому просить врахувати, що кесарів розтин у потерпілої було розпочато в межах часових нормативів проведення такої операції, встановлених на даний час.

У касаційній скарзі прокурор на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Не погоджується з рішенням про перекваліфікацію дій останнього з ч. 2 на ч. 1 ст. 140 КК України, посилаючись на те, що тяжкі наслідки від дій засудженого настали саме для дитини (неповнолітнього), яка померла. Крім того, прокурор вважає, що апеляційний суд порушив принцип безпосередності дослідження доказів.

Позиції інших учасників судового провадження

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_9 подала заяву щодо проведення касаційного розгляду без участі потерпілої та її представника, також просила задовольнити касаційну скаргу прокурора, а скаргу захисника залишити без задоволення.

Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу прокурора на викладених у ній підставах та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок та виходить із фактичних обставин, встановлених ними.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 140 КК України апеляційним судом кваліфіковані правильно.

Так, основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 КК України, єздоров`я та життя особи, додатковим обов`язковим установлений порядок виконання медичним та фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків. Потерпілим від злочину є хворий, тобто особа, в якої наявне певне захворювання, травма чи інший хворобливий стан. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 140) є спричинення тяжких наслідків неповнолітньому.

Згідно із сформульованим обвинуваченням, яке доведено в суді, ОСОБА_7 якмедичний працівник не виконав своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, а саме в порушення вимог клінічного протоколу закушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977 від 27 грудня 2011 року, своєчасно не надав кваліфікованої медичної допомоги вагітній ОСОБА_8 згідно із встановленим діагнозом у вигляді проведення кесаревого розтину, що спричинило тяжкі наслідки увигляді внутрішньоутробної смерті плода, яка настала внаслідок асфіксії.

Тобто з фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, слідує, що ОСОБА_7 був зобов`язаний надати медичну допомогу саме ОСОБА_8 , яку визнано потерпілою. Однак він порушив вимоги клінічного протоколу з акушерської допомоги вагітній. Внаслідок невиконання ОСОБА_7 своїх професійних обов`язків спричинено тяжкі наслідки у вигляді внутрішньоутробної смерті плода, причиною якої стала асфіксія. Надалі у породіллі було вилучено мертвонароджений плід чоловічої статі, тобто новонароджений народився мертвим. Виходячи ізсформульованого у цьому кримінальному провадженні обвинувачення у контексті застосування ст. 140 КК України, тяжкі наслідки спричинено саме потерпілій, оскільки плід в утробі матері у цьому випадку вважається частиною організму вагітної жінки, якій не надано медичної допомоги.

Отже, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 як медичному працівнику не інкримінувалося невиконання або неналежне виконання професійних обов`язків щодо надання медичної допомоги новонародженій дитині (наприклад, не вжито потрібних реанімаційних заходів щодо врятування дитини). Тому доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, про спричинення тяжких наслідків новонародженій дитині (неповнолітньому), тому що з медичної точки дитиною вважається плід в організмі матері починаючи з повного 22 тижня вагітності, та про необхідність кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 140 КК України, є неприйнятними.

Аргументи захисника щодо відсутності у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого його визнано винуватим, є необґрунтованими.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.140 КК України, характеризується такими ознаками: 1) діянням у вигляді невиконання чиненалежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) тяжкими наслідками для хворого; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідками. Невиконання професійних обов`язків означає , що медичний працівник не вчиняє ті дії, які він у силу виконуваної роботи зобов`язаний був учинити. Неналежне виконання професійних обов`язків має місце у разі, коли медичний працівник виконує свої обов`язки неуповному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

Оскільки диспозиція ч. 1 ст. 140 КК України має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладалися на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок) порушено винним. Із суб`єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого.

У цьому кримінальному провадженні судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 , працюючи на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення Кіцманської центральної районної лікарні, 28 травня 2018 року перебував на чергуванні під час звернення ОСОБА_8 до пологового відділення у зв`язку зпочатком пологів.

Пунктом 3.2 Положення про пологове відділення КУ «Кіцманська ЦРЛ», затвердженого наказом головного лікарня № 119 від 21 вересня 2016 року, серед функцій пологового відділення визначено забезпечення надання невідкладної медичної та спеціалізованої консультативної допомоги пацієнтам; своєчасне обстеження та лікування пацієнтів на рівні сучасних досліджень медичної науки іпрактики.

Відповідно до п. 2.1 Посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога пологового відділення Кіцманської ЦРЛ ОСОБА_7 , затвердженої наказом головного лікаря № 9 від 18 травня 2015 року, лікар акушер-гінеколог зобов`язаний надавати кваліфіковану планову та невідкладну стаціонарну акушерсько-гінекологічну допомогу відповідно до кваліфікаційної категорії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_7 присвоєно кваліфікацію лікаря з акушерства та гінекології першої категорії.

Згідно з пунктами 5.1 та 5.9 вказаної Посадової інструкції ОСОБА_7 як лікар акушер-гінеколог повинен знати чинне законодавство про охорону здоров`ятанормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорониздоров`я; методи надання швидкої та невідкладної лікарської допомоги.

Однак ОСОБА_7 не виконав своїх професійних обов`язків щодо надання потерпілій невідкладної медичної допомоги внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, а саме порушив вимоги клінічного протоколу закушерської допомоги «Кесарів розтин», які передбачають проведення кесаревого розтину не пізніше 15хвилин після виявлення симптомів, які мали місце в потерпілої ОСОБА_8 . Внаслідок того, що ОСОБА_7 своєчасно не надав такої невідкладної медичної допомоги потерпілій, це спричинило для неї тяжкі наслідки у вигляді внутрішньоутробної смерті дитини, яка настала від асфіксії.

Висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених обставин достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, отриманих в порядку, визначеному КПК, які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції, а саме: показаннях потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин події; письмових доказах, зокрема щодо обов`язків лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_7 з першою категорією кваліфікації.

Аналіз зазначених доказів дозволив судам попередніх інстанцій чітко встановити обов`язки ОСОБА_7 , які він повинен був виконати, але не виконав, та які саме вимоги нормативних актів він при цьому порушив.

Аргументи захисника, наведені в касаційній скарзі, про те, що на даний час у протокол надання медичної допомоги внесені зміни, якими передбачено продовження часу для надання медичної допомоги у подібних випадках, не впливають на висновок судів про наявність складу кримінального правопорушення (диспозиція якого має бланкетний характер) у діянні засудженого, який на час події був зобов`язаний діяти відповідно до правил, встановлених на той момент.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 114 від 21 грудня 2018 року причиною смерті дитини ОСОБА_8 стала внутрішньоутробна асфіксія. Згідно з висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 158, 159/19 від 13 березня 2020 року між недотриманням вимог клінічного протоколу закушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977 від 27 грудня 2011 року та внутрішньоутробною смертю плода існує прямий причинний зв`язок. Зазначені експертизи були проведені за встановленою КПК України процедурою, зміст висновків відповідає вимогам статей 101, 102 вказаного Кодексу. Всупереч доводам захисника, жодних суперечностей у відповідях на поставлені експертам питання висновки не містять.

При цьому суди не встановили обставин, які би свідчили про об`єктивну неможливість виконання засудженим своїх обов`язків щодо надання потерпілій невідкладної медичної допомоги у вигляді своєчасного проведення кесаревого розтину згідно зклінічним протоколом з акушерської допомоги, натомість дійшли висновку, що цю допомогу не було надано внаслідок недбалого та несумлінного ставлення ОСОБА_7 до своїх професійних обов`язків.

Отже, із фактичних обставин цього кримінального провадження встановлено, щотяжкий наслідок для потерпілої у вигляді внутрішньоутробної смерті плоду був породжений конкретним діянням засудженого, який не виконав свого обов`язку щодо надання невідкладної медичної допомоги у вигляді своєчасного проведення кесаревого розтину, а не поведінкою самої потерпілої, третіх осіб чи будь-яких інших зовнішніх сил. Отже, якби не було діяння (бездіяльності) засудженого, цей наслідок не настав би, що свідчить про наявність однієї з обов`язкових ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення причинного зв`язку між ними.

З огляду на викладене, посилання в касаційній скарзі захисника на те, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 140 КК України, не можна визнати прийнятними.

Крім того, доводи сторони захисту про необґрунтованість засудження ОСОБА_7 , які є аналогічним доводам касаційної скарги захисника, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який належним чином перевірив їхівмотивовано відхилив із посиланням на конкретні докази, що містяться укримінальному проваджені, зазначивши відповідні підстави, з якими погоджується йсуд касаційної інстанції, і не вбачає підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

При цьому апеляційний суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_7 , не давав іншої оцінки доказам по справі, натомість виходив лише із оцінки фактичних обставин кримінального провадження, наведеної місцевим судом у вироку, а тому доводи прокурора про порушення під час апеляційного розгляду принципу безпосередності дослідження доказів є безпідставними.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою безумовне скасування судових рішень, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції невстановлено.

За таких обставин, касаційні скарги захисника та прокурора не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 433 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 березня 2021 року таухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 тапрокурора без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_14 ОСОБА_2 ОСОБА_3