Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 361/1420/22

провадження № 51-7676 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року провідмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022101110000088, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вербка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 111 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

Київський апеляційний суд ухвалою від 15 листопада 2023 року залишив без задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2022 року та повернув йому апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подає

Зі змісту касаційної скарги та доповнення до неї вбачається, що засуджений ОСОБА_7 не погоджується з указаною ухвалою апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За обґрунтуванням засудженого, суд апеляційної інстанції не врахував, що він був позбавлений права на захист. Зокрема, вважає, що його захисник фактично сприяв стороні обвинувачення в його незаконному засудженні, оскільки не проявляв активності під час судових засідань, не надавав порад щодо захисту, не повідомляв відповідні органи про побої та тортури, завдані йому співробітниками Служби безпеки України, і не подав апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції. Вказує на те, що він намагався дізнатися, де перебуває його захисник, з метою звернення зі скаргою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Звертає увагу на те, що він не є професійним юристом, був обмежений у доступі до КК України Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), іншого законодавства та практики Європейського суду з прав людини. Також зазначає про те, що в нього відсутні кошти на залучення професійного захисника та він не має зв`язку зі своїми родичами.

Одночасно посилається на те, що дізнався про засідання апеляційного суду, яке відбулося 15 листопада 2023 року, за кілька хвилин до початку, хоча він просив доставити його до суду для участі в судовому засіданні.

Також стверджує, що Київський апеляційний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, не дослідив обставин його незаконного позбавлення волі Броварським міськрайонним судом Київської області, а саме застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суть доводів засудженого зводиться до його невинуватості у вчиненні інкримінованого злочину та незгоди з вироком суду першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Положеннями ч. 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Частиною 1 ст. 424 КПК України встановлено, що в касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки після їх перегляду в апеляційному порядку.

Натомість у цьому кримінальному провадженні вирок у зазначеному порядку не переглядався. Тому доводи засудженого про незаконність постановленого щодо нього вироку суду першої інстанції не можуть бути предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Тобто предметом розгляду суду касаційної інстанції у вказаному провадженні є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. А тому доводи засудженого стосовно рішення суду першої інстанції про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також не є предметом перевірки Верховного Суду.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні. Принципи змагальності та рівності сторін щодо справедливого судового розгляду в розумінні зазначеної статті полягають у тому, що кожна зі сторін повинна мати змогу надати власне розуміння справи. Крім того, ці принципи є застосовними також у частині вручення сторонам судових документів.

Згідно з частиною 1 ст. 20 КПК України засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У статті 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зі змісту ухвали Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року вбачається, що апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції та дійшов висновку про те, що в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про поновлення цього строку необхідно відмовити, а апеляційну скаргу повернути останньому.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із цим висновком суду апеляційної інстанції та зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Статтею 396 КПК України визначені вимоги до апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 396 КПК України, якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , не погоджуючись із вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2022 року, зазначив, що вирок не був оскаржений ним тому, що адвокат ОСОБА_8 , який надавав йому правову допомогу в суді першої інстанції, пообіцяв йому оскаржити вирок, однак не зробив цього, чим порушив його право на захист. Зі змісту апеляційної скарги колегія суддів Верховного Суду вбачає, що ОСОБА_7 не вказав, що не бажає брати участі в апеляційному розгляді.

Апеляційний суд, розглядаючи клопотання засудженого ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду за участю захисника ОСОБА_8 , усупереч положенням статей 396 399 КПК України не врахував зазначених обставин і зробив помилковий висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги засудженого.

Крім того, як видно з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_7 бажав брати участь у судовому засіданні апеляційного суду під час розгляду його апеляційної скарги у зв`язку з тим, що в нього поганий зір та слух, втім зазначене клопотання надійшло до суду вже після судового засідання.

За таких обставин касаційна скарга з доповненнями засудженого ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене й ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК України.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року провідмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3