Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 квітня 2018 р. м. Київ

Справа № 740/684/15

Провадження № 51-1369 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Маринича В.К., Голубицького С.С.,

за участю:

секретаря Міщанінцева О.В.,

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

захисників ЛевчукаМ.О., Гарди А.О., Богатиренко О.В.,

засудженого ОСОБА_4,

потерпілої ОСОБА_5,

представника потерпілих ОСОБА_6,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, захисників Левчука М.О., Богатиренко О.В., Гарди А.О. на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 18 березня 2016 року щодо

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2015 року ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за:

- ч. 4 ст. 152 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років;

- п.п.4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;

- ч. 1 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілих: ОСОБА_8 - 250 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_7 - 200 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_5 - 24 412 грн на відшкодування матеріальних збитків.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 18 березня 2016 року вирок місцевого суду залишений без змін.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.

Так, ОСОБА_4 в ніч з 07 на 08 квітня 2014 року, перебуваючи у квартирі ОСОБА_9 за адресою: військове містечко № 12АДРЕСА_2 та маючи намір вступити в статеві зносини з ОСОБА_9, всупереч її волі, з метою подолання її опору застосував до потерпілої фізичне насильство, спричинивши останній легких тілесних ушкоджень, та зґвалтував її. Під час вчинення насильницького статевого акту та подолання опору потерпілої у ОСОБА_4 виник умисел на вбивство останньої. Реалізуючи цей умисел, через короткий проміжок часу після зґвалтування, ОСОБА_4, взявши на кухні ніж, наніс ОСОБА_9 17 ударів по тулубу, спричинивши останній легких і тяжких тілесних ушкоджень. Після того як ніж зламався, ОСОБА_4 пішов на кухню та взяв інший, яким завдав потерпілій один удар в груди, спричинивши ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження, від якого вона померла.

Після вчиненого ОСОБА_4 таємно викрав з квартири ОСОБА_9 належний їй мобільний телефон «Нокіа-С2-06», вартістю 1 029,6 грн, з сім-карткою мобільного оператора «МТС», вартістю 10 грн, з грошовими коштами на рахунку в сумі 40 грн та картою пам'яті «MicroCD», вартістю 28 грн, заволодівши майном потерпілої на загальну суму 1 107,6 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_4 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів й особі засудженого внаслідок м'якості, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що апеляційний суд постановив рішення, яке не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, доводів, викладених в апеляційних скаргах, не проаналізував та не дав вичерпної відповіді на них. Зокрема, прокурор і потерпілі у своїх апеляційних скаргах вказували на призначення судом першої інстанції необґрунтовано м'якого покарання, однак апеляційний суд допущену помилку не виправив і не врахував усіх обставин вчинених злочинів, відсутність у ОСОБА_4 щирого каяття та невідшкодування завданих збитків.

У спільній касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_4 судовими рішеннями через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів й особі засудженого внаслідок м'якості та неправильне вирішення цивільного позову, просять їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги потерпілі мотивують тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, призначив ОСОБА_4 невиправдано м'яке покарання, при цьому не врахував обставин вчинених злочинів, тяжких наслідків і ставлення засудженого до вчиненого. Також вказують на безпідставну відмову у задоволенні позову потерпілої ОСОБА_5 в частині стягнення моральної шкоди, оскільки вона є рідною сестрою загиблої й, на їх думку, має право на відшкодування завданих їй збитків.

У спільній касаційній скарзі захисники Левчук М.О. та Богатиренко О.В., не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_4 судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять їх скасувати, а провадження - закрити за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. Свої вимоги захисники мотивують тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях і суперечливих показаннях свідків, а матеріали провадження не містять достатніх доказів винуватості ОСОБА_4 у інкримінованих йому злочинах. Зазначають, що обвинувальний акт має ряд недоліків, зокрема, нечітко викладено формулювання обвинувачення, проте суд першої інстанції в порушення вимог ст. 314 КПК України не повернув його прокурору. Вказують на те, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, в своєму рішенні лише навів перелік доказів, при цьому не надавши їм належної правової оцінки, не спростував викладених у апеляційній скарзі доводів й ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

У касаційній скарзі захисник Гарда А.О., не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_4 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів й особі засудженого, просить їх скасувати, а провадження - закрити через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_4 й вичерпання можливості їх отримати. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції прийняв до розгляду обвинувальний акт, у якому неконкретно викладена фабула злочину, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, та в подальшому прийняв від прокурора змінене обвинувачення з такими ж порушеннями й без виконання вимог ст.ст. 338, 341 КПК України. Вказує на недопустимість доказів та відсутність причинного зв'язку між зґвалтуванням і вбивством потерпілої. Також захисник зазначає про невідповідність призначеного покарання, оскільки судами не враховано наявність у ОСОБА_4 вад психіки.

Від потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 надійшли заперечення, в яких вони просять касаційні скарги захисників залишити без задоволення.

Від захисників Левчука М.О. та Богатиренко О.В. надійшли заперечення, в яких вони просять касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду щодо їх підзахисного скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, в решті - залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав свою скаргу та скаргу потерпілих в частині м'якості призначеного покарання, заперечив проти скарг захисників.

Захисники Левчук М.О. та Богатиренко О.В. підтримали свою скаргу та скаргу захисника Гарди А.О. в частині закриття провадження й скарги прокурора і потерпілих - в частині скасування судових рішень.

Захисник Гарда А.О. підтримав свою скаргу, скарги прокурора та потерпілих - в частині скасування судових рішень.

Потерпіла ОСОБА_5 та представник потерпілих підтримали подану спільну скаргу потерпілих та скаргу прокурора, заперечили проти скарг захисників.

Засуджений заперечив проти скарги прокурора та потерпілих і підтримав скарги захисників.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушують питання захисники, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даними нормами кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений ОСОБА_4 вчинив зґвалтування ОСОБА_9, що спричинило особливо тяжкі наслідки, вбивство, поєднане із ґвалтуванням, а також таємно викрав майно потерпілої, підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даними, що містяться у протоколах слідчих дій, висновках експертиз, речовими доказами.

На думку Суду, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиціям норм кримінального закону, якими встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії.

Вирок місцевого суду є законним і обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

З огляду на викладене, доводи касаційних скарг захисників про те, що судом необґрунтовано визнано ОСОБА_4 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, Суд уважає безпідставними.

Крім того, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову, який розв'язано з дотриманням вимог ч. 1 ст. 129 КПК України та з урахуванням положень ст. 1168 ЦК України.

На думку Суду, розмір відшкодування завданих збитків кожному з потерпілих судом визначено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням завданих їм фізичних і моральних страждань та конкретних обставин провадження.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, суд, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості та особливо тяжких, від яких настали наслідки у виді смерті потерпілої ОСОБА_9, думку потерпілих про призначення суворого покарання, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також дані про особу засудженого, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_4 покарання, дотримався вимог статей 50, 65 - 67 КК України.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, в ній дані ґрунтовні відповіді на всі питання, поставлені в апеляційних скаргах.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, про які зазначалось у касаційних скаргах, зокрема, щодо невідповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

постановив:

Касаційні скарги прокурора, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, захисників Левчука М.О., Богатиренко О.В., Гарди А.О. залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 18 березня 2016 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук В.К. Маринич С.С. Голубицький