Історія справи

Постанова ККС ВП від 01.10.2025 року у справі №758/13495/24
Постанова ККС ВП від 01.10.2025 року у справі №758/13495/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 758/13495/24

провадження № 51-2176 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100070001968 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катюжанка Вишгородського району Київської області, громадянина України, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 31 серпня 2024 року о 22:30, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту із ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, завдав ножем один удар ОСОБА_7 у праву частину живота, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року вирок щодо ОСОБА_6 було змінено. На підставі положень ст. 75 КК України його було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В решті вирок місцевого суду було залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст.121 КК України, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Вважає, що апеляційним судом безпідставно застосовано положення ст. 75 КК України, оскільки всі перелічені судом апеляційної інстанції обставини, що стали підставою для звільнення обвинуваченого від відбування покарання, вже були враховані судом при призначенні ОСОБА_6 покарання в мінімальній межі санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

Крім цього, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини вчинення злочину та його наслідки.

Прокурор звертає увагу на те, що примирення потерпілого із обвинуваченим не було, коштів на відшкодування шкоди потерпілий не отримував.

За таких обставин прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 419 КПК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала подану касаційну скаргу і просила її задовольнити.

Засуджений заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, заяв про участь у ньому не подавали. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися положеннями статей 412-414 цього Кодексу.

У касаційній скарзі прокурор не оспорює висновків суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За вимогами статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й достатнього заходу примусу, який ґрунтується на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяє досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або ухвалення рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409 414 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість

На думку колегії суддів Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначеного питання суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що положення ст. 75 КК України застосовуються лише в тому разі, коли для цього є відповідні умови і підстави, на які необхідно послатися у рішенні.

Як правильно вказав прокурор у касаційній скарзі, апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_6 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання, не врахував належним чином ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до тяжких, вчинене проти здоров`я людини.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не обґрунтував належним чином підстав, з яких дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Також поза належною увагою апеляційного суду залишилися обставини вчинення злочину, спосіб та мотиви нанесення тілесного ушкодження та його наслідки.

При цьому судом апеляційної інстанції враховані ті ж самі обставини, які вже були враховані при призначенні покарання, й принципово нових обставин для застосування положень ст. 75 КК України апеляційним судом встановлено не було.

Верховний Суд вважає висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України необґрунтованим, зробленим без урахування особливостей правозастосування вказаної норми матеріального права, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності рішення апеляційного суду вимогам статей 370 419 КПК України.

Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При цьому суду потрібно врахувати, що за умови підтвердження аналогічного обсягу обвинувачення, даних про особу обвинуваченого та обставин, які пом`якшують та/чи обтяжують покарання, призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись положеннями ст. ст. 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3